Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (066) 185-39-18
Вконтакте Студентська консультація
 portalstudcon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Методика викладання нестандартних уроків з образотворчого мистецтва у початковій школі

Предмет: 
Тип роботи: 
Курсова робота
К-сть сторінок: 
42
Мова: 
Українська
Оцінка: 
ЗМІСТ
 
ВСТУП
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ НЕСТАНДАРТНИХ ФОРМ ТА МЕТОДІВ ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНОЇ РОБОТИ УЧНІВ
1.1.Нетрадиційний урок як одна з форм навчання
1.2. Вимоги до нетрадиційних методів навчання
РОЗДІЛ ІІ. МЕТОДИКА ВИКЛАДАННЯ НЕСТАНДАРТНИХ УРОКІВ З ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА У ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ
2.1. Мета і зміст нестандартного підходу до проведення уроків образотворчого мистецтва в початкових класах
2.2.Методи та засоби,що використовуються у нестандартному навчанні
2.3. Методика використання художньо – дидактичних вправ та ігор на уроках образотворчого мистецтва
2.4. Методика організації колективно-творчої роботи на уроках образотворчого мистецтва у початкових класах
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ДОДАТКИ
 
ВСТУП
 
Швидкий розвиток науки, зростання обсягу нової інформації потребують від сучасної школи підготовки активних, самостійних людей, які мали б високі творчі здібності та володіли б певними якостями, уміли б самостійно критично та творчо мислити, знаходити шляхи вирішення проблеми, грамотно опрацьовувати інформацію. Основне завдання сучасного вчителя - залучити учнів до активної та самостійної діяльності. Зацікавленість, викликана педагогом на уроці, за певних умов може перерости у стійкий інтерес до знань. Тільки в разі такого підходу можливе формування освіченої, творчої особистості, становлення її фізичного, морального здоров'я,  яке є одним зі стратегічних завдань реформування освіти в Україні, згідно з Національною доктриною розвитку освіти України в XXI столітті, стане можливим. 
У зв'язку з цим все більше ми відчуваємо гостру потребу в удосконаленні традиційних форм навчання. Не слід забувати, що вчитель є головною рушійною силою в забезпеченні процесу формування учня, як особистості. Він повинен знаходитися в постійному пошуку таких форм і методів навчання, які б забезпечували не тільки інтенсивне оволодіння базових знань, умінь і навичок, що вимагає чинна програма, але й викликає в учнів інтерес до знань, прагнення до навчання. В останні роки зроблено чимало спроб удосконалити побудову уроку як форми організації навчальної діяльності учнів, що диктує необхідність застосування так званих «нетрадиційних» форм навчання. Очевидно, одним із можливих варіантів розв'язання проблеми може стати застосування нестандартних форм проведення уроків.
Нестандартний урок – таку назву отримало явище, що виникло як своєрідна реакція масової педагогічної практики 70 – х років ХХ сторіччя на втрату учнями інтересу до навчання. Первинне значення терміну – навчальне заняття, яке має нестандартну ( невизначену ) структуру.
Впровадження нестандартних уроків сприяє раціональному використанню навчального часу, підвищує продуктивність роботи учнів на уроці, а також розширює функції вчителя. Вони урізноманітнюють форми роботи з учнями; сприяють вихованню творчої особистості школярів; дозволяють повніше враховувати особливості навчального матеріалу. Вимагають розробки технології застосування нових освітніх форм. Нестандартні уроки забезпечують взаємодію в процесі спілкування суб'єктів навчання в умовах парної роботи, роботи малих груп, між групової роботи, між учителем і школярем виникає співтворчість. Організовуючи взаємодію, учитель керує пізнавальною діяльністю, творчим пошуком дітей. Беручи до уваги вищесказане, можна зробити висновки, що вид нестандартного уроку залежить від дидактичних цілей уроку, способу його проведення, особливостей процесу навчання, його складових частин. Нестандартні уроки, які  зацікавлюють майже всіх учнів, базуються на грі, що розряджає напружене середовище, допомагає створити атмосферу невимушеності та веселий настрій у дітей, стимулюють до розвитку творчих задатків учнів: кмітливості, логічного мислення, уяви. 
Мета уроків образотворчого мистецтва полягає у розвитку у дітей схильності до спостереження за навколишньою дійсністю, розвитку найважливіших для художньої творчості умінь – бачити життя очима художника. Формування спостережливості, уваги до навколишньої дійсності освоєння художніх матеріалів – основні завдання цієї навчальної дисципліни. 
Наразі змінено підхід до визначення структури в початковій школі. Дидактики наголошують на її багатоваріантному характері, пропонують розрізняти типові уроки та специфічні форми їх проведення. Визнання свободи вчителя в доборі форми уроку (звичайно з огляду на його мету, зміст, вікові особливості учнів) стимулює широке використання відомих форм та пошук нових. Ще один поштовх до пошуків у цьому напрямі - шестирічні першокласники, навчання яких вимагає гнучкості у використанні форм уроків. 
Поданий курсовий проект спрямований на дослідження нестандартних методів викладання образотворчого мистецтва в початковій школі. 
Актуальність роботи полягає у теоретичному обґрунтуванні сутності нестандартних методів навчання та створенні прикладу нестандартного уроку для викладання у початковій школі.
Об'єкт дослідження: процес впровадження і застосування нестандартних методів і форм роботи на уроках з образотворчого мистецтва в системі початкової освіти.
Предмет дослідження: інноваційні технології і нестандартні методи, що використовуються при вивченні образотворчого мистецтва у початкових класах.
Мета дослідження: вивчити і теоретично обґрунтувати сутність нестандартних методів і форм викладання образотворчого мистецтва у початкових класах. Розробити методичні рекомендації щодо нестандартних методів  як цілісної системи та проблем їх оптимального застосування. Наукова новизна дослідження зумовлена актуальністю теми проекту у сучасній педагогіці, яка потребує розширення і дослідження.
Практичне значення дослідження полягає у розробці нових прийомів, що можуть бути використані на практиці.
Логіка дослідження зумовила структуру курсової роботи: вступ, два розділи, висновки, список використаних джерел із 27 найменувань, додатків. Загальний обсяг сторінок.
 
