Предмет:
Тип роботи:
Лекція
К-сть сторінок:
19
Мова:
Українська
За ДФ України – лікарські засоби, що знаходяться під тиском – це лікарські засоби в спеціальних контейнерах під тиском газу і містять одну або більше діючих речовин. Дані засоби при виході з контейнеру при натискуванні на клапан являють собою аерозолі (дисперсію твердих або рідких часток в газі, розмір яких залежить від призначення), рідини або м’якої піни.
Аерозолі (від грец. “аеро” – повітря і “золь” – розчин) – найдрібніші краплинки рідини або тверді частинки, що знаходяться в зависнутому стані в газоподібному середовищі.
Перше застосування контейнерів під тиском відноситься до ХУІІ століття, коли в продажу почали з’являтися газовані суміші. Перші патенти на пристрої для одержання аерозолю були видані в Норвегії і США – автори запропонували застосовувати хлором етил і хлор етил у металевих або скляних контейнерах. У 1933-1934 р. у США були видані патенти на застосування галоїдних вуглеводнів у вогнегасниках.
Бурхливий розвиток аерозольної промисловості розпочався в 1941 р., коли під час Другої світової війни американці запатентували контейнери під тиском, так звані “бог-бомб”, що містили суміші фтороводнів, хлороводнів та інсектицидів.
На даний час у всіх галузях виробництва використовується принцип аерозольної упаковки для розпилення рідин, порошків, пін, паст, кремів і ін. Значну долю серед них посідають препарати санітарно-гігієнічного призначення: шампуні, засоби для знищення побутових комах, репеленти, дезодоранти, косметичні засоби, ветеринарні препарати, проте розвивається і випуск фармацевтичних аерозолів.
У нашій країні аерозолі, що входять до асортименту побутової хімії, випускаються з 1959 року. Промислове виробництво лікарських засобів, що знаходяться під тиском, вперше організовано в Україні на дослідному заводі ДНЦЛЗ (Харків).
У 1969 р. була випущена перша промислова партія препарату “Інгаліпт”. В наступні роки виробництво аерозолів освоєно на заводах “Стома” і фірмі “Здоров’я” (м. Харків). Основний розробник даної групи препаратів – лабораторія медичних аерозолів ДНЦЛЗ – керівник – проф. Г. С. Башура. В цій лабораторії розроблено близько 20 аерозольних препаратів (“Лівіан”, “Каметон”, “Камфомен”, “Гіпозоль”, „Ундезоль” і ін.) і закладені основи подальшого їх вдосконалення.
Термін “аерозоль” відноситься до всіх аеродисперсних систем, якщо їх розглядати з точки зору фізичної хімії. С точки зору технологів, аерозоль – це ліки, що знаходяться в герметичному балоні під тиском. А з медичної точки зору – спосіб застосування ліків, дія яких проявляється в диспергованому стані.
Широка популярність застосування лікарських засобів, що знаходяться під тиском, в медичній практиці визначається насамперед їх високою терапевтичною ефективністю, зручністю застосування і економічністю.
Переваги лікарських засобів, що знаходяться під тиском:
- Застосування зручне, естетичне, гігієнічне;
- Не викликає хворобливого відчуття;
- Забезпечується точне дозування ліків при використанні дозуючих пристроїв;
- Приводить до швидкого терапевтичного ефекту при порівняно малих затратах лікарських речовин;
- Лікарські речовини із аерозольних контейнерів швидко всмоктуються і можуть бути використані для надання невідкладної допомоги;
- Аерозольний контейнер герметично закритий, що виключає забруднення лікарського препарату із зовнішнього середовища;
- Аерозольний контейнер захищає препарат від висихання, дії світла і вологи;
- Протягом всього терміну придатності аерозолі зберігають стерильність;
- При великому числі маніпуляцій скорочується кількість обслуговуючого персоналу;
- Висока ефективність дії в поєднанні з зменшенням витрат діючих речовин надає аерозолям економічні переваги.
Лікарським засобам, що знаходяться під тиском притаманні і деякі недоліки:
- Порівняно висока вартість;
- Можливість вибуху контейнеру при ударі або дії високої температури;
- Забруднення повітря приміщення лікарськими препаратами і пропелентами при маніпуляціях.
Однак не дивлячись на недоліки, застосування аерозолів в медичній практиці рахується прогресивним.
Чітке визначення аерозолям як лікарській формі дали Г. С. Башура і Я. І. Хаджай, вони розробили єдину термінологію і класифікацію всіх видів аерозолів і методів їх застосування в медичній практиці.
Лікарські засоби, що знаходяться під тиском. поділяються на фармацевтичні і медичні.
Фармацевтичні лікарські засоби, що знаходяться під тиском – готова лікарська форма, що складається з контейнера, клапанно-розпилювальної системи і вмісту різної консистенції, здатного за допомогою пропеленту виводитися із контейнера.
За призначенням фармацевтичні лікарські засоби, що знаходяться під тиском, класифікують на:
- інгаляційні
- отоларингологічні
- дерматологічні
- стоматологічні
- проктологічні
- гінекологічні
- офтальмологічні спеціального призначення (діагностичні, перев’язочні, кровозупинні і ін.).
Медичніі лікарські засоби, що знаходяться під тиском – це засоби одного або декількох лікарських препаратів у вигляді твердих або рідких частинок, одержаних за допомогою спеціальних стаціонарних установок і призначених, головним чином, для інгаляційного введення.
До складу лікарських засобів, що знаходяться під тиском, входять:
- лікарські,
- допоміжні речовини
- і один або декілька пропелентів
Для створення аерозолів використовують різні хімічні речовини, які можна поділити на 5 груп:
- активнодіючі;
- розчинники;
- запашники;
- допоміжні речовини;
- пропеленти.
Активнодіючі речовини – це основна частина лікарського засобу, що знаходяться під тиском, а всі інші компоненти – допоміжні і застосовуються з метою видачі активнодіючих інгредієнтів в необхідній формі.
Як активнодіючі речовини застосовують лікарські речовини різної фармакологічної дії.
Розчинники – застосовують з метою розчинення активнодіючих речовин і забезпечують за допомогою пропеленту розподіл невеликої кількості розчину ЛР у великому об’ємі повітря. Як розчинники застосовують різні органічні розчинники (спирт етиловий, жирні олії) і воду.
Для надання приємного і маскування неприємного запаху до складу лікарських засобів, що знаходяться під тиском, можуть входити запашники. Тип запашника (аромат) повинен відповідати природі продукту, для якого він призначений. Як запашники використовують:
- бензальдегід;
- різні есенції;
- ефірні олії та ін.