Методичні вказівки до виконання лабораторних робіт з дисципліни “Основи охорони праці” студентами всіх спеціальностей денної форми навчання (Лабораторні роботи № 1 – 3)

4) на робочому місці не повинно бути стороннього обладнання, речей та верхньої одежі;

5) під час роботи з електрообладнанням забороняється:

•застосовувати для сполучень дроти з пошкодженою ізоляцією;

•вимірювати напругу та струм приладами з неізольованими штекерами, щупами, дротами;

•вмикати апаратуру, макети, вимірювальні прилади без попередньої перевірки правильності підключення з’єднувальних проводів до приладів та дозволу викладача;

•залишати без нагляду увімкнене електрообладнання;

•виконувати ремонт лабораторного обладнання;

•у разі викриття несправностей лабораторного обладнання необхідно про це терміново повідомити викладача;

6) після закінчення роботи необхідно вимкнути апаратуру і прилади та повідомити про це викладача;

7) при раптовому припиненні подачі електроенергії вимикачі, за допомогою яких вмикалась апаратура, повинні бути вимкнуті;

8) у разі появи несправностей або виникнення аварійної ситуації слід негайно вимкнути апаратуру та повідомити про це викладача;

9) у разі виникнення нещасного випадку від дії електроструму слід негайно знеструмити апаратуру, подати першу медичну допомогу потерпілому, повідомити про це викладача та викликати швидку медичну допомогу;

10) у разі виникнення пожежі необхідно терміново розпочати її гасіння наявними первинними засобами пожежогасіння та, при необхідності, викликати пожежну охорону.

Звіти з лабораторних робіт оформляються в окремому зошиті, який студент здає викладачу після виконання всієї програми курсу.

Методичні вказівки розроблені відповідно до вимог кваліфікаційних характеристик для студентів всіх спеціальностей.

 

 

Визначення вмісту пилу в повітрі ваговим методом.

Мета роботи: експериментально визначити кількість пилу ваговим методом.

Задачі роботи: вивчення будови та принципу дії вимірювальної апаратури; визначення концентрації пилу в повітрі; оцінка отриманих результатів відповідно до ДЕСТ 12.1.005-76 “Повітря робочої зони”. 

Знання набуті при виконанні роботи: вивчити класифікацію пилу за різними факторами; результат впливу пилу на організм людини; методику визначення запиленості повітря.

Практичні навики: уміння користуватися апаратурою для виміру запиленості повітря; уміння визначати показник запиленості повітря та оцінювати запиленість повітря за отриманим показником.

 

Короткі теоретичні положення.

Виробничий пил утворюється при проведенні земляних, вибухових, вантажно-розвантажувальних, оздоблювальних, зварювальних і інших видів робіт .

При горінні пил виділяється у вигляді продуктів неповного згорання матеріалів; при транспортуванні – у результаті струсу; при розпиленні барвника – у вигляді мікроскопічних крапельок; при піскоструминному очищенні поверхонь фасадів будинків і в ряді інших випадків також має місце інтенсивне  пилоутворення.

Пил – це дрібні частки твердої речовини, які здатні тривалий час знаходитися в повітрі у завислому стані. 

У повітрі пил утворює дисперсну систему, в якій дисперсною фазою є частки, а дисперсним середовищем – повітря.

Для гігієнічної оцінки пилу необхідно знати його склад, спосіб утворення і дисперсність.

За своїм складом пил поділяється на:

1.Неорганічний пил:

а) металевий (свинцевий, цинковий і т.д.);

б) мінеральний (кварцевий, азбестовий, цементний й ін.).

2.Органічний пил:

а) рослинний (деревний, бавовняний і т.д.);

б) тваринний (вовняний, кістковий і т.д.);

в) штучний (пластмасовий).

3.Змішаний пил.

За способом утворення пил можна віднести до одного з двох видів:

а)аерозоль дезінтеграцї. При цьому пил утворюється під час механічного впливу на тверді речовини – подрібнення і стирання;

б)аерозоль конденсації. При цьому пил утворюється з парів речовин при їхньому охолодженні – електрозварювальний аерозоль.

За дисперсністю пил поділяється на:

а)крупний з розмірами часток більше ніж 10 мкм, 

б)середньої крупності - від 5 до 10 мкм,

в)дрібної крупності - від 1 до 5 мкм 

г)мікроскопічний – до 1 мкм. 

Найбільш шкідливим для людини є пил з розмірами часток менше 1 мкм, оскільки  вони можуть тривалий час знаходитися в завислому стані і глибше проникають у дихальні шляхи.

Пил може бути токсичним (пил свинцю, миш'яку й ін.) і нетоксичним (цементний, торф'яний пил, частки ґрунту і т.д.).

Мінеральний (рідше металевий) пил при тривалому вдиханні може викликати розвиток хронічного професійного захворювання – пневмокониозу. Ця назва поєднує численні види захворювань, викликаних впливом пилу. Найбільш розповсюдженим із усіх пневмокониозів є силікоз, який виникає при вдиханні пилу кремнезему, що містить двоокис кремнію (SiО2) у вільному стані.

Це захворювання всього організму, викликане кисневою недостатністю в зв'язку із розростанням у легенях сполучної тканини. 

Їдкий і подразнюючий пил (соди і т.ін.) може викликати захворювання шкіри, очей.

Запиленість повітря характеризується показником запиленості, вагою пилу (мг) чи кількістю пилових часток в одиниці об'єму (м3). Гранично допустимі концентрації (ГДК) пилу в повітрі приведені в санітарних нормах проектування промислових підприємств СН-245-71, в Наказі МОЗ України №11 від 22.01.99 "Про затвердження списків і введення в дію Гігієнічних регламентів шкідливих речовин   у   повітрі  робочої  зони,  атмосферному повітрі  населених  місць  та забруднення шкіри рук працюючих", в Наказі МОЗ України №30 від 23.02.2000 "Про затвердження списків і введення в дію  гігієнічних регламентів шкідливих речовин у повітрі робочої зони і атмосферному повітрі населених місць" та ДЕСТ 12.1.005-76 (Повітря робочої зони).

Для визначення запиленості повітря можуть застосовуватися ваговий, рахунковий (кількісний), фотоелектричний і деякі інші