Методичні вказівки для виконання практичних робіт з дисципліни: „Ландшафтознавство і екологія землеустрою” студентами спеціальності 7.070906 „Землевпорядкування та кадастр” денної форми навчання

Вся інформація реєструється у спеціальних бланках, які заповнюються у полі. Крім опису окремих точок, встановлюються межі геосистем.

3. Підчас маршрутних спостережень між вузловими ділянками закладаються комплексні польові ландшафтні профілі, вони дають змогу просліджувати взаємозв’язки природних компонентів ландшафтно-типологічних комплексів по вертикалі, виявити їх поширення в різних природних районах, встановити їх специфічні природні особливості.

На ландшафтних профілях показують:

-геологічний фундамент у кольорі, або штриховкою;

-ґрунтові різновиди (літерними символами і кольором);

-рослинність (арабськими цифрами або кольором);

-форми рельєфу (римськими цифрами);

-геосистеми (назва прописом);

-по осі ординат відкладаються відмітки точок у метрах;

-по осі абсцис відкладаються відстані у км (масштаби стандартні);

-межі геосистем показують суцільними або пунктирними лініями.

Межі між геосистемами (видами геосистем) визначаються переважно за орогеоморфологічними і ґрунтово-біологішими критеріями. Ознаками розмежування урочищ (мікрогеохор) частіше є відмінності у літологічній будові та рослинному покриві. Виділення фацій (геотопів) в середині урочищ проводять за зміною рослинності, як найкращого індикатора (див. практичну роботу № 2).

 

Завдання:

1.Побудувати ландшафтні профілі по лініях (поперечниках) І-І, ІІ-ІІ.

2.Скласти планові смуги у вигляді ландшафтної карти.

3.Скласти єдину легенду до ландшафтних профілів та планових смуг.

 

Контрольні запитання:

1.Назвіть основні одиниці ландшафтного картографування. 

2.Що таке великомасштабні ландшафтні карти? 

3.Що таке карта-гіпотеза? 

4.Що таке маршрутно-площова зйомка? 

5.Чи можна виділити фації на середньомасштабних ландшафтних картах?

 

 

Мета роботи: На основі комплекту укладених раніше природних тематичних карт і ландшафтних профілів укласти ландшафтну карту (карту генетико-морфологычноъ ЛТС) М 1:50000 і розробити до неї легенду.

Література: основна- [8,9,17]; додаткова – [1З,18].

Основні поняття.

1. При ландшафтному картографуванні беруться до уваги всі природні фактори даного природного комплексу (геосистеми). Значення дах факторів різне (див. практичні роботи № 2,8). Так, за М.А. Солицевим, для виділення самостійного ландшафту (макрогеохори) необхідні такі основні умови: 1) територія повинна мати однорідний літологічний фундамент; 2) після утворення фундаменту наступна історія розвитку ландшафту на всьому його просторі повинна була протікати однаково (врахування зледеніння, морської трансгресії тощо); 3) клімат однаковий на всьому просторі ландшафту. За таких умов на території кожного ландшафту створюється певний набір скульптурних форм рельєфу, водойм, ґрунтів, біоценозів і, в результаті, простих геосистем - урочищ і фацій (мікрогеохор і геотопів). Іншими словами однорідність ландшафту полягає у єдності геологічного фундаменту, типу рельєфу  і клімату.

Основними ознаками, що обумовлюють просторову диференціацію ландшафтів і урочищ є будова і властивості геологогеоморфологічної основи і біогенні компоненти (ґрунт, рослинність і тваринний світ). У меншій мірі - кліматичні і гідрологічні фактори (місцевий клімат, режими зволоження і стоку тощо), тому що вони більш мінливі.

Сучасні сільськогосподарські угіддя не слід приймати у якості морфологічних одиниць ландшафтів. Необхідно знаходити природні межі, тобто встановлювати межі природного ландшафту.

Виділення геосистем і їх картографування рекомендуємо проводити у послідовності: урочище - ландшафт. Тобто виділені урочища групуються за принципом однорідності (подібності) основних ландшафтотворних факторів (крутизна схилів, ступінь і глибина розчленування, експозиція та ін.). Групи урочищ об’єднують у відповідні ландшафти.

Необхідно проводити екстраполяцію даних на території, не охопленій дослідженнями.

Кожному виду урочищ (мікрогеохор) на ландшафтній карті присвоюється свій цифровий індекс і певний колір розфарбування, що складає основу легенди до ландшафтної карти.

Легенду до ландшафтної карти рекомендуємо укладати з урахуванням таких положень:

1)Геосистеми (їх групи) у легенді розташовуються у послідовності: від вододільних до заплавних (долинних), від сухих місцеперебувань до вологах, від геосистем з легкими за механічним складом відкладами до геосистем з відкладами важкого гранулометричного складу (торфові-піщані-супіщані-суглинкові-глинисті), від потужних відкладів до малопотужних, від незмитих ґрунтів до змитих і т. ін.

2)Схили балок (особливо круті) на карті узагальнюються.

