Механізми психологічного захисту та їх вплив на розвиток особистості

Витіснення (придушення, репресія) – один з механізмів психологічного захисту. Полягає в активному, мотивованому усуненні чогось зі свідомості. Зазвичай проявляється у вигляді мотивованого забування або ігнорування. Як захисний механізм, витіснення направлено на мінімізацію негативних переживань за рахунок видалення зі свідомості того, що ці переживання викликає. Вилучені зі свідомості елементи, однак, не пропадають з пам'яті і не перестають впливати на поведінку людини і його сни.

Регресія – захисний механізм, який є формою психологічного пристосування в ситуації конфлікту або тривоги, коли людина несвідомо вдається до більш раннім, менш зрілим і менш адекватним зразкам поведінки, які здаються йому гарантом захисту і безпеки.

Компенсація – захисний механізм психіки, що полягає в несвідомій спробі подолання реальних і уявних недоліків. Він проявляється у спробах знайти відповідну заміну реального чи уявного недоліка найчастіше за допомогою фантазування або привласнення собі властивостей, переваг, цінностей, поведінкових характеристик іншої особистості.

Проекція. В її основі лежить процес, за допомогою якого неусвідомлювані і неприйнятні для особистості почуття і думки локалізуються зовні, приписуються іншим людям і таким чином стають як би вторинними. Негативний, соціально не схвалюваний відтінок випробовуваних почуттів і властивостей, наприклад, агресивність нерідко приписується оточуючим, щоб виправдати свою власну агресивність або недоброзичливість, яка проявляється як би в захисних цілях.

Заміщення – поширена форма психологічного захисту, яка в літературі нерідко позначається поняттям «зсув». Дія цього захисного механізму проявляється в розряді пригнічених емоцій (як правило ворожості і гніву), які спрямовуються на об'єкти, що представляють меншу небезпеку або більш доступні, ніж ті, що викликали негативні емоції і почуття. Наприклад, відкритий прояв ненависті до людини, яке може викликати небажаний конфлікт з ним, переноситься на іншого, не «небезпечного». У більшості випадків заміщення вирішує емоційне напруження, що виникло під впливом тривожних ситуації, але не призводить до полегшення або досягнення поставленої мети. У цій ситуації суб'єктом можуть здійснюватися несподівані, безглузді дії, які вирішують внутрішню напругу.

Інтелектуалізація – механізм психологічного захисту, що полягає в несвідомій спробі абстрагуватися від своїх почуттів. Інтелектуалізація вважається більш складною формою такого захисного механізму як ізоляція, однак якщо при ізоляції людина зазвичай вважає, що не відчуває ізольованих їм почуттів, то при інтелектуалізації він визнає за собою деякі емоції. Використовуючи цей захист, людина як би переводить свої емоції на абстрактний, інтелектуальний рівень, розмірковуючи про них як про деякі теоретичні поняття, які мають до нього певне відношення. Повноцінне переживання при цьому відсутнє. Цей захист надзвичайно ефективний, оскільки дозволяє знижувати залежність власної поведінки від емоцій без повної втрати інформації про них. Поведінка людини в емоційно насиченій ситуації часто сприймається як доросла, зріла, передбачувана і схвалюється соціумом. Це робить даний механізм досить привабливим для багатьох людей. Проте і у інтелектуалізації є свої мінуси. Як і будь-який захист, інтелектуалізація все ще спотворює сприйняття реальності. Людина схильна недооцінювати силу і значення своїх емоцій.

Реактивне утворення – психологічний захист, що полягає в перетворенні негативного почуття у позитивне, або навпаки. Це спосіб боротьби з неприйнятним полюсом власного амбівалентного ставлення за рахунок перенесення акценту на прийнятний полюс. Неприйнятна частина при цьому перестає усвідомлюватися, а прийнятна – гіпертрофується, стаючи неадекватній ситуації, що видає застосування цього захисту. Крім того, характерною ознакою того, що людина використовує реактивне утворення, є періодичні прориви пригнічуваного почуття через захист.

Примітивна ізоляція – це спосіб зняття психологічної напруги шляхом відходу від взаємодії з реальністю. Це один з найперших механізмів, яким починає користуватися людина у своєму житті. Важливою особливістю цього механізму є те, що він практично не вимагає від людини спотворення реальності. Сприймана реальність залишається тією ж, але людина психологічно ізолюється від неї. Негативним наслідком застосування цього механізму є проблеми з соціальним контактом. Людина ізолюється заради збереження внутрішнього спокою.

Раціоналізація – механізм психологічного захисту, при якому в мисленні використовується тільки та частина сприйманої інформації, і робляться тільки ті висновки, завдяки яким власна поведінка постає як добре контрольована і не суперечить об'єктивним обставинам.

Моралізація – механізм психологічного захисту, подібний із раціоналізацією і виражається в несвідомому пошуку способу переконати себе в моральній необхідності. Людина, що використовує раціоналізацію намагається знайти логічне обґрунтування, яка використовує моралізацію – морально-етичну необхідність. Моралізація застосовується для захисту почуття власної гідності, віри в свою здатність контролювати ситуацію і приймати вірні рішення.

Сублімація – захисний механізм, що представляє собою зняття внутрішньої напруги за допомогою перенаправлення енергії на досягнення соціально прийнятних цілей, творчість.

Всемогутній контроль – психічний процес, що відносяться до механізмам психологічного захисту. Полягає в несвідомій переконаності людини втому, що він здатний все контролювати. Природним наслідком такої переконаності є відчуття людиною відповідальності за все навколо і почуття провини, що виникає якщо що-небудь виходить з-під його контролю.

Інтроекція – несвідомий психологічний процес, що відноситься до механізмів психологічного захисту. Включення індивідом у свій внутрішній світ сприйманих ним від інших людей поглядів, мотивів, установок.

Відігравання – психологічний механізм захисту, що виражається в