Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Лауреати Нобелівської премії з фізіології і медицини 1973 р.

Тип роботи: 
Контрольна робота
К-сть сторінок: 
15
Мова: 
Українська
Оцінка: 

розвитку науки про поведінки зіграли також роботи англійського вченого Е. Торндайка (1874-1949). Поряд з І. П. Павловим він вважається засновником наукового методу дослідження процесу навчання в контрольованих лабораторних умовах. Широку популярність принесли Торндайку його досліди з так званими «проблемними ящиками». Ідея експерименту була підказана К. Ллойдом-Морганом, який неодноразово спостерігав, як його собака самостійно відмикала садову хвіртку. Відтворення подібної ситуації в експерименті було на той час зручною моделлю для вивчення розуму тварин. У цих дослідах тварину розміщували у замкненому ящику, а для того, щоб вийти з нього, вона повинна було натиснути на педаль або важіль, який відкриває засувку, знайти які тварина могла лише випадково. У пошуках виходу з ящика тварина спочатку робить безліч безладних рухів-проб, які у своїй більшості бувають помилковими, і, зрештою, робить потрібну дію, яка допомагає їй звільнитися з ув'язнення. У наступних експериментах кількість проб і помилок щоразу зменшується. У своїй книзі «Інтелект тварин», виданій у 1898 р., Торндайк стверджував, що вирішення завдання є інтелектуальним актом, і що «правильний» рух з'являється у результаті активних дій індивіда шляхом послідовного перебору різних маніпуляцій. Згодом подібний спосіб вирішення експериментальних завдань одержав назву «методу проб і помилок». Методика «проблемних ящиків» одержала широке розповсюдження і почала використовуватися багатьма експериментаторами в якості одного з лабораторних тестів.

За Торндайком вихідним моментом поведінкового акту є наявність так званої проблемної ситуації, тобто таких зовнішніх умов, для виходу з яких у тварини немає готової рухової відповіді. Вирішення проблемної ситуації визначається взаємодією організму й середовища як єдиного цілого. Тварина здійснює активний вибір дій, а формування даних дій відбувається шляхом вправляння.
Торндайк сформулював свою концепцію в ряді законів:
закон вправ – сила зв'язку між реакцією на ситуацію з самою ситуацією пропорційна частоті повторення таких збігів;
закон готовності – повторення таких збігів змінює готовність організму до проведення нервових імпульсів;
закон асоціативного зрушення – якщо при одночасній дії стимулів один з них викликає реакцію, то й інші здобувають здатність викликати ту ж саму реакцію (закони 1-3 були відомі в психології й раніше, але Торндайк переніс значеннєвий акцент з постулювання формування асоціацій всередині нервової системи на встановлення зв'язків між рухами і зовнішніми подіями) ;
закон ефекту – будь-який акт, що приводить у даній ситуації до позитивного ефекту, надалі асоціюється з нею, тому якщо ситуація повторюється знову, то виконання цього акту стає більш ймовірним, ніж раніше, і навпаки, будь-який акт, який чинить у даній ситуації негативний вплив на тварину, при її повторенні з'являється з меншою ймовірністю.
Величезна кількість експериментів з навчання пацюків у різних типах лабіринтів проводив американський психолог Е. Толмен (1886-1959) і прийшов до висновку, що схема «стимул-реакція» виявляється недостатньою для опису поведінки в цілому, оскільки вона зводить все її різноманіття до сукупності елементарних відповідей на стимули. Для пояснення результатів своїх експериментів він висунув уявлення про те, що, перебуваючи в лабіринті, тварина навчається виявляти значеннєві зв'язки між елементами середовища, які він називав «стимулами». Так, у різних типах експериментів з навчання пацюків Толмен показав, що тварини засвоюють інформацію про загальні характеристики експериментальної камери або лабіринту, хоча спочатку це ніяк не позначається на поведінці.
У процесі навчання тварина здобуває знання про всі деталі ситуації, зберігає їх у формі внутрішніх уявлень і може використати в потрібні моменти. У тварини формується певна «когнітивна карта», або «уявний план», всіх характеристик лабіринту, а потім за ним вона будує свою поведінку. «Уявний план» може створюватися і під час відсутності підкріплення. Дотримуючись у цілому схеми «стимул-реакція» для пояснення результатів своїх досвідів, Е. Толмен прийшов до висновку, що зв'язки між стимулами й поведінковими реакціями є не прямими, а опосередкованими. Їх змінюють і модифікують так звані «проміжні змінні», які «вклинюються» між стимулом і відповідною реакцією, визначаючи характер її перебігу. Серед проміжних змінних значне місце займають психологічні явища, наприклад, такі, як мотивація і формування уявлень. Дана концепція грунтується на визнанні цілеспрямованості у поведінці тварини.
Толмен висунув припущення про те, що тварина вчиться виявляти, «що до чого приводить», причому те, що вона засвоює, може й не виявлятися зовні, у вигляді якоїсь діяльності («реакції»), але зберігається в пам'яті у формі уявлень або образів. Ідея Толмена про існування у тварин певного «процесу уявлення» узгоджувалася з даними, отриманими раніше американським психологом У. Хантером. Для дослідження такої здатності він запропонував метод відстрочених реакцій, який дозволяв оцінити, в якому ступені тварина здатна реагувати на спогад про стимул під час відсутності цього реального стимулу.
Уявлення Е. Толмена лежать в основі практично всіх сучасних досліджень когнітивних процесів у тварин. Основні результати його досліджень були викладені в монографії «Цілеспрямована поведінка тварин і людини» (1932). Ідеї Толмена одержали подальший розвиток у роботах ряду вчених.
У нашій країні поява власне етологічних досліджень датується першою чвертю XX ст. Праці О. М. Сєверцова (1922 р.) і особливо В. О. Вагнера (192 -1929 рр.) містять величезний матеріал, що характеризує поведінку тварин у природних умовах життя. О. М. Сєверцов вважав, що в процесі еволюції психіка відіграє в певних ситуаціях вирішальну адаптивну роль. Тому розвиток психіки тварин виявився історичною необхідністю,
Фото Капча