Курс лекцій з предмету "Фінанси підприємств"

На першій стадії здійснюється придбання необхідних виробничих запасів.

Під час другої стадії у процесі виробництва створюється готова продукція.

На третій стадії – стадії реалізації – товарна форма знову перетворюється в грошову, яка одночасно і є початковою стадією наступного обороту активів.

Кругообіг оборотних активів відбувається за схемою:

 

Г-Т…В…Т’-Г’

 

При цьому мета функціонування оборотних активів буде досягнута лише тоді, коли виконуватиметься рівність 

Г’ = Г + дельта Г, тобто коли відбувається приріст грошей у порівнянні з авансовою сумою.

На відмінну від основних засобів оборотні активи споживаються в одному виробничому циклі, і їхня вартість повністю переноситься на виготовлений продукт. При цьому одна частина оборотних активів в речовій формі входить у створюваний продукт і набирає товарної форми (сировина, матеріали), а інша частина також повністю споживається в процесі виробництва, проте в речовій формі в продукт праці не входять (паливо).

Структура оборотних активів – це питома вага окремих статей в загальній сумі оборотних активів. Структура оборотних активів має значні коливання в окремих галузях економіки. Вона залежить від складу витрат на виробництво, умов реалізації продукції, проведення розрахунків тощо.

Скажімо, у вугільній промисловості значну питому вагу займають витрати майбутніх періодів. Це пояснюється відносно великими підготовчими витратами, що передують видобутку корисних копалин (планування майбутніх розробок, розкривні роботи, облаштування шахт тощо).

Легка і харчова промисловість характеризуються значною матеріаломісткістю продукції. Отже, тут значною є питома вага оборотних активів у запасах сировини і матеріалів.

Машинобудування та металообробка характеризується трудомісткістю, складністю виробничих процесів, тривалістю виготовлення продукції. Тому тут високою є питома вага незавершеного виробництва.

У нафтохімічній промисловості вагомою є частка оборотних коштів, вкладених у відвантажені товари. Це пояснюється тим, що технологічно процеси у цій галузі є нетривалими і значна частина виготовленого продукту знаходиться на шляху до споживача.

А в цілому по народному господарству в структурі оборотних коштів українських підприємств значну частку займає дебіторська заборгованість. Тому підприємствам потрібно намагатися укладати угоди з покупцями продукції на умовах попередньої оплати або оплати за фактом поставки, а також ширше використовувати такий вид фінансових послуг як факторингові операції.

Усі оборотні активи класифікуються таким чином:

1)за функціональним призначенням:

оборотні виробничі фонди (активи, які приймають безпосередню участь у процесі виробництва);

фонд обігу (активи, які залучаються до сфери обігу і безпосередньої участі у виробничому процесі не приймають);

2)за принципом організації:

нормовані (для яких здійснюється розрахунок нормативу, тобто мінімальної потреби в оборотних активах, необхідних для безперебійного функціонування підприємства);

ненормовані (для яких такий розрахунок не здійснюється);

3)за джерелами формування:

-власні (частина статутного капіталу спрямована на формування оборотних активів);

-прирівняні до власних (стійкі пасиви, нерозподілена частина прибутку). Ці активи за своєю природою є власними, але призначені для інших цілей і тому для формування оборотних активів можуть використовуватися лише тимчасово;

-залучені (банківські позики, кредиторська заборгованість);

4)щодо ступеня ліквідності та ризику вкладення:

-високоліквідні (грошові кошти, ринкові цінні папери);

-середньоліквідні (товари відвантаженні, дебіторська заборгованість);

-низьколіквідні (виробничі запаси, не відвантажена готова продукція, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів).

Система організації оборотних коштів побудована на певних принципах:

1) надання підприємствам самостійності щодо розпорядження, управління оборотними коштами.

2) визначення планової потреби і розміщення оборотних коштів за окремими елементами й підрозділами

3) коригування розрахованих і чинних нормативів з урахуванням вимог господарювання, що змінюються

4) раціональна система фінансування оборотних коштів

5) контроль за раціональним розміщенням і використанням оборотних коштів.

У практиці використовують два методи визначення потреби в оборотних коштах:

• прямий (забезпечує розробку норм і нормативів з урахуванням багатьох факторів, які пов’язані з постачання, виробництвом та реалізації.

• економічний .

Визначення потреби в оборотних коштах здійснюється через їх нормування. Значення нормування оборотних коштів :

1)забезпечує безперервність і безперебійність процесу виробництва;

2) дає змогу ефективно використовувати оборотні кошти ;

3) від цього залежить виконання плану виробництва, реалізації продукції, прибутку та рівня рентабельності;

4) зміцнює режим економії, мінімізує ризик підприємницької діяльності. 

Виробничі запаси створюються на підприємстві для забезпечення безперервного процесу виробництва і реалізації. У складі виробничих запасів найбільшу питому вагу мають сировина, матеріали і покупи напівфабрикати.

 

Н=Qдн*N, тис. грн., (7.1)

 

де Н - норматив оборотних коштів для сировини, матеріалів і покупних напівфабрикатів тис. грн.;

 Q дн- одноденні витрати сировини, матеріалів, напівфабрикатів тис. грн;

 N - - норма оборотних коштів дні.

 

Qдн = Qкв/90 , тис. грн./ день , (7.2)

Q дн= Qрік/360 тис. грн./ день , (7.3)

Qдн=Qміс/30 тис. грн./ день , (7.4)

 

де Q кв, Q рік, Qміс - відповідна потреба матеріалів за рік, квартал, місяць, тис. грн..

Норма оборотних коштів стосовно сировини, матеріалів і покупних напівфабрикатів включає такі елементи: транспортний запас; час для прийняття, розвантаження, сортування, складування матеріалів, технологічний запас; поточний (складський) запас; гарантійний запас.

Транспортний запас визначається як різниця між часом перебування вантажу в