Курс економічної теорії

У період існування командно-адміністративної системи в Україні було суцільне одержавлення власності. Для переходу до ринкової економіки необхідно було створити різні форми власності та господарювання. Для цього було проведено приватизацію. Об'єктами масової приватизації були:

• майно державних підприємств;
• державний житловий фонд;
• державний земельний фонд.

Певна частина державного майна була приватизована безоплатно, шляхом видачі громадянам України приватизаційних сертифікатів, які повинні були обмінюватись на акції приватизованих підприємств.

Великі і середні підприємства приватизувались шляхом перетворення їх в акціонерні товариства. їхні акції продавалися на аукціонах в обмін на майнові сертифікати, за гроші, під інвестиційні зобов'язання та на інших умовах.

Малі виробничі об'єкти – магазини, майстерні, кафе та інші приватизувались за викуп та шляхом продажу з аукціону.

У країнах з розвинутою ринковою економікою приватизація проводилась в обмежених масштабах і головним чином на ринкових умовах. її метою було поповнення державного бюджету та оздоровлення економіки. У країнах із перехідною економікою вона проводилася з метою створення різних форм власності та господарювання, які є основною умовою розвитку конкуренції; створення умов для розвитку вільного підприємництва та приватного сектору економіки; підвищення ефективності виробництва і створення умов для розвитку вільної економічної ініціативи та посилення особистого інтересу, який розвивається на основі приватної власності.

Власник контролює об'єкт власності, однак його влада над економічним об'єктом не може бути безмежною. Суспільство здійснює контроль і обмежує права власників. Держава своїм законодавством забороняє використовувати капітал для виробництва зброї, вибухових речовин, наркотиків та інших видів діяльності, вона здійснює ліцензування в багатьох сферах, установлює порядок успадкування, розробляє нормативи з технічної безпеки робіт та екології, порядок залучення робочої сили у виробництво; через податкову систему забезпечує формування державного бюджету. Навіть земля, будівлі, житлові будинки, які є в приватній власності, можуть бути вилучені 8 приватного володіння з виплатою компенсації власникам, якщо виникає необхідність будівництва державного об'єкта – дороги, трубопроводу і подібного.

Отже, приватна власність не становить неприступної фортеці. Але вона захищається законом і держава створює умови для її розвитку.

1. В чому полягає економічний зміст власності?
2. Поясніть поняття власності, як елемента економічних відносин.
3. Об’єкти та суб’єкти власності
4. Яку роль відіграє власність у житті суспільства?
5. Що таке приватна власність?
6. Що таке суспільна власність, її особливості?
7. Новітні форми власності їх класифікація
8. В чому переваги корпоративної форми власності
9. Приватизація та її об’єкти.

1. Ажнюк М. О. «Основи економічної теорії» Навчальний посібник. – К. : Знання, 2008 р. – 368 с – (Вища освіта ХХІ століття)
2. Мочерний С. В. «Екононмічна теорія» Навчальний посібник. -К. : Видавничий центр «Академія» 2005.

1. Економічна енциклопедія: У 3 т. / Редкол. :... С. В. Мочерний (відп. ред) та ін. – К. : ВЦ «Академія», 2000-2002.
2. Економічний словник-довідник / За ред. С В. Мочерного. – К. : Феміна, 1995. – 368 с.
3. Історія економічних учень / За ред. Л. Я. Корнійчук, Н. О. Татаренко. – К. : КНЕУ, 1999. – 564 с.

 

Першою формою господарства, яка існувала протягом віків, було натуральне виробництво. Продукти праці в ньому призначалися для задоволення потреб безпосередніх виробників життєвих благ, тобто для внутрішньогосподарського споживання. Для натурального господарства характерні нерозвинутість суспільного поділу праці, замкнутість, відсутність зовнішніх зв'язків, примітивна техніка і технологія, загальна патріархальність виробництва.

В усіх докапіталістичних формаціях виробництво в основному було натуральним. Господарство первісних общин і патріархальних селянських сімей, латифундій у рабовласницьких державах і середньовічних феодальних маєтків носило натуральний характер. У цих господарствах існував замкнутий рух продукту, який, як правило, не виходив за їх межі. Кожна господарська одиниця забезпечувала себе всіма необхідними продуктами.

На зміну натуральній формі господарства поступово приходить товарна форма виробництва, яка тривалий час існує поряд із натуральною, проникаючи в неї і розкладаючи її. Остаточний розклад натурального виробництва як основної форми господарювання відбувається в епоху пізнього середньовіччя – епоху зародження та розвитку капіталізму.

Розвиток суспільного поділу праці приводить до того, що обмін стає все частішим і натуральні господарства поступово перетворюються В товарні. Продукт праці в товарному господарстві призначається не для власного споживання, а для продажу на ринку, бо господарства спеціалізуються на виробництві окремих видів продукції. Вони виробляють її значно більше, ніж потрібно для задоволення власних потреб і в той же час не виробляють достатньо іншого продукту. Тому потрібен обмін.

Товарне виробництво – це така форма організації суспільного виробництва за якої продукти виробляються для обміну. Виробники тут спеціалізуються на виготовленні певної продукції, що зумовлює необхідність обміну у формі купівлі-продажу на ринку. При цьому продукти праці, якими вони обмінюються, стають товарами.

Перетворення натурального виробництва в товарне зумовлене розвитком поділу праці. Але поділ праці лише тоді стає основою формування товарного виробництва й обміну продуктів через ринок, коли відбувається відокремлення виробників як самостійних власників засобів виробництва. Отже, причинами виникнення товарного виробництва були:

• поділ праці,
• приватна власність на засоби виробництва,
• економічна відокремленість товаровиробників.

Розрізняють просте й розвинуте або капіталістичне товарне виробництво (рис. 1. 10). Просте товарне виробництво базується на