Корекція модулюючого впливу сечовини на стан антиоксидантної системи організму при напруженій м’язовій діяльності

 

Мал. 2 Вплив різних концентрацій сечовини на активність антиоксидантних ферментів у крові людини (подано в% відносно початкового рівня)

по осі абсцис – концентрація сечовини, яку вводили (n=7)

А – активність супероксиддисмутази; Б – активність каталази. 

 

Таким чином, результатами зазначеної серії досліджень встановлені особливості впливу сечовини на стан досліджуваних ланок АО-системи. Згідно з отриманими результатами сечовину у фізіологічних концентраціях, які відповідають її значенням спокою (3, 3... 6, 6 ммоль*л-1), слід вважати нейтральною речовиною. Підвищення концентрації цього метаболіту в крові, що як відомо, характеризує неадекватну реакцію організму на значні фізичні навантаження, здійснює модулюючий вплив – антиоксидантний, або ж прооксидантний.

 

 

Виявлено несприятливий вплив сечовини у концентрації 1, 7 ммоль*л-1 на протікання процесів окисного фосфорилювання в ізольованих мітохондріях печінки експериментальних тварин, який виявився у розладнанні дихання та фосфорилювання, про що свідчить зниження коефіцієнта АДФ/О (на 33, 6%, P <0, 05), який характеризує ступінь поєднання досліджуваних процесів. Високі концентрації цієї речовини цілком пригнічували функцію мітохондрій. Встановлений ефект впливу сечовини вважається несприятливим, оскільки він порушує процес нормального протікання процесів енергозабезпечення м'язової діяльності.

Заслуговують на особливу увагу дані про те, що виконання плавальних завдань тваринами у тесті G. F. Kiplinger (1967) було значно затруднене за умов підвищеної концентрації сечовини в крові, про що свідчить достовірне зниження працездатності (P < 0, 05) тварин порівняно з контрольними запливами. Так, якщо середній час пропливу тваринами відрізків у 16... 20 спробах у другому тестуванні склало для контрольної групи 8, 48 *0, 53с порівняно з відповідним показником першого тестування 7, 34 *0, 45с, то у дослідній групі (з вмістом високої концентрації сечовини в крові) воно зросло з 7, 84 * 0, 58с до 11, 39 *0, 62с (P < 0, 05). Про більш швидкий розвиток стомлення під впливом сечовини свідчить також більший кут нахилу лінії регресії, який відображає залежність часу пропливу мишами відрізків від кількості спроб.

Таким чином, результати проведених досліджень впливу сечовини в її різних концентраціях як на стан окремих ланок АО-системи, так і на процеси енергоутворення і фізичну працездатність узгоджуються з сучасними уявленнями про біологічну активність сечовини в організмі і розкривають механізми її можливої участі (у високих концентраціях) у процесах розвитку стомлення під час напруженої м'язової діяльності.

Оскільки одним із механізмів несприятливого впливу сечовини у високій концентрації на стан АО-системи крові і фізичної працездатності є її спроможність прискорювати окислення SH-груп, які важливі, як відомо, не лише для нормального протікання процесів окисного фосфорилювання, але і для гліколізу (В. В. Соколовський, 1988), то передбачалося, що застосування тіолових препаратів і, зокрема, ліпоєвої кислоти (ЛК) запобігатиме розвитку виявлених несприятливих наслідків підвищення концентрації сечовини у крові. З огляду на подані вище результати про те, що значне підвищення концентрації сечовини відбувається у поєднанні зі зниженням використання вуглеводів і жирів як субстратів для енергозабезпечення, то стимуляція ліполізу є одним із засобів попередження небажаного посиленого утворення цього метаболіту під час напруженої м'язової діяльності. У зв'язку з тим, що ЛК має також і ліпотропну дію, цей препарат був обраний для здійснення корекції фізичної працездатності у видах спорту, які потребують вияву витривалості.

На особливу увагу заслуговують дані, які свідчать про те, що попереднє введення липоєвої кислоти тваринам статистично достовірно стало на перешкоді значному зменшенню фізичної працездатності за результатами тесту G. F. Kiplinger (1967).

 

 

Виявлений модулюючий вплив високих концентрацій сечовини на стан АО-системи крові, а також позитивний вплив застосування ЛК на фізичну працездатність експериментальних тварин стали передумовою для продовження досліджень за участю спортсменів з вивчення ефектів вживання цього препарату.

Проведеними дослідженнями встановлено, що попереднє (за 60хв.) вживання ЛК як висококваліфікованими веслувальниками-академістами, так і легкоатлетами дозою 600 мг сприяє утриманню SH-груп у крові у спортсменів дослідних груп на початковому рівні (недостовірні зміни), на відміну від достовірного зниження (Р< 0, 05) у контрольній групі, після виконання спортсменами навантажень як аеробно-анаеробного, так і аеробного характеру, що варто розглядати як позитивний вплив цього препарату на стан тіол-дисульфідної ланки АО-системи (мал. 3).

 

Мал. 3 Вплив вживання (per os) ліпоєвої кислоти дозою 600мл веслувальниками-академістами за годину до 6-ти хвилинного фізичного навантаження на веслувальному тренажері (потужність 370-400 Вт) та легкоатлетами до пробігу дистанції 15 км та після нього на деякі біохімічні та фізіологічні показники (n=7)  

 

Застосування ЛК також сприяє меншій «напруженості» анаеробних механізмів енергозабезпечення, що виявилося в меншому накопиченні лактату в крові порівняно з випробуваними контрольних груп. Так, у веслувальників-академістів початковий рівень лактату в крові випробуваних контрольної і дослідної груп склав відповідно 1, 51 *0, 14 і 1, 84 *0, 11 ммоль*л-1. Після 6-ти хвилинного навантаження субмаксимального