Критерії багатовимірної ідентифікації соціально відторгнутих груп

Для вимірювання матеріальної депривації використано індикатори, що характеризують наявність досвіду фінансової неспроможності купити необхідні продукти харчування, одяг і взуття та заплатити за медичні послуги. Визначені показники сукупно пояснюють 65% дисперсії латентної змінної матеріальна депривація. Для емпіричної ідентифікації виміру соціальна участь (соціальної ізольованість) обрано індикатори, що характеризують суб'єктивну оцінку переселенця щодо ставлення з боку оточуючих до нього, міру довіри до них та досвід отримання допомоги. Визначені індикатори сукупно пояснюють 83% латентної змінної соціальна участь (соціальна ізоляція). З метою вимірювання компоненту доступ до соціальних прав (благ) відібрано показники, спрямовані на вимірювання можливості влаштувати дитину до дитячого садка, отримати необхідні медичні послуги та знайти доступне за ціною житло. Визначені індикатори сукупно пояснюють 48% латентної змінної доступ до соціальних прав (благ). На основі визначених компонентів концепту,сконструйовано інтегральний індекс, який пояснює 56% латентної змінної – соціальне відторгнення,з цією метою здійснено факторний аналіз. 

У третьому розділі «Визначення критеріїв багатовимірної ідентифікації соціального відторгнення шляхом застосування факторіального дизайну опитування» представлено процедуру конструювання інструментарію створеного на основі факторіального дизайну опитування. Використання дизайну було спрямоване на здійснення оцінки легітимності критеріїв ідентифікації груп соціального відторгнення, визначених, зокрема, на рівні законодавства України. Відомо, що відповідно до Законів України допомога надається людям, що опинилися в складних життєвих обставинах спричинених інвалідністю, віком, певним соціальним становищем тощо. Урядом країни встановлюється межа малозабезпеченості, яка дає право на отримання матеріальної допомоги від держави. Таким чином, соціальна підтримка призначається представникам тих груп, які з тих або інших причин мають недостатній доступ до ресурсів, соціальних благ та механізмів їх перерозподілу, а отже є соціально відторгнутими. В цілому визначені критерії отримання допомоги ґрунтуються на соціально-демографічних характеристиках людей та їх можливих життєвих ситуацій. 

Інструментарій розроблений на основі факторіального дизайну опитування орієнтований на специфічний метод проведення опитування, що ґрунтується на певних підходах до планування експерименту. Застосування такого підходу дозволяє виявити яким чином, на думку людей, необхідно розподіляти ресурси у різних конкретних ситуаціях, що визначаються багатьма факторами різної природи. У ході опитування респондентам пропонуються описи гіпотетичних життєвих ситуацій, в яких потенційно може опинитися людина. В рамках методу такі описи мають назву віньєток. Застосування дизайну дозволяє здійснити непряму оцінку гіпотетичних ситуацій та визначити важливість (вагу) життєвих обставин (факторів) у процесі прийняття рішень щодо соціального  об'єкту. 

У підрозділі 3.1. Обґрунтування відбору параметрів для конструювання опитувальника визначено теорію у межах якої здійснено підбір факторів для формування інструментарію дослідження. Життєві описи (віньєтки), які у ході опитування оцінює респондент створюють на основі припущенням про існування певних принципів, що поділяються більшістю людей, і таким чином створюють спільну основу для формування суджень або рішень стосовно певних соціальних об’єктів, що їх вивчає дослідник. Тобто, гіпотетичні ситуації, які оцінює респондент є багатовимірними та характеризуються набором значень (факторів), обраних дослідником у відповідності з теорією, що пояснює процес формування суджень щодо соціального об'єкту. 

У нашому дослідження респондент мав оцінити необхідність надати допомоги від держави людині, що потрапила у відповідні життєві обставини. Метою аналізу таким чином зібраних суджень різних респондентів з приводу різних життєвих ситуацій є з’ясування впливу окремих факторів та їх можливих взаємодій на сприйняття респондентами певних груп людей, що потребують допомоги, а отже є соціально відторгнутими.

Обрані нами у ході конструювання інструментарію параметри, ґрунтуються на основі теорії розподільчої справедливості в межах якої виокремлюють два основних принципи, що впливають на процес формування суджень про справедливость розподілу ресурсів: «принцип нужденності» та «принцип заслуг». Перший передбачає, що жодна людина не має бути позбавлена можливості отримати певний визначений необхідним рівень ресурсів, а другий, що кожен має отримувати «у відповідності із власними заслугами та власним внеском до суспільства». Окрім двох згаданих принципів, що визначають загальні уявлення про справедливість розподілу ресурсів, виділяють ряд критеріїв, які детермінують процес формування уявлення громадськості щодо легітимності розподілу соціальної підтримки. Зокрема з такою метою виділяють критерії нужденності, контролю та ідентичності. 

У відповідності із критерієм нужденності допомога має надаватися тому, хто найбільше цього потребує, хто знаходиться у складних життєвих обставинах та не в змозі забезпечити собі та своїй сім’ї необхідний (мінімальний) обсяг споживання та рівень життя. До критеріїв нужденності ми відносимо такі параметри: стать реципієнта, позиція на ринку праці (або залученість до значимої суспільної діяльності, яка може приносити дохід), подружній статус, наявність дітей та їх вік, наявність статусу внутрішньо переміщеної особи, рівень доходу. 

Друга група критеріїв, на яких потенційно може базуватися оцінка справедливості надання соціальної допомоги, фіксує бажання та можливості потенційного реципієнта допомоги контролювати власні життєві обставини. До цієї групи критеріїв належать наступні життєві обставини: наявність інвалідності, пошук місця роботи за умови її відсутності. 

Ще один критерій, який потенційно може бути пов’язаним із сприйняттям справедливості розподілу соціальної допомоги, ґрунтується на теорії внутрішньо-групової ідентифікації. У відповідності із цим критерієм люди схильні позитивно ставитися до надання допомоги членам «своєї групи», а «іншим» – ні, тобто представникам інших етнічних або релігійних груп,