Механічне і теплове устаткування закладів загального користування

 

2.1 Механічне і теплове устаткування барів

2.2 Теплове устаткування виробничих приміщень

 

 

Найбільш правильно налагодити технологічну діяльність бару або ресторану вдається тільки за умови грамотного поєднання високопродуктивного технологічного і теплового устаткування. Початок роботи будь-якого підприємства громадського харчування не може обійтися без професіонально виконаного проекту, в якому детально розписані всі етапи його організації. Перед початком проектування у першу чергу необхідно виходити з концепції закладу, технології виробництва, позицій меню і кількості посадочних місць, а також з дизайнерських особливостей приміщення. Ця інформація дає можливість визначитися з необхідним переліком технологічного устаткування. Необхідними умовами для правильної організації технологічного процесу приготування їжі є: дотримання поточності технологічних процесів, оптимальна площа виробничих приміщень і раціональне розміщення в них устаткування.

Тому і було обрано темою даної роботи тему – « Механічне і теплове устаткування закладів загального користування». Робота містить у собі вступ, три розділи, висновок, список використаної літератури та додатки. Перший розділ має назву – «Загальні відомості про механічне та теплове устаткування». Другий – «Механічне і теплове устаткування закладів загального користування». Третій розділ – «Виробники механічного і теплового устаткування для закладів загального користування».

 

Механічне устаткування

Не дивлячись на різне призначення механічного устаткування, загалом воно складається з трьох основних механізмів – рухового, передавального і виконавчого. Крім того, в кожний механічний агрегат входять прилади управління (дод. А), захисту і блокування.

З рухових механізмів в механічному устаткуванні використовуються, як правило, електродвигуни (дод. А) змінного однофазного або трифазного струму. Для передачі руху від валу електродвигуна до робочого валу машини застосовуються системи зубчатих, ремінних, ланцюгових і інших передач. Руховий і передавальний механізми, разом узяті, є приводним пристроєм (привід). У механічному устаткуванні, наприклад ресторанів, застосовуються головним чином трифазні асинхронні електродвигуни з короткозамкнутим ротором. Ці електродвигуни розраховані на роботу при напрузі в мережі 220 і 380 В. Двигун складається з нерухомої частини – статора 3 і рухомою – ротора 8. На статорі розташована трифазна обмотка 1, виконана з ізольованих проводів, до якої підводиться струм з живлячої мережі. Включення обмоток в електричну мережу проводиться залежно від напруги трикутником або зіркою. При проходженні струму по обмоткам статора утворюється магнітне поле, що обертається, яке перетинає обмотку ротора і індукує в ній електрорушійну силу. Обмотки виконані так, що вони індукують дві пари полюсів, при цьому частота обертання магнітного поля при частоті струму 50 Гц складає 1500 об/мін. Якщо обмотка ротора замкнута на який-небудь опір або накоротко, то в ній під дією індукованої електрорушійної сили протікає струм.

В процесі взаємодії магнітного поля обмотки ротора з магнітним полем обмотки статора, що обертається, створюється обертальний момент, під дією якого ротор починає обертатися. Частота обертання ротора цих електродвигунів складає 1410-1470 об/хв. Для зміни напряму обертання ротора необхідно змінити напрям обертання магнітного нуля, створюваного обмоткою статора. Для цього слід поміняти місцями два будь-яких дроти з трьох, що підключають двигун до мережі.

До особливостей експлуатації асинхронних електродвигунів з короткозамкнутим ротором відноситься поява великого пускового струму у момент включення їх в електромережу, який перевищує величину нормального струму в п'ять-шість разів. Тому машини з такими електродвигунами в цілях зменшення навантажень на пускові пристрої і обмотки статора повинні запускатися, як правило, на холостому ходу. Як пускові пристрої застосовуються магнітні пускачі, а іноді рубильники.

Догляд за електродвигунами зводиться до повсякденного спостереження за їх роботою, захисту від вологи і очищенню від грязі і пилу. Мащення підшипників здійснюється відповідно до вимог інструкції з експлуатації електродвигунів при кожному профілактичному розбиранні двигуна. Для мастила рекомендується використовувати тугоплавкий консталін або солідол.

В цілях захисту персоналу їдалень від можливої поразки електричним струмом всі електродвигуни машин повинні бути обов'язково заземлені або занулені. У вологих приміщеннях у пускових пристроїв повинні лежати гумові килимки.

Основними передавальними механізмами є зубчаті, черв'ячні, фрикційні і пасові передачі або різні їх поєднання (дод. А). Найбільш поширені зубчаті передачі (мал. 4), що складаються з двох зубчатих коліс, зчеплених між собою.

Менше з цих коліс прийнято називати шестернею, більше – колесом. Їх переваги полягають в постійності передавального числа, можливості нести значні навантаження, в компактності, надійності і довговічності. Для зачеплення використовуються прямозубі, косозубі і шевронні колеса, виконані із сталі, текстоліту і інших матеріалів. Зачеплення коліс може бути зовнішнє і внутрішнє. Залежно від конструкції зубчатих коліс ці передачі підрозділяються на циліндрові, конічні і планетарні.

Черв'ячна передача (дод. Б) застосовується для передачі обертального руху між валами з пересічними осями. Полягає вона з черв'яка (гвинта) і черв'ячного колеса із зубами відповідної форми.

Фрикційні передачі (дод. Б) використовуються для передачі обертання між паралельними валами (циліндрова фрикційна передача) і пересічними валами (конічна фрикційна передача). Обертання від провідного валу до