+3 8(066) 185-39-18
fПредмет:
Тип роботи:
Курс лекцій
К-сть сторінок:
127
Мова:
Українська
людей. Таким чином, формальна організація складається з певної кількості неформальних груп, які об'єднуються в неформальну організацію (рис. 2.1).
Рис. 2.1. Механізм створення формальних і неформальних організацій
2.2. Організація як відкрита динамічна система
Закрита система має жорсткі фіксовані межі, її дії є відносно незалежними від середовища, що оточує систему.
Відкриті системи характеризуються взаємодією із зовнішнім середовищем та залежністю від нього (рис. 2.2).
Рис. 2.2. Модель організації як відкритої системи
Якщо організація ефективна, то в ході процесу перетворення створюється додаткова вартість входів. Як наслідок, з'являються додаткові виходи: прибуток, збільшення обсягів продажу, долі ринку тощо.
Якщо організація має одну мету, то це проста організація. Складні організації характеризуються набором взаємопов'язаних цілей.
Всі складні організації є не тільки групами ціленапрямленими у своїй діяльності і мають певний набір взаємопов'язаних цілей, вони також мають загальні для всіх складних організацій спільні риси.
Ці загальні риси, допоможуть зрозуміти, чому для того, щоб добитись успіху, організацією необхідно управляти.
Цілі кожної організації включають перетворення ресурсів у кінцевий продукт з метою досягнення результатів. Основні ресурси, які використовуються організацією це: люди (трудові ресурси), капітал, сировина, технологія та інформація.
Використання ресурсів у тій чи іншій мірі залежить від напряму діяльності та розмірів організації. Швидкість та обсяги реалізації продукції дозволяє керівництву вирішувати, наскільки успішно діє організація по досягненню бажаних результатів.
Однією із найважливіших характеристик організації є взаємозв'язок її з зовнішнім середовищем. Жодна організація не може існувати ”сама по собі”, або “самою для себе”. Організації повністю залежать від зовнішнього середовища, як у відношенні своїх ресурсів, так і по відношенню до споживачів, конкурентів, постачальників тощо.
Поділ праці є однією із найважливіших характеристик організації. Якщо дві людини працюють разом для досягнення однієї цілі вони повинні розділити роботу між собою. Розподіл всієї роботи на складові компоненти називається горизонтальним поділом праці (рис. 3.3).
Класичним прикладом горизонтального поділу праці виробничого підприємства є основне виробництво продукції, маркетинг і фінанси. Вони являють собою основні види діяльності, які повинні бути успішно виконані з тим, щоб організація досягла мети свого існування.
Складні організації здійснюють горизонтальний поділ за рахунок створення підрозділів, які виконують специфічні конкретні завдання і досягаються конкретні цілі. Такі підрозділи часто називаються відділами, службами або іншими підрозділами.
Як і ціла організація, частиною котрої вони є підрозділи являють собою групи людей, діяльність яких свідомо координується і направляється на досягнення загальної цілі.
Оскільки робота поділяється на складові частини, то для координування роботи групи має бути відповідний орган. Вертикальний поділ праці передбачає відокремлення роботи з координуванням дій від самих дій (трудових операцій). Діяльність з координування роботи інших людей і складає сутність управління.
Серед загальних рис організацій ми називали фактори, без яких вона не в змозі існувати. Фактори вибору і реалізації стратегії організації за своєю значимістю та ступінню впливу поділяються на фактори: 1) внутрішнього середовища; 2) зовнішнього середовища (макросередовища); 3) мезосередовища.
Оскільки організації являють собою створені людьми системи, то внутрішні змінні є результатом управлінських рішень. Необхідно відмітити, що не завжди внутрішні змінні повністю контролюються керівництвом.
Характеристика внутрішнього середовища, яке складається із факторів: цілі (місія), структура; завдання; технологія та люди (працівники) і взаємозв'язок між ними здійснюється згідно схеми (рис. 3.3)
Цілі – це конкретний, кінцевий стан або очікуваний результат діяльності організації.
Щоб діяльність організації була прибутковою, керівник повинен
сформулювати цілі на таких напрямках, як доля ринку, розробка продукції, якість послуг, підготовка та підбір кадрів, соціальна відповідальність тощо.
Рис. 2.3. Взаємозв'язок внутрішніх змінних
Структура організації – це логічні взаємовідносини рівнів управління і функціональних областей, побудовані в такій послідовності, яка дозволяє найбільш ефективно досягати цілей організації.
На основі встановлених цілей розробляються завдання, що доводяться до окремих підрозділів або виконавців.
Завдання – це визначена робота, серія робіт або частина роботи, яка має бути виконана встановленим способом у визначені строки. Завдання на виробничому підприємстві включають в себе роботу з: 1) людьми; 2) предметами (машинами, сировиною, інструментами); 3) інформацією.
Технологія – це спосіб, за допомогою якого вихідні матеріали (сировина) перетворюються на готовий або бажаний продукт. Завдання і технологія тісно пов'язані між собою тому, що виконання завдань включає використання конкретної технології як засобу перетворення сировини на готову продукцію.
Працівники з погляду менеджменту є як суб'єктом, так і об'єктом управління, значить, люди є головним фактором любої моделі управління.
Існує три основні аспекти людського фактора в ситуаційному підході до управління: поведінка окремих людей; поведінка людей в групах; функціонування менеджера в ролі лідера і його вплив на поведінку окремих людей та груп.
2.3. Зовнішнє середовище організації
Щоб вижити і зберегти ефективність організація, як і живий організм, повинна пристосовуватись до змін середовища в якому вона існує (рис. 2.4).
Середовище, в якому існує організація (макросередовище), має відповідні складові, які поділяються на фактори прямої дії та фактори непрямої дії.
Макросередовище має вплив на організацію через такі