1.ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ НЕСТАНДАРТНИХ ФОРМ ТА МЕТОДІВ ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНОЇ РОБОТИ УЧНІВ
 
1.1Нетрадиційний урок як одна з форм навчання
 
Кожний період розвитку суспільства має свої соціальні цілі. Перехід у нове тисячоліття і реформування школи вимагає змін у теорії і практиці навчання. Актуальним питанням шкільної освіти є розвиток особистості учня, його творчого потенціалу, активності у пізнанні, практичного спрямування теоретичних знань. Тому постає питання впровадження таких форм, методів, прийомів і засобів, які б інтенсифікували навчальний процес, максимально активізували самостійну пізнавальну діяльність учнів. Серед таких форм і методів знаходять своє місце і нетрадиційні форми організації навчальної діяльності учнів молодших класів.
Питанням використання нетрадиційних форм організації навчання в початковій школі займалися такі видатні педагоги як Ж. Ж. Руссо, Л. М. Толстой, К. Д. Ушинський, А. С. Макаренко, В. О. Сухомлинський. Вони наголошували на потребі використання нетрадиційних форм та підходів до організації навчання молодших школярів, як забезпечення повноцінного розвитку особистості. На сучасному етапі проводяться дослідження з даної теми такими вченими як Н.В. Абашкина, С. М. Луценко-Ковтун, І. Василюк, В.Н. Шамардин. В їх педагогічних поглядах ми можемо зустріти наголошення на потребі використання нетрадиційних та інноваційних формах організації навчання молодших школярів для формування всебічно розвиненого підростаючого покоління.
Зупинимося на термінологічних ознаках поняття «нестандартний урок». У численних публікаціях паралельно існують два терміни на позначення цього поняття: «нестандартний» та «нетрадиційний» урок. Існує кілька поглядів на нестандартний урок. На думку О. Антипової, В. Паламарчук, Д. Рум'янцевої, суть нестандартного уроку полягає в такому структуруванні змісту і форми, яке б викликало насамперед інтерес учнів і сприяло їхньому оптимальному розвитку й вихованню. Е. Печерська бачить головну особливість нестандартного уроку у викладанні певного матеріалу у формі, пов'язаній з численними асоціаціями, різними емоціями, що допомагає створити позитивну мотивацію навчальної діяльності. О. Митник і В. Шпак наголошують, що нестандартний урок народжується завдяки нестандартній педагогічній теорії, вдумливому самоаналізу діяльності вчителя, передбаченню перебігу тих процесів, які відбуваються на уроці, а найголовніше - завдяки відсутності штампів у педагогічній технології .
О. Антипова, Д. Рум'янцева і В. Паламарчук, простежуючи історію розвитку уроку як основної форми навчання в школі, зауважують, що нестандартні заняття активно розвивалися тоді, коли в суспільстві відбувалися кардинальні зміни, реформи . Так, у 20-х роках минулого століття народилися урок-суд, урок-диспут, урок-екскурсія, урок у полі, урок-ярмарок та ін., 60-ті роки дали життя коментованим і цілісним (узагальнюючим) урокам. Згодом кількість таких форм організації навчальної діяльності зросла.
На думку М.С. Вашуленка, термін «нетрадиційний урок» поступається іншому, що більш точно відображає сутність означуваного поняття, - «нестандартний». Це урок, позбавлений шаблону, трафарету в його організації, він ґрунтується на оригінальному, творчому підході у визначенні змісту, методів, засобів навчання .
У переважній більшості методичних праць науковців (Т. Байбара, Н. Вакарчук, Л. Варзацька, Т. Гусак, О. Кузьменко, О. Савченко, Г. Тарасенко, В. Шпак, І. Волкова, О. Митник, І. Мушак, Т. Пасічник) нестандартний урок розглядається як нова форма уроку. Тому нестандартні уроки як новий тип або клас уроків, які мають гнучку структуру, характеризуються особливою довірливою атмосферою між учасниками навчального процесу, що створює максимально сприятливі умови для перетворення учнів на активних суб'єктів цього процесу.
Істотними ознаками нестандартного уроку є:
1) гнучкість структурної побудови;
2) зміна усталених функцій вчителя й учнів;
3) активне застосування групових форм роботи;
4) максимальна реалізація міжпредметних зв'язків.
Використання нестандартних форм уроків має певні переваги, оскільки вони дозволяють урізноманітнювати навчальну діяльність, відійти від чітких рамок стандартного уроку з його незміненою структурою: опитування, пояснення, закріплення, домашнє завдання; сприяють підвищенню активності учнів, а отже – і ефективності уроку. Стимулюючи творчу діяльність учителя та його вихованців, нестандартні уроки створюють сприятливі умови для співпраці, що є надзвичайно важливим у роботі початкової школи.
Розглянемо детальніше специфічні можливості кожного типу нестандартних уроків у початковій школі в реалізації цілей навчання та деякі методичні аспекти їх проведення.
Бінарні уроки. Бінарними ми називаємо заняття, на яких матеріал даної теми уроку подається блоками різних предметів. При цьому такий нестандартний урок готують учителі з різних предметів, кожний із яких проводить етап ( блок ) уроку стосовно того предмета, який викладає. Однак не треба плутати етапи – блоки бінарного уроку з «блочними» уроками В. Ф. Шаталова ( вчителя математики, досвід якого широко висвітлений у методичній літературі 80 – х років минулого століття ). Уроки цього творчого педагога мають на меті подати матеріал кількох тем блоками, фіксуючи його на схемах – опорах, що допомагає школярам, швидко осмислювати й запам'ятовувати формули, докази, а також виділяти головне, складати власні тези.
Віршовані уроки. Віршовані ( римовані ) уроки – це такі нестандартні уроки, що проводяться у віршованій формі. Всі етапи такого уроку, всі завдання, задачі, пояснення – римовані тексти. Як правило, ці уроки підсумовують вивчені теми, тобто є узагальнюючими ( систематизуючими ), їх структура подібна до структури уроків узагальнення знань.
