Корекція модулюючого впливу сечовини на стан антиоксидантної системи організму при напруженій м’язовій діяльності

Важливо відзначити, що вказаний ефект проходив на фоні стимулюючого впливу ЛК на ліполіз, що виявилося в більшому підвищенні в крові спортсменів дослідних груп концентрації ВЖК. Так, якщо в дослідних групах веслувальників і бігунів початковий рівень ВЖК склав 0, 56*0, 08 ммоль*л-1 і 0, 60*0, 03 ммоль*л-1, то після м'язової роботи він зріс відповідно до 0, 79*0, 07 ммоль*л-1 (P < 0, 05) і 0, 95*0, 03 ммоль*л-1 (P < 0, 001). У контрольних же групах випробуваних зміна досліджуваного показника виявилася статистично недостовірною.

Застосування ліпоєвої кислоти і супутнє цьому збільшення концентрації ВЖК у крові припускало вияв захисного ефекту останніх стосовно використання амінокислот як енергетичних субстратів, що сприяло б меншому накопиченню сечовини у крові. Однак у виконаному нами дослідженні на висококваліфікованих спортсменах висунуте припущення залишилося недоведеним, оскільки концентрація сечовини в крові випробуваних як дослідної, так і контрольної груп до і після фізичного навантаження вірогідно не змінювалася і не перевищувала фізіологічної норми (мал. 3). Такий результат слід вважати закономірним у випадку, коли виконувана м'язова робота відповідає функціональним можливостям спортсменів, а основними джерелами енергозабезпечення служать вуглеводи і ліпіди, використання яких не лімітоване, що ми й спостерігали під час участі у дослідженні висококваліфікованих спортсменів. Проте аналіз окремих наших спостережень, а також даних, які наведені у роботі В. Л. Смульського (1997), свідчить на користь можливості нормалізації рівня сечовини за умов напруженої м’язової діяльності за допомогою тіолових сполук.

Про сприятливий вплив ліпоєвої кислоти на стан опірно-рухового апарату під час пролонгованих фізичних навантажень свідчать результати визначення пружно-в’язких властивостей м'язів передньої групи стегна бігунів на середні дистанції. Так, якщо в контрольній групі спортсменів початковий показник в'язкості розслабленого м'яза (ступінь загасання сейсмохвилі – відношення амплітуди першого коливання до амплітуди другого), у середньому дорівнював 5, 41 *0, 44 ум. од., а після бігу – 5, 56 *0, 21 ум. од., то у дослідній групі випробуваних цей показник вірогідно збільшився (відповідно 5, 20 *0, 45 ум. од., 6, 49 *0, 05 ум. од., Р < 0, 05), що свідчить про нижчий ступінь розвитку напруження м'язів передньої групи стегна у спортсменів дослідної групи після подолання ними 15-ти кілометрової дистанції (мал. 3).

Важливим ефектом перорального вживання ЛК перед пролонгованим фізичним навантаженням аеробної спрямованості є більш швидке протікання відновлювальних процесів, що виявляється, зокрема, у більш ефективному відновленні показника швидкісних можливостей. Так, результат з бігу на 60м у дослідній групі погіршився в середньому на 0, 23 *0, 05 с, а в контрольній – на 0, 47 * 0, 06с (Р < 0, 05)  (мал. 4).

4. Четвертий розділ – “Обговорення результатів досліджень”.

Оскільки організм людини – складна соморегулююча система, то беручи до уваги виявлені антиоксидантні властивості сечовини, про які також свідчать І. А. Волчегорський (1996), Д. А. Дятлов (1996), М. В. Кенія (1993), А. І. Лукаш (1993), В. Н. Швейн (1994), H. H. Draper (1993), E. Niki (1986), то збільшення її концентрації в крові після значних фізичних навантажень допустимо розцінювати як вияв захисних функцій організму. Відомо, що в живому організмі залізо знаходиться в пов’язаному стані (з білками й амінокислотами). Проте під час значних м'язових навантажень цей зв'язок тимчасово може порушуватися внаслідок гемолізу еритроцитів, дисоціації залізовмісних білків при зміні pН (E. R. Eicner, 1986, J. M. Metzger, 1992). У цьому випадку виникає можливість взаємодії сечовини з Fe2+, що пригнічує дію заліза як головного стимулятора переокислення. Однак навряд чи це можна вважати, що в системі антиоксидантного захисту цей механізм є провідним.

 

Мал. 4. Вплив вживання (per os) ліпоєвої кислоти дозою 600 мг легкоатлетами за годину до 15-ти кілометрового пробігу на результат у бізі на 60м (с)  (n=7),де А – контрольна група, Б – дослідна група;

 

У галузі фізіології та біохімії м'язової діяльності утвердилася думка про те, що різке збільшення концентрації сечовини в крові відбувається внаслідок значної напруги адаптаційних механізмів і є показником активізації катаболічних процесів. На додаток важливо також зауважити, що за результатами експериментальних даних підвищення концентрації сечовини в крові супроводжується зниженням утилізації вуглеводів і жирів як субстратів для енергозабезпечення процесів відновлення, що слід вважати вкрай несприятливим для організму спортсменів.

У зв'язку з цим на особливу увагу заслуговують дані, які свідчать про прооксидантний вплив сечовини в її високих концентраціях стосовно тіол-дісульфідної ланки АО-системи, оскільки її стан відіграє важливу роль в активності провідних ферментативних систем енерозабезпечення (О. Б. Бурлакова, 1982, Т. Ф. Іваненко, 1982, N. M. Alessio, 1988, D. D. Hackley, 1995, P. M. Jareman, 1996). На думку О. Б. Квакіной (1976) і Д. М. Тарасьянц (1976) концентрація SH-груп в крові є показником неспецифічної резистентності організму спортсменів на виконане навантаження. Також характерне те, що сечовина в концентраціях вищих за 10 ммоль*л-1 знижує активність антиоксидантних ферментів (СОД і Кат). Такий вплив можна пояснити, з одного боку, комплексоутворюючими властивостями сечовини і, зокрема, її взаємодією з міддю і цинком, які входять до активного центру СОД. Цілком реально, що утворення