Механізм дій банківських послуг ПАТ Комерційний банк "Хрещатик" та їх економічна ефективність

Банки, клірингові установи, а також інші установи, що надають фінансові послуги із застосуванням платіжних карток, мають право укладати договори з платіжними організаціями міжнародних платіжних систем про членство або участь у цих системах.

Емісія платіжних карток і здійснення операцій з їх використанням у межах України проводиться банками, що мають ліцензію Національного банку України.

Банки-резиденти мають право укладати договори з платіжними організаціями міжнародних платіжних систем і здійснювати емісію платіжних карток міжнародних платіжних систем, що призначені для застосування за межами України, у разі наявності банківської ліцензії і за умови отримання письмового дозволу Національного банку України на здійснення операцій з валютними цінностями.

Банк, що став принциповим або асоційованим членом внутрішньодержавної чи міжнародної платіжної системи і має намір здійснювати емісію платіжних карток та/або еквайринг за операціями з ними, емісію / еквайринг нових типів (видів) платіжних карток, якщо він уже є членом платіжної системи, або розповсюджувати картки небанківських платіжних систем-нерезидентів, зобов'язаний за 15 днів до початку емісії (еквайрингу) або розповсюдження платіжних карток повідомити про це Національний банк України за формою, наведеною в додатку 1 до цього Положення.

Платіжна картка є власністю емітента і надається клієнту або його довіреній особі відповідно до умов договору з клієнтом, за винятком неперсоніфікованих наперед оплачених платіжних карток, що можуть продаватися емітентами без обов'язкового оформлення договору в письмовій формі. Письмовий договір емітента з клієнтом укладається в обов'язковому порядку, якщо клієнту надається персоніфікована платіжна картка, яка залишається у власності емітента.

Фізичним особам, які не є суб'єктами підприємницької діяльності, емітент надає особисті платіжні картки, а юридичним особам і фізичним особам-підприємцям - корпоративні платіжні картки.

У договорі мають бути визначені предмет договору, права і обов'язки клієнта та емітента, їх відповідальність, порядок розгляду спорів.

Розповсюджувати платіжні картки та укладати договори від імені емітента зі своїми клієнтами можуть також агенти, які уклали договори з емітентом.

Вид платіжної картки, що емітується членом платіжної системи, тип її носія ідентифікаційних даних (магнітна смуга, мікросхема тощо), реквізити, що наносяться на неї в графічному вигляді, визначаються платіжною організацією відповідної платіжної системи, у якій ця картка застосовується, з урахуванням вимог, установлених відповідними державними стандартами України та міжнародними стандартами, прийнятими Міжнародною організацією зі стандартизації (ISO) [8, 184].

Обов'язковими реквізитами, що наносяться на платіжну картку, є реквізити, які дають змогу ідентифікувати платіжну систему та емітента картки.

Еквайринг у межах України здійснюють виключно юридичні особи-резиденти, що уклали договір з платіжною організацією відповідної платіжної системи.

Обслуговування торговців і виконання розрахунків з ними за операції, які здійснені із застосуванням платіжних карток, еквайр проводить на підставі договору. Договір між еквайром і торговцем надає право останньому приймати до оплати платіжні картки відповідної платіжної системи з дотриманням її правил і умов договору.

Операції з платіжними картками здійснюються з урахуванням обмежень, установлених Положенням та іншими законодавчими актами України.

 

 

Форми безготівкових розрахунків виражають конкретний спосіб існування, внутрішню організацію змісту системи безготівкових розрахунків. Форми безготівкових розрахунків охоплюють сукупність розрахункових документів, порядок їх оформлення та приймання установами банків, відповідний документооборот. Кожна з форм безготівкових розрахунків характеризується своєю структурою, сукупністю ознак, конкретним механізмом платежу. Доцільність використання тієї чи іншої форми розрахунків визначається конкретним господарським завданням, змістом і методами розв'язання фінансових проблем господарськими суб'єктами.

У сучасних умовах використовуються такі основні форми безготівкових розрахунків:

- платіжні доручення;

- платіжні вимоги-доручення;

- чеки;

- акредитиви;

- платіжні вимоги;

- векселі;

- інкасові доручення (розпорядження).

Форми безготівкових розрахунків розрізняють залежно від характеру і змісту відповідних розрахункових документів. Розрахункові документи є інструментами здійснення безготівкових розрахунків. За формою і змістом вони повинні відповідати певним вимогам: бути простими, зрозумілими платникові і одержувачу коштів, точно визначеними, зручними в користуванні, давати максимально повну і точну інформацію про грошову операцію, що проводиться.

Форма безготівкових розрахунків визначається в договорі між постачальником і покупцем. Кожна окрема форма безготівкових розрахунків несе певне економічне навантаження, має свої сильні і слабкі сторони, специфічні особливості та сфери найефективнішого використання. Ефективність господарського обороту безпосередньо залежить від правильності вибору і доцільності використання тієї чи іншої форми розрахунків. У зв'язку з цим важливою є проблема подальшого розвитку і вдосконалення таких форм безготівкових розрахунків, які б сприяли оптимізації господарського обороту країни.

Конкретний набір форм безготівкових розрахунків визначається як рівнем економічного розвитку країни, так і традиціями, історично усталеними звичаями і стереотипами у сфері платіжних відносин. Так, у США і Канаді традиційно серед форм безготівкових розрахунків переважають розрахунки чеками. В більшості європейських країн поширена форма розрахунків за допомогою дебетових і кредитових доручень (авізо) [7, 208].

В основі сучасних форм безготівкових розрахунків лежить система "жиророзрахунків" ("жиро" від італ. іго - коло, оборот). Як форма безготівкових розрахунків жиророзрахунку виникли в Італії ще у XVI ст. Вони здійснювались жиробанками шляхом перерахування грошових сум з одного рахунку на інший без застосування готівки. З розвитком комерційних банків у XVIII-XIX ст. жиробанки перетворилися на банківські установи з широкими