конструкційні деревина і пластмаси

Обшивка складається з листів фанери підвищеної водостійкості марки ФСФ товщиною не менш 8 мм, з’єднаних по довжині з'єднаннями на вус. Обшивки склеюються з каркасом у такомуж положенні, при якому напрямки зовнішніх волокон фанери і деревини поздовжніх ребер збігаються для того, щоб фанера працювала в напрямку своєї більшої міцності і жорсткості.

Клеєфанерні плити спираються на основні несучі конструкції при ширині опорних площадок не менше 5,5 см. Вони прикріплюються до опор і з'єднуються кромками між собою шурупами чи цвяхами для забезпечення їхніх спільних прогинів при навантаженні. Плити розділяються на коробчасті, ребристі обшивками нагору і ребристі обшивками вниз.

Коробчасті клеєфанерні плити застосовують в утеплених покриттях з рулонною покрівлею і гладкою стелею. Вони мають двосторонні обшивки, що утворюють разом з ребрами ряд порожнин, у які по шарові пароізоляції вкладається утеплювач. Порожнини всіх плит настилу з'єднуються отворами в єдиний вентильований прошарок, що забезпечує режим роботи, який осушує настил. Перший нижній шар рулонного килима наклеюється на верхню обшивку при виготовленні для захисту плит від зволоження при транспортуванні і монтажі, а верхні шари — після зборки покриття.

Ребристі клеєфанерні плити з однією верхньою  обшивкою застосовують у холодних і утеплених покриттях з рулонною покрівлею без гладкої стелі. Твердий утеплювач і рулонний килим укладають поверх обшивки чи будь-який утеплювач прикріплюють знизу.

Ребристі клеєфанерні плити з однією нижньою обшивкою застосовують в утеплених і холодних покриттях з поштучною покрівлею, наприклад, із хвилястих азбестоцементних листів. Листи покрівлі укладають по поздовжніх ребрах, а утеплювач розміщають по обшивці між ребрами.

Розрахунок клеєфанерних плит роблять на міцность і прогинам при згині за схемою однопролітної шарнірно обпертої балки на нормальні складові навантажень від власної ваги g і снігу s, віднесених до їх повної ширини: q=g+s. Від суми цих двох навантажень визначають згинальні моменти, поперечні сили і максимальні прогини. На місцевий згин між поздовжніми ребрами обшивка розраховується на нормальну складову зосередженого вантажу від ваги людини Р, умовно розподілену на ширині 1 м за схемою балки прольотом l1, жорстко защімленої на опорах, де фанера приклеєна до ребер. Максимальний згинальний момент при цьому М1 = Pl1/8.

Фанерні обшивки і поздовжні ребра каркаса працюють на згин спільно завдяки жорсткості клейових з'єднань. Розрахунковий поперечний переріз коробчатої плити вважається умовно двотавровим, а ребристих — тавровим, полицею  нагору чи вниз. При цьому ширина стінки дорівнює сумі ширин ребер, а розрахункова ширина обшивок b приймається рівної 0,9 ширини панелі із-за концентрації напружень в них у зоні з'єднань з ребрами.

Геометричні характеристики розрахункових перерізів клеєфанерних плит визначаються з врахуванням того, що вони мають симетричну двотаврову чи несиметричну таврову форму. При цьому необхідно спочатку визначити відстань нейтральної осі z від кромки перерізу. При двотавровому перерізі висотою h z=h/2, при тавровому перерізі відстань від кромки перерізу z=S/A, де S-статичний момент стінки і полки перерізу щодо його кромки; А — площа перерізу.

Момент інерції перерізу дорівнює сумі моментів інерції його частин, кожний з який Ii=I0+Aa2, де I0=bh3/12 власний момент інерції; а -— відстань від його осі до нейтральної осі. При цьому власним моментом інерції фанерних обшивок через його малу величину можна знехтувати.

Для двотаврового перерізу коробчатих плит момент інерції (див. рис. 4.4, в) I=bстhст3/12+2bδ(h-δ/2)2. 

Момент опору перерізу дорівнює: для двотаврового перерізу W=2I/h, а для таврових Wф = I/zф і Wд = I/(h-zф).

Статичний момент обшивки щодо нейтральної осі S=bδ(h-δ/2)або S=bδ(z-δ/2).

При більш точному розрахунку потрібно враховувати, що модулі пружності деревини Ед=10000 МПа і фанери Еф=9000МПа різні. При цьому момент інерції приведений до фанери Iпр.ф=Iф+IдEд/Еф, а приведений до деревини Iпр.д=Iд+IфEф/Ед

Переріз клеєфанерних плит можна підбирати методом спроб, причому попередньо задаватися перерізами, а потім робити необхідні перевірки на міцность, прогин і визначати несучу здатність плит. Висоту перерізу h варто приймати приблизно 1/зоо прольоту. Необхідну товщину фанерних обшивок н коробчатої плити можна приблизно визначити з виразу, виведеного з умови несучої здатності стиснутого обшивки з урахуванням стійкості δн = М/(0,6bhRф.с), де М — згинальний момент; b — розрахункова ширина обшивки; h — висота перерізу; Rф.с — розрахунковий опір фанери стиску.

Перевірка верхнього обшивки на стиск і стійкість при згині проводиться по формулі

 

де     Rфс — розрахунковий опір фанери стиску уздовж зовнішніх волокон; Rфс=12 МПа;

 φф— коефіцієнт стійкості фанери, визначається в залежності від її товщини  і відстані між поздовжніми ребрами а з виразів φф= 1250/(а/δ)2 при а/>=50 і φф= 1 -(а/δ)2 /5000 при а/δ<50.

Перевірка нижнього обшивки на розтягання при згині проводиться по формулі

 

де Rфс — розрахунковий опір фанери розтяганню уздовж зовнішніх волокон, Rфс=13 МПа; 

тф = 0,6 — коефіцієнт, що враховує ослаблення перерізу обшивки з'єднаннями листів фанери на вус.

Обшивка перевіряється на місцевий згин між поздовжніми ребрами від зосередженого вантажу. При цьому згинальний момент М= Pl1/8, де Р= 1,2 кн.м, а l1 рівне відстані між кромками