Предмет:
Тип роботи:
Лекція
К-сть сторінок:
30
Мова:
Українська
величину і характер спотворень на проекції дають ізоколи – лінії, які з’єднують точки з однаковими значеннями спотворень. Форма ізокол залежить від виду проекції.
2.3 При вивченні картографічних проекцій, природно, виникає питання про їх класифікацію. Для класифікації потрібно встановити загальний принцип, який кладеться у їх основу. Найбільш розповсюджені ознаки класифікації проекцій – характер спотворень і вид нормальної картографічної сітки.
За характером спотворень картографічні проекції можуть бути
поділені на три групи: рівнокутні, рівновеликі, довільні.
Рівнокутними є проекції, у яких відсутні спотворення кутів, тобто – показник еліпса спотворень, максимальне спотворення кутів в даній точці карти, – відхилення кута між меридіанами і паралелями від 90 У кожній точці рівнокутної проекції часткові масштаби будуть однакові за всіма напрямками (m=n), еліпс спотворень перетворюється у коло. Ці проекції доволі правильно передають форму фігур, тому називаються конформними, але не дають правильної уяви про розміри, оскільки у даному випадку збільшення площ може бути значним, частковий масштаб площ р=m2=n2.
Рівновеликими або еквівалентними є проекції, у яких відсутні спотворення площ (еліпси спотворень всюди мають однакову площу): p=const і частіше всього p=1; p=ab=mnsin=1; ; . В цих проекціях зберігаються не тільки нескінченно малі, але і площі будь-яких розмірів. Недоліком є сильні спотворення кутів і форми зображуваної території. Витягнутість еліпсів спотворень різна, форма і розміри їх залежать від картографічної проекції.
Довільними є картографічні проекції, у яких є спотворення кутів і площ. Немає і не може бути проекції, яка була б одночасно рівнокутною і рівновеликою: ці властивості виключають одна одну. Взагалі кажучи, чим більше спотворення кутів, тим менше спотворення площ, і навпаки. Всі довільні проекції різні за своїми властивостями. Серед них виділяють рівнопроміжні або еквідистантні, у яких a=1 або а=1 і p=a або p=а. Одна із напівосей еліпса спотворень зберігає свої розміри, або у напрямі меридіанів (m=1), або у напрямі паралелей (n=1).
У залежності від виду допоміжної геометричної поверхні, яка може бути використана при побудові проекції, виділяють:
•циліндричні проекції, коли допоміжною поверхнею служить бічна поверхня циліндра;
•конічні проекції, коли допоміжною поверхнею є бічна поверхня конуса;
•азимутальні проекції, коли допоміжною поверхнею служить площина.
Поверхні, на які проектують земний еліпсоїд, можуть бути до нього дотичними або перетинати його (рис.2.2).
Рис. 2.2. Дотичні і січні допоміжні геометричні поверхні
Геометрична побудова названих проекцій виділяється великою наочністю. Градусна сітка переноситься на дотичну або січну поверхню певної геометричної побудови, яка після цього розрізається по твірній і розгортається у площину. У точках і лініях дотику (перерізу) спотворення відсутні.
Проекції, при спотворенні яких осі циліндра й конуса суміщаються з полярною віссю земної кулі або площина проектування розміщується дотично до точки полюса, називаються нормальними. Вид картографічних сіток нормальних проекцій показано на рис. 2.3.
Рис. 2.3. Види картографічних сіток нормальних проекцій:
а– циліндричної
б– конічної
в– азимутальної
г– псевдоциліндричної
д– псевдоконічної
е– псевдоазимутальної
є– поліконічної
За способом орієнтування допоміжної геометричної поверхні, крім нормальних, виділяють також проекції (рис. 2.4):
Рис. 2.4. Орієнтування допоміжних геометричних поверхонь
•поперечні, коли площина проектування торкається екватора у якійсь точці або вісь циліндра (конуса) співпадає із площиною екватора;
•косі, у яких площина проектування торкається земної кулі у будь-якій заданій точці.
Слід відмітити, що в останні роки розроблені нові картографічні проекції, які не підходять до якогось певного з перерахованих класів. Ці проекції отримують шляхом зміни існуючих проекцій у відповідності із раніше поставленими математичними умовами, тому їх називають похідними або умовними.
Лекція 3
Способи картографічного зображення
3.1. Про способи картографування.
3.2. Сумісне застосування різних способів зображення.
3.1. Розглядуючи географічні карти особливо тематичного характеру можна здивуватись різноманітним прийомам які застосовуються для зображення їх змісту багатством цього змісту складністю поєднання різних способів. У дійсності набір засобів які застосовуються для зображення спеціального змісту карт не такий уже великий. Можна установити певну кількість способів варіюючи які і можна добитись такої різноманітності карт.
Спосіб значків застосовують для характеристики об’єктів локалізованих по пунктах які як правило не виражаються в масштабі карти. В значках використовують три елементи – форму розмір колір. Форму і колір значка застосовують для якісної характеристики об’єктів а розмір – кількісної. Спосіб значків використовується для відображення на картах населених пунктів родовищ корисних копалин промислових сільськогосподарських транспортних підприємств культосвітніх установ та ін.
Значки мають найрізноманітніші графічні вирази що залежать від теми і призначення карти і поділяються на геометричні буквенні символічні художні (рис.3.1).
Геометричні Буквенні Символічні Художні
Рис.3.1. Приклади значків
Геометричні значки мають вигляд простих геометричних фігур (квадрат прямокутник трикутник ромб коло сектор тощо). Вони нічим не нагадують вигляду зображуваного об’єкта. Разом з тим такі значки є досить виразними і компактними їх легко креслити тому вони знайшли широке використання у тематичному і загальногеографічному картографуванні.
Буквенні значки мають вигляд літер що розставлені в місцях розміщення явища яке картографується. Зручність застосування буквенних значків