3)При виділенні терасових геосистем головна увага приділяється їх природним властивостям, відкладам, якими вони складені тощо. Номер тераси в їх назві не пишеться

4)При виділенні геосистем за ступенем зволоженості потрібно враховувати властивості ґрунтів і рослинного покриву (неоглеєні, глеюваті, глейові, болотні ґрунти; сухі, вологі, заболочені ліси; короткозаплавні, довго-заплавні луки тощо).

5)Геосистеми повинні розташовуватись у порядку зростання ієрархії, а саме: урочища (види міркогеохор), ландшафти (види макрогеохор).

6)Групи урочищ (урочища) нумеруються арабськими цифрами, ландшафти - римськоми цифрами.

7)Зміст кожної геосистеми розкривається чотирма ознаками: рельєф четвертинні відклади, ґрунт, рослинність. Наприклад: „Нижньотерасова рівнина, складена супісками з дерновими ґрунтами під сосняком зеленомоховим”. Якщо замість природної рослинності нині існують сільськогосподарські угіддя, вказують: „під ріллею”, або „розорані”.

8)Урочища слід групувати за оро-геоморфологічними ознаками, або за ступенем дренованості території (за завданням викладача).

9)Назви ландшафтам присвоюються за власними назвами найближчих географічних об’єктів, або населених пунктів.

Шляхом ландшафтного картографування земельного фонду виконується одне з головних завдань вивчення природно-територіальної диференціації конкретного району - вивчення ландшафтно-типологічних відмінностей. Ландшафтні карти, поряд з іншими даними є вихідним матеріалом при розробці систем ведення сільського господарства, схем і проектів землеустрою.

 

Завдання:

1.Укласти кольорову (або чорно-білу за завданням викладача) ландшафтну карту М 1:50000 і розробити до неї легенду.

2.3робити висновок про ландшафтну структуру даної території, дати рекомендації щодо подальшого використання земельних угідь і водних ресурсів.

 

Контрольні запитання:

1.Назвіть основні критерії виділення урочища (мікрогеохори). 

2.Що визначає „чіткість” меж між геосистемами? 

3.У чому різниця між урочищем і групою (видом) урочищ? 

4.Які ознаки урочищ вказуються у легенді?

 

 

Мета роботи: 1. Вивчити закономірності виділення геосистем (ПТК) території України в цілому і Рівненської області зокрема; 2. Дослідити особливості взаємодії природних компонентів географічних систем Рівненщини.

Література:  основна - [13, 18]; додаткова – [11].

 

Завдання:

Користуючись літературою [13] описати особливості геосистем (ПТК) на території Рівненської області за формою:

 

Природно меліоративна характеристика ПТК Рівненської області України

№№

п/пЛандшафт, місцевістьПоходження і природні особливостіНеобхідність поліпшення і заходи 

1

2

3

 

Кількість і назви геосистем - за завданням викладача.

 

Контрольні запитання:

1.У межах яких ландшафтних країн знаходиться Україна? 

2.Які ландшафтні зони виділяють у межах України? 

3.Які умови геоморфологічні, геологічні, рослинні чи ґрунтові мали найбільшу вагу при ландшафтній диференціації території Рівненської області?

 

Додаток 1

 

ВИХІДНІ ДАНІ ДЛЯ УКЛАДАННЯ ПРИРОДНИХ ТЕМАТИЧНИХ КАРТ

№ точокҐрунтиЧетвертинні відклади

Індекс ґрунтуНазва ґрунтуСтратиграфічний індексГенезис і літологія

12345

1-5 

Чорнозем звичайний малопотужний  

Лесоподібні середні суглинки на крейді

6-8 

Сірий лісовий потужний 

Лесоподібні легкі суглинки на крейді

9-11 

Темно-сірий лісовий малопотужний 

Лесоподібні легкі суглинки на крейді

12-14 

Світло-сірий лісовий ґрунтово-глеюватий середньопотужний 

Лесоподібні важкі суглинки на крейді

15-17 

Сірий лісовий ґрунтово-глеюватий потужний 

Лесоподібні важкі суглинки на крейді

18 

Лучно-чорноземний середньопотужний освоєний 

Лесоподібні середні суглинки на крейді

19-21 

Дерново-підзолистий глеюватий середньопотужний 

Флювіогляціальні зв’язні піски на неогенових супісках

22-24 

Дерново-підзолистий середньопотужний 

Флювіогляціальні зв’язні піски на неогенових супісках

25-27 

Дерново-підзолистий глейовий малопотужний 

Лімногляціальні легкі супіски на неогенових супісках

28-30 

Підзол глейовий середньопотужний 

Лімногляціальні легкі супіски на неогенових супісках

31-33 

Алювіальний

лучно-болотний потужний 

Алювіальні середні суглинки

 

34-35 

Болотний низинний торфовий потужний 

Торф осоково-гіпновий середньо мінералізований на алювіальних суглинках

36-38 

Болотний верховий торфово-глейовий потужний 

Торф пушицево-сфагновий слабо мінералізований на лесоподібних суглинках