Менеджмент в туризмі

Предмет:

Туризм

Тип роботи:

Курс лекцій

К-сть сторінок:

127

Мова:

Українська

Оцінка:

що фірма коригує оцінку зовнішніх умов і уточнює плани. Слід враховувати і постійні зміни уявлень фірми про своїх внутрішніх можливостях.

4. Принцип гнучкості. Він тісно пов'язаний з принципом безперервності. Цей принцип полягає в забезпеченні можливості для планів міняти спрямованість у зв'язку з виникненням непередбачених обставин. Плани необхідно складати так, щоб у них можна було вносити уточнення у зв'язку з мінливими умовами діяльності організації.

5. Принцип точності. Будь-який план повинен бути складений з максі-мально можливим ступенем точності. Так, наприклад, в стратегічних планах і для окремих підрозділів інформація опрацьовується і конкретизується.

В залежності від тієї чи іншої ознаки виділяються різні види планування:

за ступенем охоплення: загальне - охоплює всю сферу діяльності фірми, приватне - певні її сфери;

за змістом - стратегічне (пошук нових можливостей), тактичне (створення певних передумов), оперативне (реалізація можливостей);

по предмету планування: цільове (визначення цілей), планування засобів (матеріальні ресурси, трудові ресурси, фінанси), програмне (програми виробництва і збуту), планування дій (спеціальні продажі, багаторівневий маркетинг);

за сферами функціонування: планування виробництва, збуту, персоналу, розширене спільне планування;

за термінами: короткострокове (піврічне, квартальне, місячне, поточні), середньострокове (на термін від 1 до 5 років), довгострокове (від 5 і більше років);

по структурі управління: загальне планування підприємства, місця будівництва підприємства, сфер діяльності, роботи підрозділів фірми;

по можливості зміни планів: жорсткий і гнучкий.

Управління за цілями

Одним із головних завдань менеджменту є встановлення цілей, заради досягнення яких формується, функціонує і розвивається організація як цілісна система. Цілепередбачення - це вихідний момент у діяльності менеджера, що набуває все більшого значення за умов ринкової економіки, що розвивається.

Цілі менеджменту організації визначають концепцію її розвитку і основний напрямок ділової активності, або це бажаний стан об'єкта управління, чи результат, який планується отримати.

На досягнення цілей, що стоять перед організацією і виражають її ідеальний стан спрямовано процес управління.

Під цілями управління слід розуміти такий майбутній стан об'єкта управління, який передбачається досягти спільною працею колективу підприємства.

Цілеспрямованість – це основна риса будь-якої людської діяльності. Управління соціально-економічними системами відрізняється від управління в технічних чи біологічних системах тим, що вплив суб'єкта управління на об'єкт здійснюється встановленням перед останнім цілей діяльності.

Практика показує, що для кожного підприємства є система цілей, яка включає економічні та соціальні, морально-етичні, організаційно-технічні, перспективні і поточні, загальні та часткові, кінцеві і проміжні, народногосподарські, галузеві, територіальні та ін.

Цілі відіграють роль контрольного стандарту, з яким порівнюють фактично досягнуті результати окремих працівників та колективу в цілому.

В системі управління організацією цілі виконують ряд важливих функцій.

По-перше, цілі виражають філософію організації, концепцію її діяльності і розвитку. Оскільки види діяльності лежать в основі загальної управлінської структури, то цілі визначають в кінцевому результаті її характер та особливості.

По-друге, цілі знижують рівень невизначеності поточної діяльності як організації в цілому, так і окремого працівника.

По-третє, цілі становлять основу критеріїв для відокремлення проблем, прийняття рішень, контролю та оцінки результатів діяльності направленої на їх реалізацію, а також матеріального і морального заохочення співробітників організації.

По-четверте, цілі незалежно від того реальні вони чи ні, згуртовують біля себе ентузіастів, заставляють їх добровільно брати на себе високі зобов'язання та направляти зусилля на їх реалізацію.

По-п'яте цілі служать виправданням перед громадськістю необхідності та законності існування даної організації.

Цілі повинні бути реальними, зрозумілими, кількісно та якісно визначеними, розмежованими у часі та просторі.

Вимога реальності цілей означає, що вони повинні відповідати трудовому потенціалу колективу, тобто не бути завищеними або заниженими.

Зрозумілість цілей означає, що вони мають бути чітко сформульованими, зрозумілими для колективу. Цілі колективу потребують розчленування їх при доведенні до окремих працівників на чіткі завдання кожному з них.

Кількісна та якісна визначеність цілей означає, що перевага повинна надаватись цілям, які можна виразити, кількісно або ж оцінити якісно у взаємозв'язку з якістю праці працівників.

Розмежованість цілей означає, що кожен співробітник має чітко знати свою відповідальність та внесок, який вони можуть зробити в досягнення цілі під власну відповідальність.

Тільки за умови додержання цих вимог мета стає важливим інструментом у руках менеджера.

Ціль підприємства чи його структурного підрозділу може бути визначена автократичним або демократичним способом.

Автократичний спосіб передбачає визначення цілі зверху, тобто менеджером вищого рівня, цей спосіб полягає у чіткості формулювання цілей та їх взаємозв'язку на різних рівнях управління.

Негативні риси авторитарної постановки цілей полягають у недостатньому врахуванні особливостей діяльності підприємства, до якого доводяться цілі, та в недостатньому розвитку творчої ініціативи людей, які виконуватимуть поставлені цілі.

Демократичний процес пошуку цілей передбачає мобілізацію творчих та комунікативних можливостей працівників при чому виявляються „вузькі місця” у структурі підприємства та в організації господарської діяльності. Досягається єдність цілей співробітників з цілями підприємства.

Пошук цілей демократично здійснюється під керівництвом менеджера, що відповідає за діяльність підприємства за такою послідовністю:

а) аналізується стан підприємства на конкретний момент часу;

б) складається уявлення про цілі, які можуть бути сформульовані на перспективу, здійснюється первинне формулювання цілей та їх узгодження;

в) завершальне формулювання прийнятих