конструкційні деревина і пластмаси

Опорний вузол сегментної чи трикутної  деревяної арки з затяжкою з двох сталевих кутиків ( див. рис. 6.3, а) розраховується за міцністю при двох похилих лобових упорах торця напіварки в елементи башмака. Нижня горизонтальна площа упора Аг розраховується на зминання від дії на неї через опорний лист вертикальної опорної реакцій R по формулі =R/Аг<=Rзма , де розрахунковий опір зминанню  визначається при  куті нахилу дотичної осі арки α =α0 Вертикальна площина упора Ав розраховується на зминання діафрагмою від горизонтального зусилля в затяжці по формулі =R/Аг<=Rсма  , де кут α =900-0 . Розрахункові опори зминанню визначається  в відповідності зі значеннями цих кутів по формулі (2.12).Опорний  лист цього башмака працює на згин як сталева пластина, обперта по трьох сторонах з консолями на реактивний тиск опори і вертикальний тиск торця напіварки. Діафрагма працює і розраховується на згин як сталева пластина обперта по трьох сторонах на горизонтальний тиск торця піварки.

В опорному вузлі з похилою ребристою діафрагмою (рис. 6.3, б) торець напіварки перевіряється на зминання силою N вздовж волокон деревини. Число двухзрізних болтів визначається по величині поперечної сили Q, а діафрагма розраховується на згин від тиску торця напіварки, як балка прольотом, рівним відстані між бічними фасонками башмака. Довжини зварних швів, що з'єднують елементи башмака, кріплення до нього накладок затяжки розраховують з врахуванням ростягуючої сили в затяжці за нормами проектування стальних конструкцій. Анкерні болти арок із затяжками не сприймають розпору і є конструктивними.

Опорний вузол арки з клеедерев’яною затяжкою і з'єднаннями на вклеєних сталевих стержнях розраховується на зусилля розтягання в затяжці відповідно до несучої здатності вклеєних сталевих стержнів, що визначається по формулі (3.10). Опорна площа горизонтального торця кінця напіварки розраховується на зминання під кутом α= 90°-αо (де αо — кут нахилу дотичної до осі напіварки в центрі вузла) і на тиск опорної реакції. При збірній конструкції цього вузла вертикальна площа кінця напіварки перевіряється на зминання, сталева шайба — на згин від тиску зусилля в нижньому поясі арки, а кінці вільних тут стержнів з нарізками перевіряються на розтягання.

Розрахунок конькових вузлів сегментних, трикутних і стрілчастих клеєдерев’яних арок великих прольотів проводиться аналогічно опорних з врахуванням їх конструкції. Розрахунок конькових вузлів клеєдерев’яних і брущатих малопролітних арок з накладками з товстих дощок або клеєдерев’яними і з болтовими кріпленнями (див. рис. 6.4, б) проводиться на зминання торців напіварок поздовжніми силами N. Необхідне число з’єднувальних болтів визначається при дії поперечної сили Q. При цьому кожна половина накладки умовно вважається консольною балкою прольотом l, рівним відстані між рядами болтів, і консоллю а, рівної відстані крайнього ряду болтів від осі вузла, де діє поперечна сила Q. При цьому в найближчому до осі вузла болтів виникає зусилля R1=Q(l+a)/l, а в дальньому -R2=Qa. По цих зусиллях визначаються необхідна кількість болтів з врахуванням того, що вони працюють під значними кутами до волокон деревини як двохзрізні і симетричні. У найближчому до осі вузла ряду ставляться звичайно два болти, а в більш дальньому — один болт. Самі накладки працюють на згин з запасом міцності.

Розділ 7 ДЕРЕВ'ЯНІ РАМИ

7.1. Конструкції дерев'яних рам

Рами є одним з основних класів несучих дерев’яних конструкцій. Їхня форма цілком відповідає большості виробничих і громадських споруд. Вертикальні стійки і похилі ригелі служать основами для настилів покритів і обшивок стін. Однак рами вимагають більшої витрати деревини на виготовлення, ніж арки, оскільки форма їх осей менше відповідає закономірностям діючих в них розподілених і особливо зосереджених навантажень. У вітчизняному будівництві в основному застосовують однопролітні двосхилі рами при прольотах 12...24 м, можуть бути до 60 м. Дерев'яні рами можна розділити по ряду признаків.

По статичним схемам дерев'яні рами можуть бути статично визначними й один раз статично невизначеними.

Трьохшарнірна рама (рис. 7.1, а) є статично визначеною. Перевагою цієї схеми є незалежність діючих у її перерізах зусиль від осідання фундаментів і відносна простота рішень шарнірних опорних вузлів. До недоліків відноситься виникнення великих згинальних моментів у карнизних перерізах чи вузлах.

       

Рис 7.1. Статичні схеми дерев'яних рам: а—трьохшарнірна; б—двухшарніирна жорстко обперта; в-двухшарнірна шарнірно обперта

Двухшарнірна схема з жорсткими опорними вузлами (рис. 7.1, б) є один раз статично невизначеною. Перевагами цієї схеми є відсутність згинальних моментів у шарнірних з'єднаннях ригеля зі стійками. Це спрощує їхню конструкцію і дає можливість застосування як ригеля клеєдеревяних балок, арок із затяжками, сегментних і трикутних ферм. Недоліками цієї схеми є наявність жорстких опорних вузлів, у яких діють згинальні моменти і конструкції яких складніше шарнірних, а також залежність величин зусиль у таких рамах від просідань опор.

Двухшарнірная схема із шарнірними опорними вузлами (рис. 7.1, в) теж один раз статично невизначена. Перевагами цієї рами є відсутність згинальних моментів у шарнірних опорних вузлах, що дозволяє просто вирішувати їхню конструкцію, і можливість застосовувати як ригель клеєдерев'яні балки і ферми, що