Методичні вказівки до виконання лабораторних робіт з дисципліни “Основи охорони праці” студентами всіх спеціальностей денної форми навчання (Лабораторні роботи № 1 – 3)

Ваговий метод полягає у визначенні ваги пилу затриманого фільтром при пропуску через нього визначеного обсягу повітря.

Рахунковий метод пов’язаний з підрахунком кількості часток пилу, що осіли за допомогою спеціального поршневого насоса на покривному склі приладу. Підрахунок числа осілих часток проводиться дослідником за допомогою мікроскопа.

Фотоелектричний метод полягає у вимірі величини світлового потоку, що послабляється пилом, при проходженні його через шар досліджуваного повітря.

Для визначення запиленості повітря відбір проби (не менш п'яти) повинний проводитися в зоні дихання протягом зміни.

 

Опис лабораторної установки.

Лабораторна установка містить аспіратор (1), що є збудником руху повітря. Включення його проводиться за допомогою тумблера (2). Для регулювання продуктивності аспіратора використовують вентилі (3), а для визначення її величини – ротаметри (4). Підключення гнучкого шланга (5) виконується за допомогою штуцерів (рис.3.1).

У лабораторних умовах відбір проб повітря береться з камери запилення (6), що імітує виробничі умови. До камери приєднується алонж (7) із вставленим у нього фільтром (8).

 

Вимоги безпеки праці при виконанні лабораторної роботи

 

1. Виконання лабораторної роботи слід тільки з дозволу викладача після перевірки знання правил користування лабораторною установкою.

2.Перевірити (візуально) справність електричних  проводів і штепсельної вилки.

3.Якщо при вмиканні установки крильчатка вентилятора не обертається або не загоряється сигнальна лампа, необхідно відключити прилад і звернутися по допомогу до лаборанта або викладача.

4.По закінченні роботи:

а)лабораторну установку відключити від електричної мережі;

б)робоче місце і прилади впорядкувати і здати лаборанту або викладачу.

Порядок виконання роботи.

1.Зважити фільтр на вазі з точністю до десятих часток міліграма.

2.Підключити аспіратор до електромережі, а тумблер установити в положення “вкл”.

3.Установити визначену продуктивність аспіратора (V, л/хв) і час відбору проби (τ, хв). Прийняти τ=5 хвилин.

4.Зважений фільтр вставити в патрон, що кріпиться до камери запилення.  Зафіксувати момент початку відбору проби.

5.Після закінчення часу відбору проби фільтр зважити повторно для визначення приросту ваги.

Рис. 3.1. Схема лабораторної установки

1 – аспіратор; 2 – тумблери; 3 – вентилі; 4 – ротаметри; 5 – гнучкий шланг;

6– камера запилення; 7 – алонж; 8 – фільтр, 9 - вага.

 

6.Виконати розрахунки. Отримані результати занести в таблицю 1. Шляхом порівняння отриманих результатів з даними додатку 1, зробити висновок про допустимість отриманої концентрації пилу в повітрі.

Концентрації пилу визначається за формулою:

 

де: С– показник запиленості в мг/м3; Мо– маса фільтра до відбору проби в мг; М1 – маса фільтра після відбору проби в мг; Vo– обсяг пропущеного через фільтр повітря в м3, приведений до нормальних умов (температура повітря 20оС, тиск 760 мм.рт.ст. (101,3 кПа).

  (м3)

де: Vτ– обсяг повітря в м3, пропущеного через фільтр при температурі t oС і тиску Р в мм.рт.ст.

Vτ = q•τ•10-3, м3

 

Таблиця 1. Результати визначення запиленості повітря

Місце відбору проби повітряВага фільтру до досліду, мг МоВага фільтру після досліду, , мг М1Приріст ваги, мг М1-МоЧас досліду,  хв.Продуктивність аспіратора, q , л/минVτ , м3Розрахунковий об’єм повітря Vo, м3Концентрація пилу в повітрі С, мг/м3Допустимі значення за  додатком 4 мг/м3

Камера запилення

 

Зміст звіту.

1.Назва, мета і задачі роботи.

2.Короткий виклад загальних положень.

3.Схема установки з поясненням.

4.Таблиця результатів досліду і висновки.

Завдання на самостійну роботу

Вивчити вплив пилу на організм людини; вивчити параметри, що характеризують пил; ознайомитись із засобами боротьби з пилом і індивідуальними засобами захисту.

 

 

Вимір і оцінка освітленості робочих місць.

Мета роботи: визначення освітленості робочого місця.

Задачі роботи: ознайомлення з будовою та принципом дії вимірювальної апаратури; вимір освітленості при різному розташуванні лампи щодо робочої поверхні, аналіз економічності різних джерел світла.

Знання, набутті при виконанні роботи: вивчити призначення різних систем освітлення; методику виміру освітленості; ефективність різних джерел світла.

Практичні навики: уміння користуватися приладами для виміру освітленості; уміння оцінювати стан освітленості робочих місць.

 

Короткі теоретичні положення.

Нормальна освітленість робочих місць поліпшує умови зорової роботи, збільшує швидкість розрізнення окремих деталей, сприяє підвищенню уваги. Усе це позитивно впливає на збереження здоров'я людини, підвищення працездатності, зниження небезпеки виникнення травматизму. Тому раціональне освітлення робочих місць на будівельних майданчиках і у виробничих приміщеннях є одним з факторів, що забезпечують здоров'я і безпечні умови праці.

Довжина хвиль сонячного випромінювання, що досягають земної поверхні, знаходиться в межах 290-3400 нм (нанометрів); ультрафіолетові промені 290-380 нм; видима частина спектра 380-770 нм; інфрачервоні промені – 760-3400 нм.

Весь комплекс випромінювання видимої частини спектра сприймається людиною як білий колір.

Світлотехнічні величини виміряються в наступних одиницях:

•світловий потік (Ф) – потужність променистої енергії, оцінювана по створеному нею світловому випромінюванню – вимірюється в люменах (лм); 

•сила світла (I) – світловий потік, віднесений до просторової одиниці (тілесному куту ) – у канделах (кд);

•освітленість (Е) – відношення світлового потоку до площі