Важливо зазначити, що римовані уроки максимально зосереджують, увагу школярів, бо матеріал подається стисло – віршами, і не можна пропустити основне, треба зуміти його чітко виділити й зробити певні висновки. Такі нестандартні уроки стають справжнім святом для учнів і вчителя.
Пропонується використовувати римовані заняття раз на місяць. Спостереження показали, що після таких нестандартних уроків діти «грають у рими», а деякі, за свідченням батьків, роблять спроби самі «складати» вірші. Тому такий типи несе багато цінного і для школярів, і для вчителя.
Інтегровані уроки. Інтегрований урок - це урок, який проводиться з метою розкриття загальних закономірностей, законів, ідей, теорій, відображених у різних науках і відповідних їм навчальних предметах. Його проведення забезпечує формування в учнів цілісної системи уявлень про діалектико-матеріалістичні закони пізнання навколишнього світу в їх взаємозв'язку та взаємозумовленості; сприяє поглибленню та розширенню знань учнів, діапазону їх практичного застосування до процесів та явищ оточуючої дійсності. У сучасних умовах навчання в школі все більш гостру необхідність набувають постановка і вирішення важливих загально-дидактичних, педагогічних і методичних завдань, що мають на меті розширити загальноосвітній кругозір учнів, прищепити їм прагнення оволодіти знаннями ширше обов'язкових програм. Одним із шляхів вирішення цих завдань є інтеграція навчальних дисциплін у процесі навчання предмета.
Уроки – змагання. Організовуючи учнів класу в команди, учитель враховує, щоб до них увійшли як хлопчики, так і дівчатка з різним рівнем розвитку, типом темпераменту та стилем навчання. І.Мушак пропонує такі методи розподілу дітей на команди: за допомогою лічилочки; за інтересами; за кольором волосся; за першою буквою імені; за розрахунком на перший-п'ятий; за цифрами (геометричними фігурами, умовними позначками), намальованими на картках. Діти в командах самостійно обирають своїх капітанів, учитель тільки тактовно спрямовує цей вибір. 
Уроки-змагання дають змогу дітям працювати активно, зацікавлено: виконавці відчувають радість творчості, а їхні друзі-судді мають можливість проявити самостійність, продемонструвати вміння оцінювати почуте й обґрунтовано висловлюватися. При цьому навіть у найслабшого учня формується почуття відповідальності за власні знання. Бажання не підвести однокласників спонукає дитину підвищувати свій рівень знань, тренувати навички та вміння, допомагає розкрити особисті здібності задля перемоги команди, до складу якої вона входить. Робота на кінцевий результат, на перемогу змушує школяра працювати самостійно, виробляє навички самоаналізу, формує точну самооцінку.
Урок-суд передбачає створення ситуацій, в яких відбувається обговорення двох протилежних думок щодо питання, яке вивчається. Учні вчаться формулювати та захищати свою точку зору, аргументувати свою думку. Такий підхід сприяє розвитку критичності мислення.
Урок-новела являє собою невелику розповідь на певну тему, яка відзначається чіткістю сюжету та відсутністю описовості, небуденністю події. Головна мета таких уроків — розширення кругозору учнів, оскільки матеріал, що пропонується на них, часто «виходить за межі» програми. 
Урок-залік пов'язаний з перевіркою наявних в учнів знань з певної теми. Як правило, учням заздалегідь пропонуються питання, за якими вони готуються відповідати (відповіді можна подавати як в усній, так і письмовій формі). Такі уроки сприяють розвитку механічного та смислового запам'ятовування, якості мислення (глибина, широта, самостійність тощо), мовлення. Підготовка до уроку-заліку передбачає збереження учнями необхідного навчального матеріалу, що стає можливим завдяки: і установкам зберегти необхідну інформацію; глибині розуміння вивченого матеріалу; повторенню (для повторення доцільно рекомендувати використання наочності, наведення власних прикладів та ілюстрацій; виконання завдань на порівняння, класифікації та узагальнення вивченого матеріалу; використання вивченого матеріалу для розв'язання нових навчальних задач та ін.).
  Урок-огляд знань  так само, як і  урок-залік, спрямований на перевірку наявних в учнів знань, але в цьому випадку учні самостійно готують матеріал з певної теми, демонструючи не лише теоретичні знання, але й уміння використовувати ці знання на практиці. Можливе об'єднання учнів у групи. Тоді завдання формулюється для всієї групи, а відповідає за роботу групи відповідальний. Виконання завдань вимагає від учнів критичності та гнучкості мислення, уяви.
 Урок – брейн-ринг передбачає перевірку знань учнів у нетрадиційній формі. Так, замість традиційного індивідуального опитування учні об'єднуються в групи та готують питання одне для одного. Це можна зробиги в нетрадиційній формі, прочитавши уривок з відповідного літературного твору та поставивши до нього запитання. Безумовно, додаткової  цінності надає ретельно дібраний літературний матеріал. Психологічна цінність таких уроків полягає в тому, шо використовується групова робота. Аналізуючи виконання завдань у груповій формі, можна виокремити такі особливості: бажання учнів обмінюватись інформацією, позитивна емоційність під час виконання всіх завдань, взаємодопомога пи час обговорення, поява в деяких учнів орієнтації на підлітків, прагнення самоствердитись. 
 Урок-конференція є зборами, нарадою представників різних спеціальностей для обговорення певних проблем. Така форма уроку вимагає використання сукупності різних методичних приймів і засобів навчання. При цьому (і це найголовніше) школярі є не пасивними спостерігачами, а активними учасниками перебігу подій. Участь у подібних іграх передбачає активну розумову діяльність, а також активізацію наявних знань і самостійності учня.
