Кримінальна відповідальність за злочини проти волі, честі та гідності особи

Відповідно до п. 4. 1. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м’якого покарання) від 2 листопада 2004 р. окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного [141].

Розглянемо санкції за злочини проти волі, честі та гідності дитини. Так, ст. 148 КК України (підміна дитини) передбачено основні покарання у виді обмеження волі (на строк до п’яти років), позбавлення волі (на той самий строк). При цьому санкції цієї норми є альтернативними.

Ст. 150 КК України (експлуатація дітей) передбачено покарання у виді арешту, обмеження волі, позбавлення волі, а також позбавлення права обіймати певні посади, позбавлення права зайняття певною діяльністю. При цьому санкції ч. ч. 1 і 2 ст. 150 КК України є альтернативними, тоді як санкція, передбачена ч. 3 ст. 150 КК України є відносно визначеною. Зокрема, експлуатація дитини, яка не досягла віку, з якого законодавством дозволяється працевлаштування, шляхом використання її праці – карається арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років (ч. 1). Ті самі дії, вчинені щодо кількох дітей або якщо вони спричинили істотну шкоду для здоров’я, фізичного розвитку або освітнього рівня дитини, або поєднані з використанням дитячої праці в шкідливому виробництві, – караються позбавленням волі на строк від двох до п’яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років (ч. 2). Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою, – караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років (ч. 3).

Ч. ч. 1 і 2 ст. 150-1 КК України (використання малолітньої дитини для заняття жебрацтвом) передбачено такі основні види покарань, як обмеження волі, позбавлення волі. При цьому в обох випадках санкції є альтернативними. Переконаємося в цьому, звернувшись до відповідних норм КК України. Використання батьками або особами, які їх замінюють, малолітньої дитини для заняття жебрацтвом – карається обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк (ч. 1 ст. 150-1 КК України). Відповідно до ч. 2 ст. 150-1 КК України ті самі дії, вчинені щодо чужої малолітньої дитини або пов’язані із застосуванням насильства чи погрозою його застосування, а так само вчинені повторно або особою, яка раніше скоїла один із злочинів, передбачених ст. ст. 150, 303, 304 цього Кодексу, або за попередньою змовою групою осіб, – караються обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на строк від трьох до восьми років. Тоді як у ч. 3 ст. 150-1 КК України передбачено лише такий основний вид покарання, як позбавлення волі (на строк від п’яти до десяти років). При цьому санкція вказаної норми є відносно визначеною, тобто передбачає можливість застосування лише одного виду основного покарання.

Як зазначалося у попередньому підрозділі нашої праці, що виходячи з потреб правозастосовної практики, необхідно доповнити ст. 150-1 КК України, яка має назву «Використання малолітньої дитини для заняття жебрацтвом», ще однією кваліфікуючою ознакою, що полягатиме в одночасному використанні для заняття жебрацтвом двох та більше малолітніх дітей. Тому, відповідно, за одночасне використання для заняття жебрацтвом двох та більше малолітніх дітей (за умови закріплення в законі цієї кваліфікуючої ознаки) пропонуємо передбачити покарання у виді обмеження волі на строк до п’яти років або позбавлення волі на строк від трьох до восьми років.

 

 

На підставі проведеного комплексного дослідження теоретико-прикладних засад кримінальної відповідальності за злочини проти волі, честі та гідності особи можна дійти таких висновків.

1. Воля, честь і гідність особи є об’єктами кримінально-правової охорони (охороняються кримінально-правовими засобами). Воля особи являє собою право людини ніким не бути примушеною робити те, що не передбачено законодавством, право бути незалежною при обранні своєї поведінки та здійснювати вільний розвиток власної особистості (за умови не порушення прав і свобод людей), а також гарантована можливість реалізації передбачених конституційних прав і свобод.

Поняття честі та гідності є тісно пов’язаними, але кожне з них має власний зміст. Честю є сукупністю рис, які характеризують позитивні якості, якими керується особа в своїй поведінці. Гідністю є усвідомлення особою як носієм сукупності певних моральних, світоглядних, професійних та інших ознак своєї суспільної цінності, що створює в неї підстави для