Культура кам’яної доби, Трипільска культура, культура скіфів

Взагалі Мізинська стоянка, досліджена Ф. К. Вовком, Л. X. Чикаленком та іншими видатними археологами, дала для розуміння культури кам’яної доби дуже багато. Серед величезного числа виробів з каменю та кістки заслуговують на особливу увагу фігурки пташок, вкриті геометричним орнаментом, браслети з ікол мамута та інші різьблені речі. На них – найстарший в історії мистецтва орнамент меандра, але поставлений похило, навкоси.

До Мадленської культури належить чимало мистецьких виробів, наприклад, у Костенках знайдено 43 статуетки. Від цієї доби залишилися поховання і рештки людини. Це вже не неандертальська примітивна людина, а людина кроманьйонського типу, яка мало відрізняється від сучасного європейця. Вона трималася прямо, вертикально, її руки рухалися вільно і вона володіла мовою.

Підбиваючи підсумки, варто сказати, що за доби палеоліту населення України мало багато спільного з населеяням Західної Європи – південної Франції, Піренеїв, Швейцарії, Баварії: за антропологічним типом, і технікою знарядь, і побутом, і мистецтвом, і релігійними поглядами. З другого боку, можна спостерігати чимало рис, які з палеоліту збереглися в мистецтві України (орнаменти Мізина порівнюються з українськими вишивками тощо).

«Культурна єдність з 100 тисяч років до н. е. – найкращий доказ европейського походження культури і фізичного типу українського народу», – пише проф. П. Курінний. « З іншого боку, важливо те, що з часів палеоліту оформлюється дві групи європейських культур: одна охоплювала північну Німеччину, Польщу, північні землі Східної Європи, а друга розгорталася на південних землях Европи від Піренеїв, південної Франції, Швейцарії, Чехії, Білорусії та України. Так, з палеоліту зароджується розподіл культур північно-нордійської та південної – кельтсько-дунайсько-української.

Мезолітична доба припадає на перші тисячоліття після останнього зледеніння. Населення цієї доби жило переважно полюванням з лука на дрібних тварин та птахів і риболовецтаом. Відповідно до цього змінився характер кам'яних знарядь, їх робили дуже дрібними – «мікролітами» – для насаджування на стріли, для вставляння у списи, гарпуни. Найбільш характерною для України є Свідерська культура. М. Рудинський вважає, що аналогічна культура мікролітів знайдена ним у багатьох місцях України: біля с. Смячки, біля Охтирки, по течії Тетерева, на Новгород-Сіверщині, в Миргородському повіті на Полтавщині (біля с. Яреськи та Шишаки), на Прип'яті. Л. Савицький знайшов мікроліт на Волині. Великий інтерес представляють знайдені ще у 1936 р. та 1938 р. петрогліфи в Мелітопольському районі у с. Терпінне – біля Азовського моря. Там на скелях знайдено декілька видряпаних рисунків тварин – биків, коней, хижаків, мамута – та рисунків лінійно-геометричного характеру. Біля с. Терпінне багато мікролітів. Усе разом дає можливість, як писав В. Щербаківський, говорити про “безперервність життя мезолітіків від палеоліту до неоліту”. З іншого боку, ця знахідка свідчить про зв'язок із Свідерською культурою. В. Щербаківський робить висновок, що життя не припинялося на Україні від палеоліту до неоліту.

Біля 13000 років тому на Україні можна відзначити ряд нових винаходів та досягнень, які в цілому остільки важливі, що дають можливість вважати цей час новою добою, неолітом, тобто новокам'яною добою («неос» – новий, «літос» – камінь). Не тільки техніка кам'яних знарядь дає підстави відокремити нову добу від попередньої. Зміни полягали в зовнішніх умовах життя. Змінився клімат, льодовики відступили на північ, на Україні стало тепліше. Північна флора наблизилася до сучасної, змінилася і фауна.

У зв'язку з зміною зовнішніх умов змінився побут людини. Вона не мала потреби, як раніше, ховатися в печерах. З'являються наземні будівлі – халупи. Здебільшого вони не стояли окремо, а з них складалися села. Про великі села свідчать рештки будівель та цвинтарі. Головними ознаками в галузі виробництва з каменю бути: пиляння, шліфування та свердління. Ці винаходи дали можливість людині значно збільшити асортимент знарядь. З'являються різного типу сокири, мотики, молоти, тесла, долота, ножі, наконечники списів.

Велике значення мало винайдення лука з стрілами, причому використовували його широко, оскільки сьогодні знаходять багато наконечників стріл різних форм. Полювання на диких тварин було довгий час головним заняттям людини і джерелом її існування. За допомогою лука з стрілами, різного роду пасток людина полювала на оленів, диких коней, вовків, зайців. У повноводних річках було багато риби, і рибальство було дуже поширене.

Біля 6-7 тисяч років тому людина почала виробляти посуд з глини. Спочатку посуд робили з грубими стінками, згодом йому почали надавати гарних форм, прикрашати орнаментами. На ще вогких стінках посуду паличками, кістками і навіть пальцями виводили різні орнаменти: смужки, ялинки, хрести. Гончарство внесло велике полегшення в побут людини. Вона могла варити їжу, зберігати воду.

За неолітичної доби людина опанувала ткацтво. З'являються перші примітивні верстати, виробляють тканину з вовни, з волокнуватих рослин, спочатку типу рогож, а потім дедалі більше вдосконалені. Відбитки тканини зберігаються на глиняному посуді як орнамент.

За неолітичної доби відомо чимало будівель на плотах, на озерах та річках, а також на палях, які вбивали в дно річок та озер.