Урок - КВК насамперед сприяє формуванню самостійності мислення, стимулює розвиток творчих здібностей, а також розширює кругозір.
Урок-розслідування передбачає збирання учнями конкретних фактів, що характеризують стан певної проблеми. Найчастіше такі уроки пов'язані з екологічними проблемами, оскільки в засобах масової інформації та літературі наводиться достатньо фактів, що демонструють загрозу природі через результати людської діяльності. Цінність цього виду уроку полягає в тому, що у школярів формуються навички самостійної роботи з літературою, а також розвиваються мовленнєві здібності, вміння чітко викладати свої думки. Цей тип уроку передбачає мінімальну підготовку вчителя, який у цьому випадку виконує два основні завдання: по-перше, чітко формулює завдання учням, а по-друге, класифікує та логічно «вибудовує» отриманий в результаті самостійної роботи учнів матеріал.
Інтегрований урок має такі особливості: по-перше, дозволяє учням здійснити засвоєння знань з предмета в сукупності з іншими науками; по-друге, сприяє формуванню пізнавального інтересу; по-третє, забезпечує узагальнення наявних знань, уміння використовувати їх у процесі вивчення інших наук.
Урок-мандрівка має задовольняти вимоги, що висуваються до ігор-мандрівок: пересування гравців у просторі; оформлення території відповідно до змісту гри; повідомлення учням пізнавальної інформації у захоплюючій формі; чітке формулювання завдань на кожній зупинці впродовж гри; вироблення шкали оцінювання виконання гравцями завдань; оформлення карти-схеми, на якій позначено маршрут учасників гри. Такі уроки сприяють розвитку спостережливості та уваги школярів, розширенню їх кругозору.
Урок-екскурсія передбачає, що урок буде проведено поза школою, учні для ознайомлення з об'єктом, який вивчається, вийдуть на природу, виробництво, до музею і т. ін. Головна мета цих уроків — спостереження учнями предметів, явищ, процесів, які вивчаються, та вміння використовувати теоретичні знання на практичних прикладах, що супроводжується поясненнями вчителя або екскурсовода. Головна психологічна особливість таких уроків — посилення сприйняття того матеріалу, який в інших умовах подання є складним або навіть недоступним розумінню учнів.
Урок-есе — сукупність філософської, естетичної, літературно-критичної, художньої, публіцистичної літератури з парадоксальним викладом. На такому уроці може розглядатися цікава й актуальна одночасної для кількох шкільних предметів тема. Такі уроки показують, що отримані на уроках знання необхідні в повсякденному житті, їх можна та слід використовувати.
Урок-композиція є однією з форм подання матеріалу за допомогою  мистецтва (музики, літератури). Побудова уроку-композиції передбачає виклад матеріалу в певній послідовності з додаванням літературних і музичних елементів, репродукцій. Отже, цей урок є прикладом можливої інтеграції будь-якого предмета з літературою, а то й музики, образотворчого мистецтва.
Урок-казка спрямований на розвиток уяви та творчого мислення учнів:  Цьому сприяє залучення школярів до складання сюжету казки. Інсценізація казки формує мовленнєві здібності учнів, сприяє естетичному розвитку. Сюжет казки передбачає виконання цілої низки умов: чітка цільова установка; вибір найбільш відповідного об'єкта; складання запитань, на які потрібно відповісти учням за допомогою наявних знань (під час інсценізації мають бути сформульовані запитання, спрямовані на активізацію наявних в учнів знань, а також може здійснюватися перевірка домашнього завдання); створення фабули (ланцюжок подій, що описуються в казці в певній послідовності); літературне оформлення. У процесі літературного оформлення казки необхідно враховувати деякі моменти:
•   цікавість змісту казки;
•   нескладність її інсценування;
•  можливість створення костюмів для учасників казки;
•   проведення хімічних дослідів;
•   використання наочності, що допомагає сприйняттю хімічних елементів казки.
С. В. Кульневич та Т. П. Лакоценіна виділяють такі групи нестандартних уроків:
1.  Уроки зі зміненим способом організації (лекції, захист ідей, урок взаємоконтролю).
2.  Уроки, пов'язані з фантазією (урок-казка, театралізований урок).
3.  Уроки, що імітують які-небудь види діяльності (урок-екскурсія, урок-експедиція).
4.  Уроки з ігровою змагальною основою (вікторина, КВК). 
5.  Уроки з трансформацією стандартних способів організації (семінар, залік, урок-моделювання).
6.  Уроки з оригінальною організацією (урок взаємонавчання, урок-мо-нолог).
7.  Уроки — аналогії певних дій (урок-суд, урок-аукціон).
8.  Уроки — аналогії з відомими формами й методами діяльності (урок-диспут, урок-дослідження).
   Незважаючи на таке величезне різноманіття, для більшості нестандартних уроків, як правило, характерні: колективні способи роботи; цікавість до навчального матеріалу; значна творча складова; активізація пізнавальної діяльності; партнерський стиль взаємовідносин; зміна ролі вчителя; нестандартні підходи до оцінювання та ін. 
Отже, нестандартні уроки відрізняються від стандартних тим, що участь у них є обов'язковою для всіх учнів, їхні правила, зміст, методика проведення розроблені так, що для деяких учнів, які не цікавляться тим чи іншим предметом, ці уроки можуть послужити вихідною точкою у виникненні цього інтересу. 
Доцільно вчити дітей не тільки радіти успіхам (власним та однокласників), а й співчувати невдачам товаришів, робити все можливе для досягнення перемоги. Залучення дитини до спільної праці з ровесниками, на думку О.Митника та В.Шпак, допомагає їй відчути й зрозуміти необхідність дотримуватися загальноприйнятих норм і правил взаємодії, привчає підпорядковувати особисті цілі й бажання спільній справі, сприяє розвитку комунікативних умінь
 
