Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Менеджмент комбікормового виробництва України

Предмет: 
Тип роботи: 
Автореферат
К-сть сторінок: 
30
Мова: 
Українська
Оцінка: 

потужністю 0, 88 млн. тонн у рік; міжгосподарськими комбікормовими заводами, акціонованими та приватизованими підприємствами загальною потужністю близько 10 млн. тонн.

Нами проведено економічну та технологічну оцінку виробничого потенціалу комбікормового виробництва. Обґрунтовано, що наявні потужності комбікормових підприємств України і достатня кваліфікація персоналу, при забезпеченні необхідною сировиною, дозволяють виробляти у значних кількостях комбікорми для всіх видів і вікових груп тварин та птиці.
З урахуванням наявності у країні кормового зерна, білкових компонентів і більшості збагачувачів вже найближчим часом можливе виготовлення 4, 5-5, 0 млн. тонн комбікормів у рік. Разом з тим зростання обсягів їх виробництва гальмується недостатнім внутрішнім попитом у тваринницькій галузі, необґрунтованою вартістю.
Технічна оснащеність значної кількості комбікормових підприємств країни дає змогу виробляти комбікорми для всіх видів та вікових груп тварин і птиці за якістю, що відповідає вимогам нормативно-технічної документації. Проте iснуючi виробничi потужностi використовуються не повною мiрою: у 1990 році – на 74%, а у 2001 році – близько 7 відсотків. Тому капiтальнi вкладення, матерiальнi і трудові ресурси на стадії стабілізації економіки країни доцільно сконцентрувати, перш за все, на реконструкцiї iснуючих комбікормових пiдприємств, впровадженні на них прогресивних технологiй з метою виробництва конкурентоспроможної продукції.
У дисертації розглянуті роль, завдання та тенденції удосконалення менеджменту комбікормового виробництва за ринкових умов; для забезпечення стабілізації комбікормового виробництва запропоновано комплексний підхід до управління галуззю, що на етапі її відновлення включає поєднання як традиційних, так і ринкових методів ефективного управління.
Ринковий менеджмент передбачає узгодження економічних інтересів комбікормових підприємств, виробників сировини та споживачів комбікормової продукції. Це вимагає пошуку ефективних форм взаємовідносин учасників у ланцюгу: сировинна база  виробництво комбікормової продукції  реалізація комбікормів  споживання комбікормів  реалізація тваринницької продукції.
Ринкове середовище неоднозначно впливає на механізми забезпечення конкурентоспроможності підприємств, що пов’язано з існуванням ненасичених, насичених та застійних ринків, кожен з яких формує свою специфічну конкурентну ситуацію.
На сьогодні ринок комбікормів можна характеризувати як застійний, тобто такий, що функціонує в умовах послаблення попиту на продукцію і зниження рентабельності виробництва. При цьому, можливість одержання короткострокових прибутків під час стабілізації рівня цін, значна концентрація виробництва дозволяють конкретному підприємству і на застійному ринку формувати напрями власної конкурентоспроможності.
Для адаптації до ринкових умов вітчизняні підприємства повинні розробляти власну маркетингову політику у таких аспектах: збереження існуючих і встановлення нових результативних виробничих зв’язків; розширення сегментів ринку комбікормової продукції. Важливими напрямами такої політики мають бути: пошук шляхів здешевлення одиниці комбікормів, підвищення ефективності їх споживання тваринами та збільшення обсягів реалізації.
Для вирішення цих завдань комбікормовим підприємствам пропонується: інтегрування з постачальниками сировини і споживачами продукції, що дозволить всередині інтегрованої структури самостійно встановлювати строки розрахунку (наприклад після реалізації тваринницької продукції) і нижчі за ринкові ціни на комбікорми; виробництво повнораціонних комбікормів, ефективність використання яких у тваринництві і птахівництві значно вища за інші види кормів (концентрати, комбікорми-концентрати, кормові суміші) ; збільшення обсягів продажу комбікормової продукції за рахунок освоєння різних форм реалізації, зокрема кредитної, біржового продажу, виготовлення комбікормової продукції на давальницьких умовах із сировини споживача.
Важливе значення для ефективного менеджменту комбікормового виробництва має створення інформаційно-консультаційних служб (спеціалізованих і широкого профілю) державного та приватного підпорядкування. Це дасть змогу підвищити ефективність господарювання як виробників, так і споживачів комбікормової продукції за рахунок отримання оперативної та достовірної інформації про попит і ціни на комбікорми, стан ринків сировини і готової продукції, використання нових досягнень вітчизняної та зарубіжної науки.
Діючі інформаційні структури не задовольняють зростаючі потреби галузі внаслідок їх автономного існування та незадовільного якісного і кількісного складу інформації. Формування і використання достовірної інформаційної бази дозволить розширити сферу застосування сучасних методів, зокрема економіко-математичного моделювання у менеджменті комбікормового виробництва, оскільки в Україні існують для цього передумови (глобальна мережа INTERNET, доступне програмне забезпечення, комп’ютерна техніка).
Ситуація, що склалася у комбікормовому виробництві, обумовлює необхідність розробки нової, організаційної структури управління і регулювання діяльністю підприємств галузі. Згідно проведеного нами аналітичного дослідження однією з найбільш прийнятних форм управління комбікормовим виробництвом є асоціації, що охоплюють учасників суміжних галузей, фінансові структури, переробні підприємства та сфери збуту.
Серед першочергових завдань розвитку комбікормового виробництва стоять такі: нормативно-правове забезпечення галузі; залучення інвесторів для закупівлі критичної сировини і новітніх технологій; організаційно-технічне забезпечення (реконструкція та технічне переоснащення діючих підприємств, удосконалення існуючих і впровадження нових технологій виробництва комбікормів, освоєння прогресивного обладнання) ; доцільна спеціалізація комбікормових підприємств.
На основі узагальнення теоретичних і аналітичних положень обґрунтовано висновок, що для стабілізації і розвитку комбікормових підприємств країни їм необхідно: впроваджувати раціональний менеджмент; застосовувати ринкові форми та методи управління і регулювання (у тому числі новітні інформаційні технології, економіко-математичні методи) ; вдосконалювати організаційну структуру; розробляти власну маркетингову політику, направлену на виробництво конкурентоспроможної продукції, пошук вигідних ринків сировини та збуту комбікормів.
У другому розділі “Комбікормове виробництво в системі міжгалузевих зв’язків АПК” проаналізовано стан і ефективність сировинної бази комбікормової галузі, розглянуто умови та фактори формування оптимальних взаємозв'язків комбікормових підприємств із сільськогосподарськими виробниками, обґрунтовано структуру інтеграційних формувань при виготовленні комбікормової продукції та методи управління ними.
Для одержання якісних комбікормів необхідно більше 100 видів сировини, основна маса якої рослинного походження. Велику частку у структурі сировини, що йде на
Фото Капча