Макроекономіка як наука

Фізіократи вважали, що уряд не повинен втручатися у природний хід економічного життя. На думку Ф. Кене, завданням уряду є запровадження таких законів, які відповідали би природному економічному порядку.

Розвиток меркантилізму і фізіократизму стали важливим етапом у становленні сучасної макроекономічної науки.

Сучасна макроекономіка ґрунтується на трьох основних філософських концепціях – класичної, кейнсіанської та марксистської, кожна з яких має численні розгалуження.

Філософія макроекономіки – це сукупність принципів, тобто складових побудови найефективнішої й стабільної економічної системи.

Витоки класичної філософії макроекономіки знаходимо У Вільяма Петті, Адама Сміта, Томаса Мальтуса, Давіда Рікардо та інших економістів. Нині цю наукову школу в економіці прийнято називати лібералізмом. Економісти класичної школи вибудували величну теоретичну споруду, в основі якої лежало поняття ринкової економіки як системи, що саморегулюється через механізм цін, попит і пропозицію. Згідно з цим поглядом, коливання ринкових цін автоматично встановлює рівновагу в економіці. Тому державне регулювання економіки не потрібне.

Протилежний погляд на творчі й регулятивні можливості ринкової економіки розвиває марксистська (пролетарська) макроекономічна теорія.

Згідно з марксистською філософією економіки, усі економічні системи, які ґрунтуються на товарній формі виробництва і приватній власності, є неефективними, несправедливими, втіленням хаосу й нерівності. Це може дати лише суспільна власність на засоби виробництва та директивне державне управління. Ці ідеї спробували реалізувати насильницькими методами в колишньому СРСР, але зазнали поразки.

Кейнсіанська філософія організації національної економіки, пов’язана з іменем Дж. М. Кейнса. Стрижнем кейнсіанської філософії макроекономіки є те за, що ринкова система в умовах панування монополій не має механізму саморегуляції, який би автоматично забезпечував повну зайнятість ресурсів і усував би інфляцію. Дж. Кейнс обґрунтовував неминучість державного втручання в економіку.

 

Залежно від конкретних завдань дослідження застосовуються різни типи моделей кругових потоків ресурсів, продуктів, витрат і доходів.

Визначення типу макроекономічної моделі кругових потоків ресурсів, продуктів, витрат і доходів може ґрунтуватися на основі різних критеріїв:

• за способом подання досліджуваного процесу або явища моделі поділяються на логічні, графічні та економіко-математичні;
• за тривалістю досліджуваного процесу – на короткострокові і довгострокові;
• за кількістю задіяних в аналізі економічних суб’єктів – на прості та повні моделі.

Прості моделі кругообігу продуктів і доходів містять лише два макроекономічних суб’єкти – сектор домашніх господарств та підприємницький сектор;

Повні моделі враховують вплив державного сектору на макроекономічні процеси.

за ступенем охоплення сектору закордон макроекономічні моделі поділяються на закриті та відкриті.

У закритій моделі кругові потоки ресурсів, продуктів, витрат і доходів здійснюються лише у межах трьох макроекономічних суб’єктів – між сектором домашніх господарств (ДГ), підприємницьким сектором (ПС) та державним сектор (ДС), і не враховують впливу закордону на національну економіку (НЕ).

У відкритій моделі враховують вплив сектору закордон (СЗ) на національну економіку (НЕ) і зображають взаємозв’язок чотирьох макроекономічних суб’єктів – домашніх господарств (ДГ), підприємницького сектору (ПС), державного сектору (ДС) і сектору закордон (СЗ).

за характером відображення фактора часу макроекономічні моделі поділяються на статичні і динамічні.

Статичні макроекономічні моделі фіксують економічний процес на початку та в кінці певного періоду і не зображають перехід від одного стану до іншого.

Динамічні макроекономічні моделі зображають економічні процеси з урахуванням фактора часу.

Проста закрита макроекономічна модель кругових потоків (модель кругообігу продуктів і доходів) описує потік ресурсів, товарів і послуг, якими обмінюються домогосподарства і фірми, урівноважений з потоком грошових платежів, що обслуговує обмін між цими двома суб’єктами.

Потік – це безперервний економічний процес, що вимірюється у грошах і матеріальних цінностях за певний період.

У простий закритій моделі господарського кругообігу чітко прослідковуються два протилежних потоки: матеріальний і грошовий.

Матеріальний потік – рух матеріальних цінностей, обмін за допомогою купівлі-продажу.

Грошовий потік – безперервний рух грошей в ході їх використання як засобу оплати праці, послуг, придбання товарів, здійснення розрахунків і платежів, видачі допомог, повернення боргів. Це – сукупність всіх платіжних засобів, які використовуються в країні у певний період часу.

Передумовами простої макроекономічної моделі є:

1. Ґрунтується на аналізі взаємодії лише двох макроекономічних суб’єктів – сектору домашніх господарств (ДГ) і підприємницького сектору (ПС) ;

2. Відсутнє державне втручання в економіку, тобто виключає вплив державного сектору (ДС) ;

3. Відсутній економічний зв’язок з іншим світом, тобто виключає вплив сектору закордон (СЗ) на економіку;

4. Економіка є замкненою, самодостатньою системою;

5. Доходи домогосподарств є витратами підприємств, а доходи підприємств є витратами домогосподарств;

6. Сума доходів обох економічних суб’єктів (домогосподарств і підприємств) дорівнює сумі їх витрат. Проста модель представлена на рис. 1.1.