1.2 Вимоги до нетрадиційних методів навчання
 
Практичний досвід переконує нас у недостатній ефективності традиційного уроку, тому науковці та педагоги-практики беруть за мету створення нових форм і методів навчання, які б дали змогу реалізувати завдання, що стоять перед сучасною школою:
- формувати в учнів розвинуте критичне мислення, здатність мати власну точку зору та поважати точку зору інших;
- виробляти навички ефективного спілкування, які дають змогу вступати в контакти з усіма людьми, уникати конфліктних ситуацій;
- навчати творчо працювати, вирішувати різноманітні проблеми;
- формувати бачення самого себе у взаємозалежності з іншими
Проводячи нестандартні уроки вчитель дотримується таких вимог:
– ігрове завдання збігається з навчальним;
– зміст нетрадиційного уроку є посильним для кожної дитини;
– підсумок завжди є чіткий і справедливий. Поряд з навчальними завданнями реалізуються і виховні.
Переваги нестандартних уроків уже доведені методистами, педагогами та психологами. До основних переваг таких уроків відносять: незвичайність і захопливість змісту; набуття практичного або суспільного досвіду; значна активність учнів; створення в учнів позитивного емоційного настрсш', Зимування інтересу до предмета.
Соціологічне опитування серед учителів загальноосвітніх та спеціалізованих шкіл показало, що педагогам відома досить велика кількість видів нетрадиційних уроків, однак, за даванням самих педагогів, у своїй практичній діяльності вони використовують їх  недостатньою мірою. 
 Розглядаючи нестандартні уроки, психологи відзначають дві їх основні психологічні особливості. По-перше, в процесі таких уроків з'являються нові можливості спілкування за типом «учитель — учень». По-друге, нестандартні уроки, безумовно, сприяють розвитку пізнавальних процесів у школярів.
Аналізуючи особливості спілкування, що виникають на таких уроках, можна виокремити кілька типів моделей спілкування:
•   модель А, до якої належать нестандартні уроки, шо передбачають однобічний вплив на учня з боку вчителя;
•   модель Б, що містить нестандартні уроки, які передбачають взаємодію учнів у процесі парної чи групової роботи;
•   модель В, що об'єднує нетрадиційні уроки, в яких передбачається як вплив учителя на учня, так і виконання роботи в парі або групі з рештою учнів
В процесі нестандартних завдань викладач навчає учнів зосереджуватись, самостійно думати, розвивати увагу, кмітливість, мислення. Під час проведення занять освітня, розвиваюча і виховна функції діють у тісному взаємозв'язку.
До дидактичних вимог належить чітке визначення освітніх завдань кожного уроку; раціональне визначення змісту уроку з урахуванням соціальних і особистісних потреб; впровадження новітніх технологій пізнавальної діяльності; раціональне поєднання різноманітних форм і методів навчання; забезпечення оперативного зворотного зв'язку, дієвого контролю. До розвивальних вимог належить формування і розвиток в учнів позитивних мотивів навчально-пізнавальної діяльності, творчої ініціативи й активності; стимулювання якісних змін у інтелектуальному, емоційному, соціальному розвиткові учнів. Виховні вимоги до уроку включають визначення виховних можливостей матеріалу; постановку і формування виховних завдань, зумовлених цілями навчальної роботи; формування життєво необхідних якостей; співробітництво з учнями. 
Використання нестандартних форм уроків сприяє формуванню пізнавальних інтересів школярів, при цьому діти безпосередньо беруть участь у процесі навчання. Пізнавальна діяльність учнів переважно має колективний характер, що створює передумови для взаємодії суб'єктів навчання, дає можливість для обміну інтелектуальними цінностями, порівняння й узгодження різних точок зору про об'єкти, які вивчаються на уроці. Ефективність нестандартних уроків забезпечується за умов володіння вчителем методикою їх проведення та умілого використання таких уроків у певній системі в поєднанні з традиційними формами роботи.
Щоб учень засвоїв навчальний матеріал на нестандартному уроці, він повинен здійснити повний цикл пізнавальних дій, тобто сприйняти матеріал, осмислити його, запам'ятати, спробувати застосувати здобуті знання на практиці. Система таких дій є сутністю навчального процесу. Тим часом у масовій практиці в більшості випадків на занятті відбувається лише первинне сприйняття матеріалу. Отже, виробляючи методику конкретного уроку, вчителю слід передбачати організацію всіх пізні вальних дій, які в сукупності забезпечують оволодіння навчальним матеріалом. Досягти цього можна лише за умови розумного поєднання різних методів і прийомів навчання.
Перш ніж запропонувати дитині взяти участь у нестандартному уроці, треба створити своєрідний «архів» чи «банк даних», у якому була б зібрана велика кількість матеріалів, свідчень, часом суперечливих і протилежних суджень, бо саме вони допомагають школяреві виробити власну позицію, обрати те, що найбільше відповідає його особистості, щоб потім переконати в істинності своєї точки зору товаришів. Цей «архів» поповнюють як учителі, так і учні. Щоб легше було ним користуватися, матеріал доречно розкласти за темами в окремі папки.  До нестандартних уроків готуємося заздалегідь. Передусім вибираємо найбільш активних, ініціативних, добре підготовлених з теми учнів (якщо це нова тема, то даємо їм опрацювати матеріал самостійно, при цьому надаємо консультації); розтлумачуємо їхні обов'язки, можливо, спочатку на власному прикладі демонструємо ймовірний підхід до важкої ролі та забезпечуємо діалог виконавця з класом. Для цього «аудиторії» можна запропонувати зразки запитань для дискусій, основні теми для гри «брейн-ринг», «круглого столу» чи «прес-конференції», підказати тактику поведінки під час гри.
Узагальнені дидактичні вимоги до організації і проведення нестандартного уроку у початковій школі можуть бути сформульовані так: організація педагогічного процесу на нестандартному уроці повинна здійснюватися на основі системи дидактичних принципів, відповідати новим досягненням педагогічної науки і практики; урок має бути цілеспрямованим, тобто передбачати розв'язання чітко визначеної дидактичної мети; урок має відзначатися чіткістю структури, обґрунтованістю застосовуваних методів і засобів навчання, їх відповідністю поставленій меті, характеру матеріалу, що вивчається, навчальним можливостям учнів; на уроці важливо забезпечувати оперативний зворотний зв'язок, який дає змогу вчителеві співвідносити проектовані результати навчання з реальними і в разі потреби вносити в запланований хід заняття корективи залежно від ситуації; на уроці мусить панувати атмосфера доброзичливості, співробітництва і взаємодопомоги всіх учасників навчального процесу в поєднанні з розумною вимогливістю і відповідальністю кожного за результати своєї роботи.
Рекомендації з проведення нестандартних уроків:
1.Нестандартні уроки слід використовувати як підсумкові при узагальненні та закріплення знань, умінь і навичок учнів;
2.Занадто часте звернення до подібних форм організації навчального процесу недоцільно, оскільки це може призвести до втрати стійкого інтересу до навчального предмету і процесу навчання;
3.Нетрадиційного уроку повинна передувати ретельна підготовка і в першу чергу розробка системи конкретних цілей навчання і виховання;
4.При виборі форм нетрадиційних уроків викладачу необхідно враховувати особливості свого характеру і темпераменту, рівень підготовленості і специфічні особливості класу в цілому і окремих учнів;
5.Інтегрувати зусилля вчителів при підготовці спільних уроків, доцільно не тільки в рамках предметів природничо-математичного циклу, а й виходячи на предмети гуманітарного циклу;
6.При проведенні нестандартних уроків керуватися принципом «з дітьми та для дітей », ставлячи однією з основних цілей виховання учнів в атмосфері добра, творчості, радості.
 
