Критерії багатовимірної ідентифікації соціально відторгнутих груп

У другому розділі дисертації «Обґрунтування вимірювальної моделі соціального відторгнення» визначено структуру та виміри концепту соціального відторгнення відповідно до яких здійснено відбір показників для конструювання його вимірювальної моделі.

У підрозділі 2.1. Виміри, показники та способи ідентифікації соціального відторгнення За результатами узагальнення джерел літератури встановлено, що соціальне відторгнення є багатовимірним концептом що полягає у наявності як дистрибутивних (відсутність доступу до структурних ресурсів), так і реляційних (брак соціальної участі, суб’єктивне сприйняття відторгнення) вимірів. Відповідно до виділених раніше атрибутів концепту, визначено його наступні виміри: матеріальна депривація, відсутність доступу до соціальних благ, соціальна ізоляція та відсутність залучення до значимої суспільної діяльності (відторгнення від ринку праці у межах дистрибутивних вимірів та відсутність культурної і громадянської участі у межах реляційних вимірів). 

В межах кожного із вимірів представлено можливі індикатори, що спрямовані на вимірювання відторгнення. На основі аналізу даних літератури визначено наступні способи емпіричної ідентифікації соціального відторгнення: на основі значень спеціально сконструйованих адитивних індексів, на основі аналізу окремих показників та шляхом створення типології. Встановлено одну з важливих особливостей підбору показників для ідентифікації соціального відторгнення – показники для прямого та непрямого вимірювання. У першому випадку мова йде про фактори ризику соціального відторгнення, а в другому про безпосереднє вимірювання соціального відторгнення через його фіксацію як властивості, що притаманна конкретним індивідам, домогосподарствам або групам.

У підрозділі 2.2. Способи багатовимірної ідентифікації соціального відторгнення: конструювання вимірювальної схеми соціального відторгнення представлено вимірювальні схеми соціального відторгнення, створені та адаптовані на основі міжнародного досвіду з метою емпіричної ідентифікації соціального відторгнення. 

У підрозділі 2.2.1. Конструювання вимірювальної схеми соціального відторгнення на основі даних міжнародних порівняльних досліджень представлено схему вимірювання соціального відторгнення та ідентифіковано його типові виміри: матеріальна депривація, соціальна ізоляція та відторгнення від ринку праці. На даних Європейського соціального дослідження (ESS 2010) здійснено емпіричну ідентифікацію трьох зазначених вимірів (компонентів) у трьох країнах: Україна, Польща та Німеччина. Відповідно до встановлених раніше способів емпіричної ідентифікації компонентів відторгнення матеріальної депривації та соціальної ізоляції застосовано факторний аналіз. За результатами аналізу факторна структура компонентів соціального відторгнення є схожою у всіх трьох країнах, що є елементом конструктної валідності показника. Для вимірювання відторгнення на ринку праці створено змінну на основі об’єднання окремих показників, що характеризують відсутність інтеграції до ринку праці та відсутність залучення до будь якої значимої суспільної діяльності. Здійснено перевірку конвергентної валідності сконструйованого інструменту шляхом пошуку взаємозв’язків соціального відторгнення із соціально-демографічними характеристиками індивідів, а саме віком респондентів. В ході аналізу здійснено пошук відмінностей у приналежності до вікової групи та рівнем відторгнення по кожному з визначених компонентів концепту в трьох країнах: Німеччині, Польщі та Україні. За результатами однофакторного дисперсійного аналізу виявлено, що у всіх трьох країнах залученість до соціальних мереж залежить від віку респондентів. Чим молодша людина тим вище міра її залученості до соціальних мереж. Результати демонструють відмінності у середніх значеннях матеріальної депривація та приналежністю до вікової групи у Польщі та для Німеччині, в той час як в Україні статистично значущих відмінностей у середніх значеннях рівня матеріальної депривації та приналежністю до вікової групи не знайдено. Аналізуючи третій компонент – відторгнення з ринку праці виявлено схожу тенденцію – найбільший відсоток респондентів, яких можна віднести до цього типу, знаходяться в Україні. Разом з тим, така тенденція не зберігається серед молоді віком 25 – 35 років. В Україні відсоток відторгнутих з даного виміру є нижчим у порівнянні з Польщею та Німеччиною. Таким чином у відповідності із попередньою гіпотезою про багатовимірність концепту соціального відторгнення здійснено емпіричну ідентифікацію трьох структурних компонентів цього концепту. Виявлено, що структура компонентів соціального відторгнення є ідентичною до обраних нами країн Європи. Це дозволяє застосовувати визначену схему вимірювання у крос-культурних дослідженнях та міжкраїнних порівнянь соціального відторгнення.

У підрозділі 2.2.2. Ідентифікація соціального відторгнення серед внутрішньо переміщених осіб аргументовано доцільність застосування концепту при розгляді конкретної групи соціального відторгнення – внутрішньо переміщених осіб. Термін ВПО вказує на соціально-політичний конструкт, створений для позначення категорії людей, яка виникла внаслідок специфічних обставин. До ВПО належать люди, які були змушені покинути місця свого проживання для того, щоб уникнути наслідків збройного конфлікту, ситуації загального насильства, порушень прав людини, і які не перетнули міжнародно-визнаний державний кордон країни. 

Проблеми, з якими стикаються ВПО, пов'язані з недостатністю або перекриттям доступу до ресурсів і діяльності, яка доступна для більшої частини населення. Для представників цієї групи характерна поява раптової бідності через втрату майна та джерел до існування внаслідок переміщення з територій де проходять бойові дії. Дані досліджень демонструють, що характерним для ВПО є високий рівень довготривалого безробіття, водночас, основним джерелом доходу є державна фінансова допомога. Виявлено, що першочерговими для ВПО в Україні залишаються потреби у роботі (постійному заробітку), житлі, доступі до ліків, медичного обслуговування тощо. Все це може свідчити про множинні прояви неблагополуччя серед зазначеної категорії населення, зважаючи на це концепт соціального відторгнення видається найбільш придатним інструментом аналізу життєвої ситуації ВПО.

Емпіричною базою дослідження є масив даних опитування «Оцінка потреб внутрішньо переміщених жінок та осіб похилого віку в Україні» .