Короткочасний історичний екскурс в афганську проблему

 

Вступ

І. КОРОТКОЧАСНИЙ ІСТОРИЧНИЙ ЕКСКУРС В АФГАНСЬКУ ПРОБЛЕМУ

ІІ. РАДЯНСКІ БОЙОВІ ДІЇ В АФГАНІСТАНІ

ІІІ. ОСОБЛИВОСТІ НОВОЇ ВІЙНИ

ІV. РЕАКЦІЯ СВІТОВОГО СПІВТОВАРИСТВА ВВЕДЕННЯ РАДЯНСЬКИХ ВІЙСЬК В АФГАНІСТАН

V. ЗМІНИ ЗОВНІШНЬОПОЛІТИЧНОГО КУРСУ США ПІСЛЯ ПОДІЙ ГРУДНЯ 1979 РОКУ

ВИСНОВОК

Список використаних джерел

 

 

Афганістан завжди був країною проблем. Країною, на території якій, як на шаховій дошці інші країни мірялися між собою силою, залучаючи до бойовихдій ті чи інші сторони місцевого населення.

Спочатку Російська імперія змагалася з Великобританією, пізніше Радянський Союз із Сполученими Штатами Америки, сьогодні світове співтовариство на чолі з США із терористами.

Короткі відомості про країну: офіційна назва – Ісламська Держава Афганістан (The Islamic State of Afghanistan). Географічне положення – розташована на Середньому Сході у північно-західній частині Центральної Азії. Межує з Пакистаном на півдні і сході, Іраном – на заході, Туркменістаном, Узбекистаном і Таджикистаном – на півночі, Китаєм та Індією – на крайньому північному сході.

Площа території – 652, 2 тис. кв. км. Столиця – Кабул (Kabul) – близько 750 тис. жителів (2000 р.). Інші великі міста – Кандагар (339, 2 тис.), Мазарі-Шаріф (239, 8 тис.), Чарікар (196, 7 тис.), Герат (166, 6 тис.). Адміністративний поділ – 29 провінцій (province). Релігія: населення сповідує в основному іслам сунітського спрямування (суніти – 74%, шиїти – 15%, індуїсти, іудеї.)

 

 

Після завоювання Росією центрально-азіатських ханатів у середині XIX

сторіччя Великобританія з метою захисту Індії розширила на північному заході границі свого панування до Гіндукушу. Для забезпечення англо-індійської території вирішальним було збереження позицій у регіоні Кабулу і Герата. Тому що історичний шлях в Індію проходив через Афганістан, Великобританія намагалася створити, провівши для цієї мети дві війни (1839-42р. і 1878-80р.), з афганських племен маріонеткову держава. Після другої війни це частково вдалося: між границями Британської і Російської імперій виник Афганістан, границі якого були встановлені в 1896 році. Для того, щоб Афганістан міг виконувати роль буферної держави впритул, до Паміру, емір Афганістану одержав на володіння район Вахан, що граничив Синьцзян. Зовнішню політику

Афганістану визначала Великобританія, але усередині країни панував емір

Абдул Рахман Хан, що створив міцну державну структуру і сильну армію.

По закінченні першої світової війни король Афганістану Аманулла Хан спробував скинути британську опіку і почав третю англо-афганську війну.

У результаті її (1919р.) англійці пішли з Афганістану і припинили контроль над афганською зовнішньою політикою, але одночасно зупинили ірегулярні субсидії афганському еміру.

Утворення Пакистану після відходу англійців з Індії привело до складних зовнішньополітичних конфліктів. У нову державу ввійшли опуштунські області на захід від Інду, які відносилися до Афганістану. У п'ятидесятих роках Афганістан лавірував у зовнішній політиці між СРСР і США. Через конфліктну ситуацію між Пакистаном і Афганістаном із приводу пуштунських областей США поступово припинили свою економічну допомогу Афганістану. У цей же час СРСР цілком став на сторону Афганістану в питанні його територіальних домагань. Завдяки економічній підтримці США і СРСР – в Афганістані була відбудована мережа доріг. Радянський Союзвідбудовував обидві вітки Кушка – Герат – Кандагар і Термез – Мазарі – Шаріф – Кабул – Джелалабад, до пакистанської границі (з бетонним покриттям для навантажень до 60 тонн), а США провели лінію Кабул – Кандагар.

У шістдесятих роках в Афганістані була створена комуністична партія під керівництвом Нур Мухаммед Таракі з назвою Халк (народ). У 1967 році партія розкололася на двох частин Халк і Парчам (прапор.). Просоветской фракцією Парчам керував генеральський син Бабрак Кармаль.

17 червня 1973р. монархія була ліквідована: державний переворот зробив Мухаммед Дауд Хан, двоюрідний брат короля. 27 квітня 1978р. Дауд був скинутий в результаті військового путчу, проведеного фракціями комуністичної партії, що об'єдналися за назвою «Демократична Народна Партія Афганістану». Дауд і 30 членів його родини були страчені. У результаті цієї «квітневої революції» президент став комуніст Таракі. Бабрак Кармаль став віце-президентом. У тому ж році обидві фракції знову розділилися. Бабрак Кармаль був відправлений послом у Чехословаччину. Таракі одержав економічну і фінансову допомогу від СРСР. Тисячі радянських «радників» прибули в Афганістан. Комуністичний уряд хотів швидко перетворити Афганістан у сучасну соціалістичну державу. Декретами були проведені земельна, соціальні й освітні реформи. Але ця прискорена програма не була здійснена. Ні фракції Халк, ні фракції Парчам не вдалося створити собі базу серед віруючого мусульманського населення. Члени партії разом складали менше половини відсотка населення Афганістану.

У квітні 1979 року, через рік після «квітневої революції», одночасно у всіх провінціях почалося повстання проти комуністичного режиму. Уряд зі своїми 90. 000 чоловіками контролював тільки міста, але втратив владу над важкодоступною центральною частиною країни.

У травні 1979 року прем'єр-міністром став Хафізулла Амін. Він жорстоко

придушував повстання. В'язниці були переповнені, але повстання розширювалося. Можна було очікувати швидкого падіння комуністичного режиму в Афганістані. У той час як на Заході ніхто на це не реагував, радянський уряд стурбувався такою перспективою. Падіння Кабулу і прихід

до влади ісламських фундаменталістів могли