МЕТОДИКА ВИКЛАДАННЯ НЕСТАНДАРТНИХ УРОКІВ З ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА У ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ
 
2.1. Мета і зміст нестандартного підходу до проведення уроків образотворчого мистецтва в початкових класах
 
Метою нетрадиційної системи є не просто всебічний і гармонійний розвиток особистості, а й створення оптимальних умов для цього розвитку. Нетрадиційне навчання зосереджує свою увагу на вмінні учня критично, але адекватно оцінювати себе та інших; воно вчить як правильно це робити і не породжувати при цьому негативні емоції і почуття. Ціллю є взаємонавчання як вчителя з учнями, так і учнів між собою, де в кінцевому результаті всі у виграші, адже основною метою є здобуття нових знань, вмінь та навичок. Але щоб проводити нетрадиційний урок треба бути не лише майстерним педагогом, а й дуже дбайливим спостерігачем. Адже для проведення такого уроку важливо знати що цікавить учнів і як подати це їм у доступній формі.
Для нестандартних уроків характерною є інформаційно-пізнавальна система навчання – оволодіння готовими знаннями, пошук нових даних, розкриття внутрішньої сутності явищ через диспут, змагання. На цьому уроці вчитель може організувати діяльність класу так, щоб учні в міру можливості працювали самостійно, а він керував цією діяльністю, забезпечуючи її необхідними дидактичними матеріалами.
Порівняно із звичайним, нормативним заняттям нестандартний урок стимулює пізнавальну самостійність, творчу активність та ініціативу школярів. Навчання на ньому спрямоване на підвищення їхніх знань, формування працьовитості, потрібних у житті навичок і вмінь.
Крім того, ці уроки більше подобаються учням, ніж буденні навчальні заняття. Насамперед тому, що навчальний процес тут має багато спільного з ігровою діяльністю дітей. Майже всі прийоми, способи, дії нестандартних уроків відзначаються ігровим стимулюванням.
Водночас не слід перетворювати нестандартні уроки в головну форму роботи в школі: вони не завжди характеризуються серйозною, вдумливою пізнавальною працею учнів, високою результативністю, властива їм і велика витрата часу.
Істотно важливе значення для нестандартного уроку має організаційна форма навчання. З цього погляду їх поділяють на такі типи: уроки змагання, уроки громадського огляду знань, уроки комутативної спрямованості, театралізовані уроки, уроки-подорожі, мандрівки, уроки «Милування природою».
Отже, нестандартні уроки в початкових класах руйнують застилі штампи в організації навчально-виховного процесу школярів, спрямовуючи їх в русло активізації пізнавальної самостійності й творчої активності.
Найвищої майстерності в проведенні такого уроку досягає той учитель, який дозволяє своєму класові вільно почуватися й переживати, але утримує його в тих рамках, які потрібні для успіху в навчанні.
Користуючись свободою творчості й самостійної діяльності, учні не повинні забувати, що вони на уроці та дотримуватися певної дисципліни.
Таким чином, використання нетрадиційних форм організації навчання у сучасній школі полягає в тому, що для учнів молодших класів стануть можливими:
-створення комфортного середовища для навчання;
-підвищення ефективності засвоєних знань завдяки мотивації та активізації модальності сприйняття;
-орієнтація на практичну діяльність;
-систематизація знань;
-індивідуалізація навчання, а в цілому розвиток творчого потенціалу учня і формування стійкого пізнавального інтересу.
 