 

 

На рис. 1. 1 відображені:

1. Пропозиція ресурсів домогосподарствами (жирна стрілка 1) на ринку ресурсів. Від продажу ресурсів домогосподарства отримують доходи (пунктирна стрілка) у формі заробітної плати, ренти, процента, прибутку

2. Купівля підприємницьким сектором ресурсів, запропонованих домогосподарствами (жирна стрілка 2). Придбання ресурсів у домогосподарств пов’язане з витратами коштів підприємницьким сектором (пунктирна стрілка).

3. Пропозиція підприємницьким сектором вироблених ними товарів і послуг (жирна стрілка 3). Перетворення доходів сектору домогосподарств на витрати на придбання споживчих товарів і послуг, вироблених і запропонованих підприємницьким сектором (пунктирна стрілка).

4. Купівля домогосподарствами вироблених і запропонованих підприємницьким сектором споживчих товарів і послуг (жирна стрілка 4). Перетворення витрат домогосподарств на придбання споживчих товарів і послуг на доходи для підприємницького сектору (пунктирна стрілка), з яких вони знову купують ресурси, і кругооборот продовжується.

Висновок: у простій закритої моделі кругових потоків сумарна величина продажів фірм дорівнює сумарній величині доходів домашніх господарств. Тобто, для закритої моделі економіки, в який не враховується вплив держави на економічні процеси, величина загального обсягу виробництва у грошовому вимірюванні дорівнює сумарній величині грошових доходів домашніх господарств (ДГ).

У відкритій повній моделі кругових потоків вплив державного сектору (ДС) і сектору закордон (СЗ) призводить до порушення рівноваги двосекторної моделі (домашні господарства – фірми), бо з потоку „доходи – витрати” здійснюються „вилучення” у вигляді заощаджень, податкових платежів та імпорту.

У повній відкритій моделі економіки з урахуванням впливу держави і сектору закордон модель кругових потоків дещо ускладнюється. У модель вводяться дві інші групи економічних агентів – уряд і зовнішній світ (рис. 1. 2).

У відкритій повній моделі кругових потоків вплив державного сектору (ДС) і сектору закордон (СЗ) призводить до порушення рівноваги двосекторної моделі (домашні господарства – фірми), бо з потоку „доходи – витрати” здійснюються „вилучення” у вигляді заощаджень, податкових платежів та імпорту.

 

 

„Вилучення” (витоки) – це будь-яке використання доходу домашніх господарств (ДГ) не на купівлю виготовленої усередині країни продукції.

Водночас до потоку „доходи-витрати” залучаються додаткові кошти у вигляді „ін’єкцій”, а саме: інвестицій, державних витрат та експорту.

„Ін’єкція” – будь-яке доповнення до споживчих витрат на продукцію, виготовлену в країні. За допомогою ін’єкцій і вилучень (трансфертів, безповоротних виплат, податків та інших економічних інструментів) держава регулює коливання рівня виробництва, зайнятості та інфляції. Якщо домашні господарства вирішують витрачати менше, то фірми змушені скорочувати випуск продукції, що, у свою чергу, призводить до зниження сукупних доходів. Рівень попиту на товари визначає рівень виробництва і зайнятості, а рівень випуску формує рівень доходів власників факторів виробництва, що у свою чергу, визначає сукупний попит.

Висновок для чотирисекторної моделі кругових потоків:

Реальний і грошовий потоки здійснюються без перешкод за умови, що сукупні витрати сектору домашніх господарств (С), підприємницького сектору (І), державного сектору (G), та сектору закордон (NE) дорівнюють сукупному обсягу виробництва (Y).

C + I + G + NE = Y.

 

1. Аналітична економія: макроекономіка і мікроекономіка: Навч. посіб. : У 2 кн. / За ред. С. Панчишина і П. Островерха. – Кн. 1. Вступ до аналітичної економіки. Макроекономіка. – К. : Знання. – 2006. – 723 с.
2. Базилевич В. Д., Базилевич К. С., Баластрик Л. О. Макроекономіка: Підручник / За ред. В. Д. Базилевича. – К. : Знання, 2004. – 851 с.
3. Базілінська О. Я. Макроекономіка: Навчальний посібник. – К. : Центр навчальної літератури, 2005. – 442 с.
4. Батура О. В., Івашина О. Ф., Новикова Л. Ф. Макроекономіка: Навч. посібник. – К. : Центр учбової літератури, 2007. – 236 с.
5. Вініченко І. І., Гончаренко О. В., Дацій Н. В., Корецька С. О. Макроекономіка: Навчальний посібник. – К. : Центр навчальної літератури, 2006. – 176 с.
6. Круш П. В., Тульчинська С. О. Макроекономіка: Навчальний посібник. – К. : Центр навчальної літератури, 2005. – 400 с.
7. Макроекономіка: Навчальний посібник. / О. Я. Базілінська. – К. : ЦУЛ, 2005. – 448 с.
8. Мельникова В. І., Климова Н. І. Макроекономіка: Навчальний посібник. – 2-е видання, виправлене і доповнене. – К. : ВД „Професіонал”, 2005. – 400 с.
9. Мэнкью Н. Г. Принципи макроэкономики: Учебник для вузов. 2-е изд. / Пер. с англ. – СПб. : Питер, 2006. – 576 с.
10. Панчишин С. М. Макроекономіка: Навчальний посібник. Вид. 3-те, стереотипне. – К. : Либідь, 2005. – 616 c.