Курс лекцій з предмету "Карта і картографія"

 

Рис.3.8. Приклади знаків руху

 

Залежно від масштабу навантаження призначення карти характеру зображуваного явища лінії руху можуть бути точними (адекватно відтворювати траєкторію руху) або схематичними. Останні менше завнтажують карту і легше читаються.

Спосіб картодіаграм полягає у зображенні розподілу якогось явища за допомогою діаграм що розміщуються на карті всередині територіальних (найчастіше адміністративних) одиниць і виражають сумарну величину явища в межах відповідної територіальної одиниці.

Картодіаграми ніби відтворюють просторову локалізацію статистичних даних а тому широко застосовуються особливо лінійні діаграми (стовпчики смуги тощо довжина яких пропорційна величинам що порівнюються) площинні (квадрати круги тощо площі яких пропорційні порівнюваним величинам) та об’ємні (куби кулі та ін. об’єми яких пропорційні величинам що порівнюються). Діаграмні фігури бувають структурними (рис.3.9) якщо їх поділяють на частини відповідно до структури зображуваного явища (наприклад склад земельних угідь площі посіву зернових продукція зернових тощо).

 

Рис.3.9. Приклад картодіаграм

Особливості побудови способу картодіаграм полягають у збиранні вивченні та опрацюванні статистичних даних; у виборі найбільш вдалої картодіаграмної фігури з урахуванням амплітути коливань кількісних значень явищ а отже і у виборі масштабності побудов та обчисленні їх розмірів; у підготовці картографічної основи; у нанесенні картограм та їх кінцевому оформленні.

Спосіб картограм застосовується для відображення на карті середньої інтенсивності розвитку явища в межах територіального поділу. На відміну від картодіаграм які складають за абсолютними показниками картограми будують здебільшого за відносними як правило використовуючи ступінчасту шкалу. Для більшої наочності кожний ступінь зафарбовують або заштриховують (рис.3.10). Інтенсивність зафарбування або штрихування окремих територіальних одиниць вибирають за попередньо розробленою шкалою.

Найчастіше способом картограм зображуються показники що співвідносяться до території або населення. Наприклад: густота сільського населення – це відношення чисельності сільських мешканців до площі сільської місцевості даної території; розораність території – показник, що характеризує співвідношення між площею орних земель до загальної площі 

Рис.3.10. Приклад картограм

 

території; урожайність – відношення валового збору урожаю для даної культури до зібраної площі її посівів; частка працюючих у певній галузі – відношення чисельності зайнятих у даній галузі до чисельності всього (або працездатного) населення.

Способи картодіаграм і картограм прості і наочні проте вони не показують відмінностей у розвитку явища всередині територіальних одиниць.

 

3.2. Для передачі одного і того ж явища часто використовують одночасно різні способи зображення. З іншого боку на картах які показують сумісно декілька явищ один і той же спосіб зображення може застосовуватись для різних явищ.

Вибір способів зображення визначається призначенням карти особливостями зображуваного явища характером його розміщення якістю і детальністю вихідних джерел. При суміщенні на карті декількох явищ бажана їх зорова диференціація за допомогою доцільного підбору умовних позначень. Застосовуючи різні способи слід дотримуватись чіткості і зрозумілості позначень не допускати нерівномірності у відображенні тих чи інших елементів змісту.

Добре поєднуються такі способи як значковий якісного фону ліній руху. Загалом значки добре поєднуються з усіма способами картографування за виключенням картодіаграмних побудов. Найчастіше і найкраще поєднується значковий спосіб з знаками руху ареалами якісним фоном. При поєднанні значкового способу з точковим можна рекомендувати позначення в різних кольорах. Спосіб знаків руху добре поєднується з іншими окрім способів картограм і точкового. Також не поєднується з картограмою та ізолініями і якісний фон. Ізолінії добре поєднуються з значковим знаками руху способом ареалів і в принципі не поєднується з точковим та способами картограм і картодіаграм. Точковий спосіб переважно не поєднують з іншими хоча його можна застосувати разом із способом ареалів або значковим якщо ареали і значки виконані світлими кольоровими тонами тобто є “прозорими” (це дозволяє розставляти всередині них точки). Статистичні способи найкраще поєднуються один з одним оскільки і картодіаграмні фігури і картограмне забарвлення прив’язані до одних і тих самих одиниць територіального поділу. Не слід поєднувати на одній карті спосіб картодіаграм і значковий бо їх зображення має однаковий вигляд але зовсім іншу суть (характеристика територій і характеристика пунктів). Натомість часто застосовують поєднання значкового способу з картограмою.

 

 

4.1. Картографічна генералізація– відбір і узагальнення зображених на карті об’єктів відповідно до призначення, масштабу, змісту карти і особливостей картографованої території. Суть генералізації полягає в передачі на карті основних, типових рис об’єктів, їх характерних особливостей і взаємозв’язків.

Генералізація – невід’ємна властивість всіх картографічних зображень. Вона проявляється в узагальненні якісних і кількісних характеристик об’єктів, заміні індивідуальних понять збірними, відхиленні подробиць і деталей для показу головних рис просторового розміщення. Все це дозволяє розглядати генералізацію як один з проявів процесу абстрагування зображеної на карті дійсності. При цьому генералізація веде не тільки до виключення частини інформації, яка є на вихідному зображенні, але і до появи якісно нової інформації на генералізованій карті. По мірі генералізації все виразніше проступають найбільш важливі риси об’єкта, основні закономірності і взаємозв’язки, виділяються геосистеми все більш високого рангу.

Факторами генералізації є призначення, масштаб, тематика