2.2.методи та засоби,що використовуються у нестандартному навчанні
 
На даний момент в навчальному процесі використовують різні педагогічні технології. Дуже часті в застосуванні дослідні роботи - пошукові завдання, проекти, що передбачають індивідуалізацію навчання, розширення обсягу знань учнів, використовують на факультативних, гурткових заняттях з метою підготовки учнів до виконання навчальних завдань на найвищому рівні пізнавальної активності та самостійності.
Методи стимулювання і мотивації навчально-пізнавальної діяльності
До цієї групи належать методи, спрямовані на формування позитивних мотивів учіння, що стимулюють пізнавальну активність і сприяють збагаченню учнів навчальною інформацією. Їх поділяють на дві групи:
1.Методи формування пізнавальних інтересів учнів.
Вони викликають позитивні дії та настрій - образність, цікавість, здивування, моральні переживання. Для створення емоційної ситуації важливими є вдало дібрані приклади з літератури, художніх фільмів, особистих переживань вчителя. Яскравість розповіді, високий пафос збуджують зацікавленість учнів, як до окремих питань теми, так і до матеріалу загалом. 
Найпоширенішими серед методів даної групи є:
Метод створення ситуації новизни навчального матеріалу. Передбачає окреслення нових знань у процесі викладання, створення атмосфери морального задоволення від інтелектуальної праці. Відчуття збагачення знаннями спонукає учнів до самовдосконалення.
Метод опори на життєвий досвід учнів. Полягає у використанні вчителем у навчальному процесі життєвого досвіду учнів (фактів, явищ, які вони спостерігали в житті, навколишньому середовищі або в яких самі брали участь) як опори при вивченні нового матеріалу. Це викликає в учнів інтерес, бажання пізнати сутність спостережуваних явищ.
Метод пізнавальних ігор. Сприяє створенню емоційно-піднесеної атмосфери, засвоєнню матеріалу за допомогою емоційно насиченої форми його відтворення. Пізнавальні ігри (ділові, рольові, ситуативні) моделюють життєві ситуації, стосунки людей, взаємодію речей, явищ. Вони можуть бути основною або допоміжною формою навчального процесу. Розвиваючий ефект досягається за рахунок імпровізації, природного вияву вільних творчих сил учнів. У виховному значенні гра допомагає учням подолати невпевненість, сприяє самоствердженню, найповнішому виявленню своїх сил і можливостей.
Метод створення відчуття успіху в навчанні. Постійне відчуття учнем успіху в навчанні зміцнює впевненість у власних силах, пробуджує почуття гідності, бажання вчитися.
2.Метод стимулювання обов'язку і відповідальності в навчанні. Передбачає показ учням суспільної та особистої значущості учіння; висунення вимог, дотримання  яких означає виконання ними свого обов'язку; привчання їх до виконання вимог; заохочення до сумлінного виконання обов'язків; оперативний контроль за виконанням вимог і в разі потреби —  вказівки на недоліки та зауваження.
Дуже широко запропоновано методику проблемно-розвиваючого навчання, що включає в себе систему регулятивних принципів діяльності, цілеспрямованості та проблемності, правил взаємодії викладача та учнів, вибір і вирішення способів прийомів створення проблемних ситуацій і вирішення навчальних проблем.
Проблемно-розвиваюче навчання полягає в пошуковій діяльності учнів, яка починається з постановки питань (створення проблемної ситуації), продовжуючись у розв'язанні проблемних завдань, у проблемному викладі знань учителем, у різноманітній самостійній роботі учнів. Передбачає належний рівень підготовленості, зацікавленості учня до пошуку невідомого результату.
Система методів проблемно-розвиваючого навчання ґрунтується на принципах цілеспрямованості (відображають передбачувані, плановані результати свідомо організованої діяльності), бінарності (складається з діяльності викладача й учнів) та проблемності (визначають рівень складності матеріалу і труднощі в його засвоєнні). Її складають показовий (показове викладання), діалогічний (діалогічне викладання), евристичний (евристична бесіда), дослідницький (дослідницькі завдання), програмований (програмовані завдання) методи. Для того щоб проблемна ситуація була усвідомлена учнями, підштовхнула їх до розумової діяльності та переросла в проблему, часто необхідно «побачити» її, тобто необхідна візуалізація проблемної ситуації. При створенні проблемних ситуацій часто вдаються до екранно-звукових засобів навчання. Однак їх використання не вичерпує проблем інтенсифікації та оптимізації процесу проблемно-розвиваючого навчання. Тому при створенні проблемних ситуацій необхідно використовувати їх комплексно.
Творчий підхід учителя до побудови та проведення уроку, насиченість різноманітними прийомами, методами та формами викладання зможуть забезпечити його ефективність. Один із способів розвитку пізнавальної активності учнів – це використання мультимедійних технологій, які дають змогу підвищити активність і привернути увагу учнів до навчання.
Використання комп'ютерних технологій на уроках образотворчого мистецтва дозволяє формувати та розвивати спрямованість на саморозвиток та самоосвіту, інформаційну, комунікативну, полікультурну, а за умови залучення прикладних комп'ютерних програм, ще й компетентну продуктивну творчу діяльність. Комп'ютерна презентація, як яскрава обгортка, викликає у дітей бажання скуштувати цукерку під назвою «урок». Мотивація учбової діяльності зростає в декілька разів. Презентація звільняє учителя від традиційного «двоколірного» використання дошки. Використання презентацій є доцільним на будь-якому етапі вивчення теми і на будь-якому етапі уроку: під час пояснення нового матеріалу, закріплення, повторення, контролю. Етапи уроку, основні тези і весь необхідний ілюстративний матеріал, чітко і наочно виконані на слайдах, сприяють концентрації уваги учнів і активізації їх діяльності.
Використання мультимедійної дошки дає змогу ефективніше керувати навчальним процесом, адже коли вчитель відвертається до дошки, він мимоволі втрачає контакт із класом. В режимі мультимедійного супроводу вчитель може постійно бачити реакцію учнів, вчасно реагувати на ситуацію, що поступово змінюється. Цікавими за формою і методом для використання на уроці є комп'ютерні програми , які дозволяють створити пензлем (мишкою) малюнки. Комп'ютер є універсальним пристроєм для створення творчої атмосфери шляхом використання музичного супроводу. Навіть незамінним буде комп'ютер для застосування комп'ютерних тестів, які допомагають вдосконалити процес перевірки теоретичних знань
Працюючи з комп'ютером, учні водночас дістають у своє розпорядження закладений у комп'ютерну програму великий асортимент матеріалів та інструментів, тобто те, на чому і чим малювати. За власним вибором дитина "малює" на білому чи кольоровому папері, на тканині, олівцями, фломастерами, пензлями, кольоровою крейдою. В її розпорядженні "меню" кольорів, з яких можна утворити безліч кольорів та відтінків. Малий художник може зробити аплікацію, витинанку набагато швидше, охайніше і з меншою витратою сил. Великі можливості, які надає комп'ютер, сприяють збагаченню задумів, сюжетів, допомагають дітям порівняти різні прийоми та матеріали, свідомо обрати один з них.
Також окремо можна розглянути нестандартні уроки на основі інтерактивних технологій. Сутність інтерактивного навчання в тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної взаємодії учнів. Це співпраця з навчання, де і учень, і вчитель є рівноправними суб'єктами навчання. Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне вирішення проблеми на основі аналізу обставин та відповідної ситуації. Застосування інтерактивних технологій висуває певні вимоги до структури нестандартних уроків. Як правило,структура таких занять складається з п'яти елементів : мотивація; оголошення теми; надання необхідної інформації; інтерактивна вправа - центральна частина  заняття; підсумки, оцінювання результатів уроку. Отже, використання нестандартних уроків і окремих нестандартних прийомів на уроках сприяє творчості як вчителя, так і учнів.
 
