конструкційні деревина і пластмаси

 

Клеєдеревяні ферми заводського виготовлення переважно мають прольоти від 18 до 30 м і висоту 1/5...1/7 прольоту, трикутну, сегментну або п'ятикутну форму (рис.8.1). Верхній пояс цих ферм має пряму або гнуту форму і прямокутний переріз, який здатний витримувати навантаження від настилів покриття. Ширина його, як правило, не перевищує 17 см для того, щоб можна було склеювати з дощок без їх зєднання по кромках.

Нижній пояс клеєдерев’яних ферм начастіше виготовляється металевим із двох стальних кутників полицями всередину такої ж ширини, як і ширина верхнього поясу для спрощення конструкції вузлів. Через металевий  нижній пояс ці  ферми називаються металодерев’яними.

Стержні решітки цих ферм, у яких діють великі стискуючі або малі розтягуючі  сили, роблять клеєдерев’яними прямокутного перерізу такої ж ширини, як і переріз верхнього пояса з метою спрощення їхнього кріплення у вузлах. Стержні решітки, у яких діють великі розтягуючі сили виконують, як правило, металевими із подвійних кутків або з арматурних стержнів.

Трикутна клеєдерев’яна  ферма (рис. 8.1, а) має значний нахил верхнього пояса і призначена для покриття з поштучних покрівельних матеріалів. Її верхній пояс складається із шести або чотирьох прямих стержнів, які  з’єднуються у вузлах із ексцентриситетами для зменшення моментів, що виникають від міжвузлових  навантажень. Нижній пояс робиться з подвійних сталевих кутиків. Розкоси і стійки таких ферм, які працюють тільки на стискання, мають клеєдерев’яний прямокутний переріз такої ж ширини, як і верхній пояс, а які працюють тільки на розтягування - виготовляються з одиничних арматурних стержнів.

Сегментні клеєдерев’яні ферми (рис. 8.1, в) призначені для покриття з рулонним дахом. Вони мають, як правило, трикутну схему решітки. Верхній пояс складається з чотирьох або трьох клеєдерев’яних  стержнів однакової довжини прямокутного перерізу, вигнутих по дузі кола при виготовленні. Стержні з'єднуються центруванням по їхніх осях. Нижній пояс складається із подвійних стальних кутиків. Розкоси решітки цієї ферми, в яких діють незначні знакозмінні повздовжні сили, виготовляють клеєдерев’яними прямокутного перерізу, рівного перерізу верхнього і нижнього поясів.

П’ятикутна клеєдерев’яна  ферма (рис. 8.1, г) має невеликі нахили  верхнього пояса. Вона є основою для дерев'яного покриття із рулонним дахом і для покриття середніх прольотів трьохпролітних покриттів. Ферма має трикутну зі стійками схему решітки. Верхній пояс складається з чотирьох клеєдерев’яних стержнів прямокутного перерізу, що з’єднуються у вузлах ексцентрично відносно до їхніх осей. Середні панелі нижнього пояса й опорні розкоси, у яких діють великі розтягуючі зусилля, роблять з подвійних стальних кутиків. Стійки і середні розкоси, у яких діють невеликі знакозмінні зусилля, виготовляють клеєдерев’яними. Такі ферми відносяться до менш економічних типів ферм.

Цільнодерев’яні ферми (рис. 8.2) мають дерев’яні верхні пояси, дерев’яні або стальні нижні пояси і елементи решітки. Основною перевагою таких ферм є можливість їх виготовлення з лісоматеріалів середньої вологості в умовах будь-якого деревообробного підприємства, у тому числі там, де не має устаткування для склеювання деревини. 

Недоліки цільнодерев’яних ферм теж значні. Обмеження розмірів перерізів лісоматеріалів і відповідно несучої спроможності при згині, потребують конструкції покриття спирати в основному у вузлах верхнього поясу й уникати міжвузлових навантажень. Це призводить до того, що такі ферми мають значно більше число панелей верхнього поясу, елементів і вузлів, ніж клеєдерев’яні. Вони трудомісткі у виготовленні, організація їх серійного механізованого виробництва важка. 

   

Рис 8.2. Брущаті ферми: а – трикутна малсопролітна; б - багатокутна

 

 

 

Конструкції вузлів дерев'яних ферм різноманітні. Вузли є найважливішими деталями цих конструкцій, від яких великою мірою залежить їхня міцність, надійність і довговічність. Типи вузлових з’єднань безпосередньо пов’язані зі схемами решітки Найбільше надійними з’єднаннями дерев’яних елементів є лобові упори. Проте вони не можуть сприймати розтягуючі зусилля. Тому найбільше надійно і просто вирішуються конструкції вузлів, де  з’єднані стержні передають на них тільки стискаючі зусилля торцями стиснутих стержнів або шайбами розтягнутих тяжів. Простими з’єднаннями є також лобові врубки, але їх несуча здатність обмежена. Більшість схем дерев’яних ферм забезпечують застосування цих з’єднань. Болтові з’єднання  можуть сприймати і стискаючі і розтягуючі зусилля. Вони застосовуються для закріплення у вузлах стержнів решітки сегментних і багатокутних ферм, у яких діють невеликі, але знакоперемінні повздовжні сили . Конструкції вузлів клеєдерев’яних і  суцільнодерев’яних ферм  мають свої особливості, і приведені на рисунках 8.3;  8.4; 8.5.

  Вузли клеєдерев’яних ферм також різноманітні. Клеєдерев’яні стержні решітки сегментних ферм закріплюються болтами і металевими накладками до стержнів із двосторонніми накладками, привареними до кутиків нижнього пояса. Стиснуті клеєдерев’яні стійки трикутної ферми з висхідними розкосами прикріплюються до нижнього пояса прямими лобовими упорами і закріплюються металевими накладками і болтами. Розтягнуті стержневі розкоси закріплюються гайками до похилих накладок, які прикріплюються до нижнього пояса.

Вузли верхнього пояса сегментних клеєдерев’яних ферм вирішуються за допомогою двосторонніх клеєдерев’яних накладок, сталевих діафрагм і болтів. У вузлі ферм невеликих прольотів розкоси решітки закріплюються металевими накладками до болта, пропущеному через центр вузла. У вузлі ферм великих прольотів ці накладки кріпляться до металевої діафрагми І-образного профілю зі стержнями з нарізкою  і гайками, привареними до її осі.

   

Рис. 8.4. Вузли нижніх