Курс економічної теорії

Високий ступінь нерівності також несправедливий. Надмірна нерівність погіршує можливості розвитку суспільства, обмежує здобуття освіти, кваліфікаційної підготовки для тих членів суспільства, в яких немає для цього достатніх коштів. У період переходу до ринкової економіки в умовах тривалого кризового спаду виробництва, інфляції та гіперінфляції реальні доходи населення сильно знизились, відбулося розшарування суспільства. Країна зіткнулася з наявністю бідності, критерієм якої є розмір доходу на одного члена сім'ї, який дуже часто нижчий від прожиткового мінімуму.

Ринкова економіка допускає високий ступінь нерівності. Які ж причини її породжують? Основними чинниками є такі (рис. 3. 31) :

• Відмінності в здібностях. У різних людей різні фізичні та інтелектуальні здібності. Люди, що мають високі інтелектуальні здібності, високу кваліфікацію, можуть мати високооплачувану роботу.
• Освіта і навчання. Люди суттєво відрізняються за рівнем освіти, професійної підготовки, а тому мають різні можливості заробляти. Але не всі мають можливості закінчити вищий навчальний заклад, оскільки безплатне навчання звужується. Здобуття освіти обходиться дорого.
• Професійні смаки і ризик. Одні готові працювати на важких, непривабливих роботах, наприклад, добувати вугілля, виплавлювати сталь, і тому більше заробляють. Деякі намагаються працювати у двох місцях. Інші йдуть на ризик і виконують небезпечні роботи.
• Володіння власністю. Частина людей володіє великою власністю – будівлями, машинами, підприємствами, цінними паперами – і одержує великі доходи від власності.
• Панування на ринку. Підприємницький хист, уміння вибрати вдалу «нішу» для вкладання капіталу, впливати на ціни, швидко реагувати на зміни кон'юнктури ринку також є важливим фактором у нерівності доходів.
• Щаслива випадковість, зв'язки, нещастя і дискримінація. Ці фактори роблять великий вплив на рівень доходів багатьох людей. Іноді високі доходи пов'язані з відкриттям корисних копалин, а контактами з діловими людьми, урядовцями. З іншого боку, є фактори, які негативно впливають на доходи сім'ї. До них можна віднести різні нещасні випадки, тривалу хворобу, смерть годувальника, безробіття, стихійні лиха.

Вплив розглянутих факторів диференціює суспільство на багатих і бідних. Що ж таке бідність? Поняття «бідність» є відносним. Вона визначається у порівнянні рівня життя різних верств населення. Бідність характеризує рівень життя людей, доходи яких суттєво відрізняються від середнього рівня достатку, досягнутого в даній країні.

Європейська комісія до найбідніших верств населення відносить тих, у кого середньодушовий дохід не перевищує двох третин цього показника по країні. Отже, ринкова економіка рівності і справедливості в розподілі доходів не забезпечує.

Основним показником життєвого рівня народу в цілому є середній розмір національного доходу в розрахунку на душу населення. Він відображає загальний рівень добробуту народу.

Величина реальних доходів і рівень та структура споживання населення залежать від таких основних факторів:

• розмірів грошових та натуральних доходів;
• рівня цін на предмети споживання та послуги;
• розмірів квартирної плати та ціни комунальних послуг;
• обсягу безплатних і пільгових послуг;
• розмірів податків.

Певний вплив роблять також наявність безробіття, тривалість робочого дня, соціальний захист тієї частини населення, яка має низькі доходи.

Найповніше відображають рівень добробуту населення сімейні доходи. Сім'я являє собою групу осіб, які пов'язані родинними стосунками і спільно ведуть господарство. Основними джерелами доходів сім'ї є:

• заробітна плата;
• доходи від особистого підсобного господарства;
• від фермерського господарства;
• від індивідуальної трудової діяльності;
• від власності;
• від трансфертних виплат.

Основним видом доходів є заробітна плата. Сімейні доходи використовуються для трьох основних цілей:

• для сплати податків;
• для задоволення потреб у продуктах харчування та інших благах;
• для заощадження.

Досвід багатьох країн показує, що в розподіл доходів повинна втручатися держава і певною мірою регулювати його. Вона повинна встановлювати прожитковий мінімум, тобто розмір доходів, необхідний для придбання мінімального набору продуктів харчування, непродовольчих товарів та послуг, необхідних для збереження здоров'я, задоволення основних соціальних і культурних потреб людини. Основою формування прожиткового мінімуму є так званий «споживчий кошик». Він становить набір товарів і послуг, розрахований за нормами та нормативами споживання, необхідний для забезпеченості людини життєвими засобами. Він застосовується для загальної оцінки рівня життя, встановлення мінімального розміру заробітної плати, пенсій, неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а також як розрахункова величина при формуванні державного бюджету.

Ринковий механізм розподілу доходів породжує надмірну нерівність. Вона може певною мірою нівелюватися втручанням держави. Це втручання детермінується не тільки потребою зменшення нерівності в доходах, а й багатьма іншими факторами. До них, зокрема, належать:

• необхідність утримання непрацездатних членів суспільства (пенсіонерів, інвалідів, дітей-сиріт та інших) ;
• необхідність надання допомоги безробітним та іншим соціально незахищеним верствам населення;
• необхідність мобілізації коштів для вирішення екологічних проблем;
• забезпечення розвитку фундаментальної науки, освіти, охорони здоров'я;
• забезпечення обороноздатності країни;
• утримання державного апарату.

Втручання держави в перерозподіл доходів здійснюється трьома основними способами (рис. 3. 32).

Через трансфертні платежі. Через них частина доходів держави, яка формується головним чином за рахунок оподаткування, передається у формі пенсій, стипендій, допомог, субсидій пенсіонерам,