Методичні вказівки для виконання практичних робіт з дисципліни: „Ландшафтознавство і екологія землеустрою” студентами спеціальності 7.070906 „Землевпорядкування та кадастр” денної форми навчання

Циклічні процеси повторюються через нерівні проміжки часу, а періодичні процеси - через приблизно однакові проміжки часу.

Фенологія - наука, що вивчає закономірності сезонного розвитку природи.

Розрізняють три види амплітуд відхилення компонентів ландшафту від середніх значень: нормальна амплітуда, небезпечна амплітуда, катастрофічна амплітуда.

2. На сучасному етапі одним з найбільш потужних джерел динаміки та розвитку ландшафтів є антропогенний (техногенний) фактор. Глибина зміни ландшафту людиною залежить переважно від форми виробничої діяльності. Перетворюються: мезорельєф (земляні роботи), рослинний і тваринний світ, мікроклімат, водний режим і баланс, гідрографічна мережа тощо. Швидших і глибших змін зазнають біогенні компоненти, а геологічний фундамент, тип рельєфу і клімат завжди залишаються практично незмінними. Як би сильно не був змінений ландшафт людиною, він залишається частиною природи, природною системою і у ньому продовжують діяти природні закономірності. Впливи людини на геосистему розглядаються як зовнішні фактори.

Для оцінки характеру і глибини техногенного впливу на ландшафти, для визначення граничної межі, за якою настають незворотні і небажані зміни геосистеми вводиться поняття стійкості геосистеми до техногенних навантажень. Знайти єдиний інтегральний показник стійкості геосистеми практично неможливо. До найбільш загальних критеріїв відносяться: висока інтенсивність функціонування і збалансованість функцій геосистеми, висока біологічна продуктивність і відновлюваність рослинності, оптимальне співвідношення тепла і води. Людина в процесі своєї господарської діяльності створює модифікації ландшафтів. Стійкість модифікацій протилежна стійкості природних геосистем. Стійкість модифікацій зводиться до здатності їх зберігати умисно порушений стан, включаючи всі новоутворення, внесені людиною: плантації, посіви, споруди тощо. Змінені геосистеми, як правило, менш стійкі, ніж первинні, оскільки природний механізм саморегуляції у них порушений. Найбільш стійкі зміни у структурі ландшафтів спостерігаються за таких умов: втручання людини дає поштовх процесам, до яких ландшафт вже підготовлений (ландшафт з нестійкою рівновагою); екологічно еквівалентна заміна одних елементів ландшафту іншими (рослинний покрив і зооценози, лісонасадження тощо).

Ландшафти за ступенем окультуреності класифікуються:

1.Умовно незмінені (первісні). Наприклад: Антарктида, високогір’я.

2.Слабозмінені. Екстенсивне використання (мисливство, риболовля) частково змінило лише „вторинні” компоненти, але основні природні зв’язки не порушені (тундра, пустелі і т.і.).

3.Порушені (сильно змінені), які зазнали довготривалого інтенсивного впливу, що призвело до суттєвого порушення структури. Дуже поширені.

4.Культурні ландшафти, в яких структура раціонально змінена і оптимізована на науковій основі в інтересах людини. За цими ландшафтами майбутнє.

3. Ступінь зміни природних ландшафтів можна оцінити розрахувавши регіональний індекс антропогенної перетвореності за даними земельного кадастру  , де    - індекс антропогенної перетвореності території;   - бал антропогенної перетвореності;   - питома вага (частка) території в загальній земельній шющі регіону, %. Тоді індекс антропогенної перетвореності регіону  . Величина   знаходиться в межах  , де   і   - відповідно мінімальні і максимальні значення балів антропогенної перетвореності територій.

Розрахунок ведемо в табличній формі згідно виданого завдання табл. 3.1.

 

Таблиця 3.1

Таблиця розрахунку індексів антропогенної перетвореностт регіону 

(ландшафту)

№ п/пВиди земель і угідьБал антропогенної перетвореності,  

Частка видів угідь у загальній площі регіону,  , %

  при структурах землекористування (СЗ)

при фактичній СЗпри 

проектній СЗпри фактичній СЗпри 

проектній СЗ

1234567

1.Природні охоронні території

2.Під водою і болотами

3.Ліс і деревочагарникові насадження

4.Пасовища

5.Пасовища культурні (поліпшені)

6.Сіножаті

7.Сіножаті поліпшені

8.Багаторічні насадження

9.Рілля

10.Рілля осушена (зрошувана)

11.Порушених земель та ін.

Всього:100100??

Завдання:

1.Розрахувати фактичні і проектні значення   за завданням викладача. Дати оцінку ступеня перетвореності геосистем регіону.

 

2.Таблиця 3.1

Контрольні запитання:

1.Що таке саморозвиток ландшафту?

2.В чому різниця між циклічними і періодичними процесами? 

3.Як класифікуються амплітуди відхилень природних компонентів? 

4.Що таке модифікації ландшафтів? 

5.Як класифікуються ландшафти за ступенем окультуреності? 

6.Що таке індекс антропогенної перетвореності ландшафту?

 

 

Мета роботи: За допомогою вихідних матеріалів (додаток 1) на навчальній топографічній основі М 1:50000 укласти тематичні контури і скласти геоморфологічну карту. 

Література: основна – [4,5,6]; додаткова – [8,9].

Основні поняття.

1. На спеціальній геоморфологічній карті мають бути показані реально існуючі мезоформи рельєфу (морфоскульптури). Сюди відносяться: річкові долини, моренні та зандрові рівнини, лесові рівнини, еолові форми рельєфу, річкові заплави, надзаплавні тераси, торфовища, кінцево-моренні утворення; моренні, еолові, дедудаційні, водо-ерозійні форми рельєфу у межах рівнин різного походження тощо). Елементи рельєфу необхідно показувати на карті за відмінностями їх зовнішнього вигляду і походження. Морфоскульптури розділяються на карті межами, виділяються кольором або штриховкою.

У табл. 4.1. наведено типову аналітичну легенду до геоморфологічної карти М 1:50000.

2. Межі форм рельєфу встановлюємо на підставі аналізу поверхні рельєфу, описаної горизонталями на топографічній основі, а також на підставі врахування віку та генезису четвертинних відкладів.

Генезис форм рельєфу встановлюємо за даними про генезис четвертинних відкладів (додаток 1), якими складені ті чи інші морфоскульптури, а також на підставі загального аналізу поверхні рельєфу. 

Для кожної розробленої студентом геоморфологічної карти створюється своя легенда згідно з вищенаведеною типовою. При цьому до легенди заносяться лише ті форми рельєфу відповідних