конструкційні деревина і пластмаси

Перевірка ребер на згин здійснюється тільки при розрахунку ребристих плит, тому що в коробчатих плитах напружень в ребрах менш небезпечні, чим в обшивких. Розрахунок проводиться по загальній формулі згину, у якій приймається момент опору перерізу тільки щодо відкритих кромок ребер.

Клейові шви перевіряють тільки між шарами фанери, найближчими до ребер, по загальній формулі сколювання при згині:= QSф/(Ib)<=Rф.ск, у якій приймається розрахунковий опір сколюванню Rф.ск=0,8 Мпа, ширина дорівнює загальній ширині ребер, враховується момент інерції перерізу I і статичний момент обшивки Sф.

Перевірка плит по прогинах проводиться по загальній формулі прогину вільно обпертих балок (2.8) з урахуванням модуля пружності фанери. Знижена жорсткість перерізу плит враховується коефіцієнтом 0,7. Відносний прогин від нормативних навантажень не повинний перевищувати 1/250 прольоту.

Плити з каркасом і плоскими азбестоцементними обшивками мають такі ж розміри, як і клеєфанерні плити. Вони застосовуються в холодних і утеплених покриттях приміщень з азбестоцементною і рулонною покрівлею, стеля яких повинна бути неспалима. Обшивки з'єднуються в цих панелях з каркасом шурупами, що мають піддатливість, необхідної при з'єднанні різнорідних матеріалів. Ці плити працюють і розраховуються по міцності азбестоцементної обшивки на розтягання при згині, по міцності з'єднань і по прогинах, як балки складеного перерізу на податливих зв'язках (див. нижче у розділі 5).

Коефіцієнти піддатливості з'єднань на шурупах приймаються: при перевірці міцності К=0.4; при перевірці прогину Кж= 0,35; розрахунковий опір азбестоцементних листів розтяганню Rp = 4 МПа, а граничний відносний прогин дорівнює 1/зоо прольоту.

З’єднувальні шурупи розраховують по несучій здатності при згині і по зминанню деревини, як в однозрізних несиметричних з'єднаннях на гвинтах, що згинаються, на поперечні сили при згині на половині довжини прольоту.

Розрахунок азбестоцементних обшивок по міцності при згині на зосереджений вантаж не потрібно, оскільки при відстанях, що рекомендуються, між поздовжніми ребрами не більш 50 см вони працюють з достатніми запасами міцності.

Настили перекриттів - це суцільні ряди дощок, які є основою чистої  підлоги чи самою чистою підлогою. Їх вкладають по проміжних брусках — лагам — або прямо по балках і прибивають цвяхами. Дошки настилу чистої підлоги з'єднують кромками в шпунт для забезпечення їх спільної роботи на згин від зосереджених вантажів і виключення наскрізних щілин між ними. Настили перекриттів працюють і розраховуються на згин від дії навантажень від власної ваги корисних навантажень, рівних 1,5 кН/м2 у житлових і не менш 2 кН/м2 у виробничих будинках, і зосереджених вантажів, рівних 1,5 кН. Максимальний відносний прогин настилу не повинний перевищувати 1/250 прольоту. Додаткова перевірка жорсткості настилу полягає в тому, що прогин від зосередженого вантажу 0,6 кН не повинний перевищувати 1 мм.

Підшивки стель - це суцільні ряди тонких дощок, прибитих до балок знизу цвяхами. При відсутності штукатурки дошки з'єднуються кромками в шпунт для виключення наскрізних щілин. Підшивки працюють на згин, а цвяхи — на висмикування, як правило, з надлишковими запасами міцності при навантаженні від власної ваги.

Обшивка стін - це суцільні вертикальні ряди тонких дощок, розташованих горизонтально і з”єднаних кромками в чверть чи у шпунт або листів фанери, прибитих до каркаса цвяхами. Збірні обшивки складаються з великих клеєфанерних панелей, описаних вище. Обшивки стін працюють на згин від тиску й відсоса вітру, як правило, з надлишковими запасами міцності. Клеєфанерні плити стін розраховують на згин на навантаження від вітру і власної ваги. Граничний відносний прогин їх не повинний перевищувати 1/250 прольоту.

4.4. Пластмасові настили

Пластмасові настили складаються з великих збірних плит заводського виготовлення. Вони вкладаються на прогони чи на основні несучі конструкції, створюючі утеплене покриття. Вони використовуються також як утеплені панелі стін збірних будинків.

Пластмасові плити бувають трьохшаровими суцільними і ребристими, двошаровими і світлопрозорими. Основним типом утеплених настилів є тришарові суцільні і ребристі.

Суцільні тришарові плити (рис. 4.5) — це плити із суцільним безреберним середнім шаром. У закордонному будівництві вони називаються «сендвічі». Плити мають товщину 10...20 см, ширину до 1,5 м, довжину, що відповідає кроку підтримуючих конструкцій. Призначені для перекриття одного чи двох прольотів довжиною до 3 м. Плита складається з тонких зовнішніх шарів — обшивок з міцних листових конструкційних матеріалів, розташованих у зонах максимальних нормальних напружень і товстого середнього шару з маломіцного і дуже легкого пластмасового матеріалу, що володіє високими теплоізоляційними властивостями. Ці три шари з'єднуються між собою клеєм, що забезпечує спільну роботу на згин.

 

Рис. 4.5. Суцільні тришарові пластмасові плити перерізу: а-з азбестоцементними обшивками; б—те ж, з алюмінієвими; в— схеми роботи; 

1 — пінопласт; 2-азбестоцемент; 3 — гофрований алюміній; 4 — плоский алюміній

 

Таке раціональне розміщення і використання міцносних і ізоляційних властивостей дуже різних конструкційних матеріалів дозволило одержати поєднання несучих і захисних конструкцій, які мають найменшу із усіх відомих жорстких конструкцій власну вагу, вимірювану десятками кг/м2. Ці плити відносно нескладні у виготовленні, однак мала жорсткість середнього шару приводить до додаткових прогинів, що обмежує довжини прольотів, не дозволяючи