Лекції з міфології

 

 

Порівняльно-історичне вивчення широко кола міфів різних народів світу дало змогу встановити, що в них повторюється ціла низка основних тем і мотивів. Поширеність ряду міфологічних сюжетів на земній кулі може бути пояснена:

рівномірним зародженням сюжетів у різноманітних місцях у зв'язку з однорідністю суспільної ідеології на однакових періодах соціального розвитку;

запозиченням сюжетів, що виникли у певному місці, а потім набули широко розповсюдження завдяки історичним переселенням або змішуванням різних племен, а також пізнішим «імпортом» із певних центрів давньої культури – Індії, Єгипту чи Вавілону.

Свої відповіді на ці запитання пропонує археолог Юрій Євгенович Березкін, доктор історичних наук, завідувач відділом Музею антропології та етнографії РАН у Санкт-Петербурзі. Він розробив метод реконструкцій елементів духовної культури. Ідея його дослідження доволі проста. Для того, щоб виявити давні міфи, треба порівняти міфологічні традиції різних народів і виявити спільні елементи. наприклад, міфи і перекази американських індіанців і народів Євразії, що не мали контактів протягом тисячі років. Деякі спільні для них сюжети, котрі аборигени жодним чином не могли запозичити від недавніх європейських поселенців, були відомі і раніше, але систематичний, широкомасштабний пошук, котрий міг би виявити дуже давні звязки, ніхто до Березкіна не проводив. До появи компютерів така робота чи була б виконана.

Юрій Євгенович Березкін проаналізував більше 30 тисяч текстів з 3000 літературних джерел на восьми мовах, що представляють міфологічні традиції народів Нового Світу, Океанії та частини Євразії, і створив електронний каталог, що описує ці тексти. Показова історія створення цього каталогу. Березкін, археолог за освітою і за покликанням, чверть віку провів у розкопах на кордоні Туркменістану та Афганістану, в 90-х роках ХХ століття через зміну політичної ситуації та фінансування вітчизняної науки, за власним визначенням, «осиротів» – не мав можливості продовжувати археологічну роботу звичним чином. Тоді, щоб не відриватися від улюбленої справи, він і розпочав збирати колекцію міфологічних текстів. Створена ним база даних не має аналогів у світі за обєсмом і повнотою опису матеріалу. Для кожного тексту у каталозі наведено короткий переказ, і в окрему базу даних занессено кодове позначення елементів міфу (мотивів) з виокремленого дослідником списку. Це дозволяє проводити статистичну обробку текстів і виявити подібні мотиви між дослідженими міфологічними традиціями.

При цьому слід брати до уваги як можливість випадкового співпадіння, незалежного виникнення схожих явищ у різних народів, так і високу ймовірність запозичень, багаторазового копіювання елементів культури від покоління до аокоління і від одного народу до іншого. Зрозуміло, що запозичення найбільш вірогідне для споріднених народів, які мешкають неподалік один від одного, і менш вірогідне для народів, один від одного віддалених на великі відстані. Проте вдалося виявити більше д. жини загальних мотивів. Наприклад, розповідь індіанця кайова про появу бізонів. Герой розповіді Сендех, ловкач і обманщик, довідується, що Білий Ворон сховав всіх бізонів у своїй печері. Сендех хитрістю потрапляє у печеру, випускає бізонів, а щоб стоячий біля виходу Ворон не вбив його, перетворився на репях і прилип до живота бізона. Замініть Сендеха на Одіссея, Ворона на одноокого велетня Поліфема, а бізонів – на кіз та овець, і ви отримаєте відому історію з грецької міфології. Зустрічається вона і в інших народів. Казахський міф дуже схожий на грецький. Бурган-батира і його товариша приводить до печери одноокий старець, який намірився їх з'їсти. Батир випалює єдине око людоїда і ховається у загоні для худоби. Щоб вибратися, він надягає на себе шкуру козла. Тварини (не кози, а дикі олені та кулани) розбігаються з печери. З того часу степом бродять копитні, на яких полюють люди. Вірогідно, у казахському та американському варіантах, пояснюючих походження диких тварин, збереглися елементи, що виникли до поширення скотарства, тобто більш давні, ніж грецький міф. Цікаво, що у народів Євразії. що мешкають східніше Монголії, даний міф відсутній.

Результати дослідження привели вчених до висновку, що схожість міфів зумовлене походженням від спільної предківської традиції, багаторазовим копіюванням одних і тих самих оповідей з покоління в покоління. Зараз, на основі археологічних і популяційно-генетичних даних вважається, що Америка почала заселятися приблизно 13-15 тисяч років тому, хоча й пізніше люди, ймовірно, потрапляли туди з Азії. Контакти між двома континентами повинні були бути особливо інтенсивними до 10 тисяч років тому, в той період, коли льодовики, що перепиняли шлях з Аляски на південь, вже розтанули, а сухопутний міст між Чукоткою й Аляскою ще зберігся. Якщо співпадіння євразійських і американських історій про втечу героя з печери пояснюється походженням від спільних євразійських традицій, то, відійшовши в Америку, індіанці протягом приблизно 500 поколінь переказували історію про господаря тварин та його печеру, доки вона не виявилася зрештою зафіксована етнографами. Чи можливе це? Ю. Є. Березкін наводить важливий доказ на користь реальності історичних звязків між американськими й євразійськими міфологічними традиціями. Оповідь про печеру господаря стад – не єдиний сюжет, що поширений на двох настільки віддалених регіонах – у межах степового поясу: у Євразії (і суміжних з ним територій) і в Північній Америці (на схід від Скелястих гір). Вдалося виявити більше