Критерії багатовимірної ідентифікації соціально відторгнутих груп

Теоретичне та практичне значення полягає в тому, що: 

1. отримані результати можуть бути корисними для регулювання соціальної політики щодо розподілу держаної соціальної допомоги та соціальних виплат;
2. схеми вимірювання соціального відторгнення можуть бути використані у якості інструментарію для дослідження вразливих груп населення та виявлення їх проблем та потреб; 
3. розробки можуть бути корисними для порівнянь соціального відторгнення у різних країнах на основі даних міжнародних досліджень. 

Апробація результатів. Основні положення дисертаційного дослідження доповідались на 3-х наукових конференціях України, також були представлені в рамках двох методологічних семінарів (м. Київ, Україна та м. Констанц, Німеччина), однієї літньої школи (проведена за підтримки Фонду ім. Фрідріха Еберта). Розробки представлені в рамках Навчальної програми щодо проведення досліджень в сфері ВІЛ-інфекції/СНІДу в межах Проекту МЕТІДА.

Основні положення та результати дисертаційного дослідження викладено у 5 наукових публікаціях, 6 з яких опубліковані у фахових виданнях з соціології, рекомендованих ВАК України, (з них 1 у зарубіжному) та 1 матеріалів у вигляді тез доповідей на наукових конференціях.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації включена до плану науково-дослідної роботи відділу моніторингових досліджень соціально-економічних трансформацій ДУ Інституту економіки та прогнозування НАН України і є складовою науково-дослідної роботи «Вимушені переселенці та приймаючі громади: уроки для ефективної суспільної адаптації й інтеграції» (державний реєстраційний номер 0115U000971). Автор дисертації бере участь у підготовці НДР, а саме в написанні розділу «Прояви соціального відторгнення серед внутрішньо переміщених осіб».

 

 

У вступі обґрунтовано вибір проблеми та актуальність теми роботи, сформульовано мету, задачі, об’єкт, предмет дослідження, визначено методи дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів.

Перший розділ дисертаційної роботи «Теоретико-методологічні засади вивчення соціального відторгнення» присвячений узагальненню історії виникнення концепту та дослідження феномену соціального відторгнення. 

У підрозділі – 1.1. Методологічні підходи дослідження концепту соціального відторгнення на основі узагальнення підходів до вивчення соціального відторгнення встановлено, що поява концепту соціального відторгнення, пов’язана з переосмислення понять, які застосовувались у науковому та політичному дискурсі при вивченні стану неблагополучних категорій населення. Формування концепту відбулось під впливом переосмислення неефективності механізмів інтеграції здійснюваних державними соціальними інститутами. Визнаючи важливість економічних причин як визначальних для формування соціальної нерівності почали враховуватись неекономічні – соціокультурні аспекти соціальної нерівності. Внаслідок зміна акцентів у розумінні причин неблагополуччя людей відбулась трансформація стратегій подолання бідності у бік політики спрямованої на зменшення соціального відторгнення. внаслідок переосмислення причин коренів неблагополуччя людей.

Проведений у підрозділі аналіз та синтез основних підходів до розуміння концепту соціального відторгнення, засвідчив, що вивчення концепту соціального відторгнення, як комплексного та багатовимірного явища, сформовано на основі "структурних" та "соціокультурних" теорій. Поєднання підходів, дозволяє розуміти соціальне відторгнення як продукт структурних (інституціональних) факторів , що водночас поєднується з соціальними установками та культурою людей. Тобто, за умови певних труднощів, пов'язаних з економічними проблемами (наприклад доступом до ресурсів), індивіди обирають певні стратегії для їх подолання. У свою чергу, такі стратегії можуть передаватись (успадковуються) молодшими поколіннями.

В рамках підрозділу 1.2. Уточнення концепту соціального відторгнення: атрибути, функцій та відношення з'ясовано, що у загальному сенсі соціальне відторгнення є відгородженням від будь якої із підсистем суспільства – соціальної, економічної, політичної або культурної, які зумовлюють соціальну інтеграцію індивідів. Вважається, що людина є соціально відторгнутою, якщо: (а) вона проживає в межах певної громади; (б) через причини, що знаходяться поза межами її контролю вона не може брати участь у нормальній діяльності, характерній для більшості членів цієї громади; (в) однак людина хотіли би брати участь у такій діяльності.

Застосування ідентифікуючого підходу дозволило виявити атрибути, функції та відношення концепту соціального відторгнення. Результати аналізу демонструють, що серед основних атрибутів відторгнення виокремлюють наступні: відсутність участі у діяльності характерній для більшої частини членів громади, брак значимих соціальних стосунків із іншими, нестача доступу до ресурсів та забезпеченості прав громадянина. Характерною ознакою відторгнення є відсутність контролю над певними життєвими обставинами, які, зокрема, є причиною цього феномену. Відторгнення може мати прояви на суспільному, індивідуальному та груповому рівнях. На рівні функцій соціальне відторгнення сприяє дезінтеграції та формуванню соціального дна. 

За результатами застосування реляційного підходу встановлено місце соціального відторгнення у мережі відносин із іншими концептами, які використовують для вивчення неблагополучних або вразливих верств населення. Концепт має певні перетини з розглянутими концептами бідності, матеріальної депривації, дискримінації, маргіналізації, андеркласу та, у більшості випадків, включає атрибути відповідних явищ. Зокрема, багатовимірність концепту демонструє визначений перелік його атрибутів. 

Підрозділ 1.3. Досвід вимірювання соціального відторгнення у світі та Україні присвячено огляду вітчизняних та зарубіжних прикладів дослідження соціального відторгнення. Встановлено, що зарубіжними та вітчизняними дослідниками накопичений суттєвий досвід вимірювання соціального відторгнення та можливі способи його концептуалізації. З’ясовано, що концепт активно використовується у плануванні та дослідженні соціальної політики країн Європейського Союзу, а в останнє десятиліття впроваджується в дослідження країн пострадянського простору. За результатами узагальнення досвіду вивчення та вимірювання соціального відторгнення встановлено, що концепт має певні особливості