2.3 Методика використання художньо – дидактичних вправ та ігор на уроках образотворчого мистецтва
 
Відомий педагог А. Макаренко стверджував: «Яка дитина в грі, така вона здебільшого буде в праці». Тому майбутній діяч виховується насамперед у грі, зокрема на нестандартних уроках під час повторення, вивчення та закріплення нового навчального матеріалу. 
   Актуалізація проблеми нових типів та форм  уроків та їхній вплив на всебічний розвиток дитини пов'язана насамперед із загальновизнаним фактом низького рівня об'єктивної та суб'єктивної готовності дітей до життя за межами школи, фактичною відсутністю у більшості навчальних закладів системи роботи, спрямованої на розвиток соціально-психологічної готовності дитини до життя, що включає такі якості:
•   уміння приймати рішення та робити вибір;
•   бути свідомим громадянином своєї держави;
•   відчувати себе громадянином цілого світу;
•   вміти співпрацювати з іншими людьми;
•   завжди працювати якісно;  .
•   проявляти ініціативу;
•   навчитися працювати з великим обсягом різноманітної інформації, самостійно здійснювати її пошук, обробку, аналіз і зберігання;
•  бути свідомим того, що існують різні цінності.
Цих якостей майбутнім громадянам можна набути через використання та запровадження в школі інновацій, нетрадиційного навчання, насамперед нестандартних уроків.
Дитинство – суттєвий період у розвитку дитини. Характерною його особливістю є прагнення до гри. В ігровій ситуації дитина здійснює свої бажання, реалізує свої потреби, інтереси. В неї розвивається фізична сила, моторність, швидкість і точність рухів, координація. Гра є важливим засобом навчання дитини, пізнання навколишнього життя і людських взаємин. У грі учасники вчаться думати, працювати, творити і радіти успіхам, набувати досвіду в різних ігрових ситуаціях.
Таким чином, гра охоплює все: мислення, нову інформацію, новий досвід, комунікацію, працю, є засобом для фізичного, розумового, суспільного та психічного розвитку дитини. Ігри мають особливе значення як для кожної дитини зокрема, так і для організованої групи дітей. Вчителі повинні постійно мати на увазі слова В. Сухомлинського про те, що «дитина має справжнє емоційне і інтелектуальне життя тільки тоді, коли вона живе в світі ігор, музики, фантазії, творчості. Без цього вона не краще за зів'ялу квітку».
Ігри та вправи можуть бути іще однією формою перевірки і закріплення знань з образотворчого мистецтва. У процесі гри діти навчаються правильно сприймати форму предмета, його колір, розмір, пропорції, положення у просторі відносно інших предметів.
Художньо – дидактичні ігри і вправи можуть передавати новому навчальному матеріалу, спонукуючи учнів оволодіти ними, закріплювати пройдене, служити повторенням.
Дидактичне завдання кожної гри або вправи визначається змістом програмового матеріалу і виховними цілями. Учитель заздалегідь визначає місце і роль гри у навчальному процесі, її зв'язок з іншими методами роботи, продумує можливі варіанти ускладнення (або полегшення), її органічний зв'язок з іншими частинами уроку. При цьому слід неодмінно виділяти ті знання, вміння і вчинки, які необхідно сформувати в учневі.
Пояснення змісту гри має бути емоційним, стислим, логічним і зрозумілим. Можливий пробний хід, у процесі якого учитель ознайомлює з правилами гри. Щоб переконатися в тому, що учні зрозуміли ігрову дію і завдання гри чи вправи, можна припуститися умисної помилки і активізувати мисленнєву діяльність учнів. Тривалість однієї художньо – дидактичної гри або ігрової вправи – від трьох до п'яти хвилин.
Розробляючи художньо – дидактичні ігри, ми враховували чотири види діяльності учнів на уроці: малювання з натури, тематичне, декоративне малювання, бесіди про образотворче мистецтво.
Художньо – дидактичні ігри можна поділити на кілька видів: ігри – подорожні або екскурсії, ігри – змагання або естафети, ігри – загадки, ігри – лото, композиційні ігри.
Ігри – естафети є своєрідними фізкультурними паузами, оскільки в момент ігрової дії діти активно рухаються. Під час гри царює дух змагальності.
Творча активність школярів на уроці не виникає сама по собі, її треба стимулювати, створити відповідну атмосферу. Найефективніший прийом щодо цього – застосування гри, ігрових ситуацій, завдяки яким значно зростає інтерес дітей до навчання
Використовуючи гру на уроках образотворчого мистецтва. Вчитель повинен мати певну педагогічну мету, чітко знати, що він цим виховує. Поставлена педагогічна мета визначає дидактичні задачі гри, її навчаючий характер.
Хороша гра потребує нескладного ігрового обладнання, яке діти можуть робити самі під керівництвом вчителя або батьків, можуть знайти у себе вдома і принести на урок. Таке обладнання виконується з паперу, картону, фанери. Ляльок, яких у дітей немає, таких як Замазура або Дідусь – лісовичок, доводиться вирізати з поролону й розфарбовувати за допомогою гуаші. Необхідні трафарети вирізаємо із цупкого паперу. 
Одна з головних задач дидактичних ігор – естетичне виховання. Досягається воно шляхом розвитку у дітей спостережливості, художнього бачення краси форми і кольору.
Дидактична гра чи вправа триває 3-5 хвилин. Пояснення змісту повинно бути коротким, зрозумілим і емоційним. Всі дидактичні ігри повинні бути узгодженні із змістом наступної образотворчої діяльності.
В удосконаленні техніки малювання, засвоєнні деяких прийомів композиції допомагає, зокрема, гра у «фотографування». На екскурсіях у парк, прогулянках дітям пропонується «видошукач»- картонна планка розміром 15* 10 сантиметрів з віконечком близько 10* 7 сантиметрів. Учитель загадує кожному «сфотографувати» те, що найбільше сподобалось, а після уроку образотворчого мистецтва, під час наступної прогулянки учні колективно вгадують, який предмет чи куточок природи зображено на тому чи іншому малюнку. Одночасно відбувається аналіз робіт.
З великим задоволенням учні виконують на уроках образотворчого мистецтва ролі героїв казок. Такий ігровий прийом робить урок нестандартним, живим, і діти легко засвоюють правила образотворчої грамоти.
На уроках тематичного малювання важливе використання таких ігрових моментів, як виконання репортажів з коментарями, віршами, розповідями, інтерв'ю на вулицях.
Дидактичні ігри позитивно впливають на пізнавальний розвиток дошкільників. Використовуючи їх в роботі з дітьми ми можемо: 
формувати позитивне ставлення до світу на основі емоційно-чуттєвого досвіду; 
розширювати досвід пізнання дитиною навколишнього світу та усвідомлення 
себе у ньому; 
•сприяти розвитку самостійної пізнавальної активності дитини; 
•сприяти розвитку та вдосконаленню різних способів пізнання відповідно до вікових норм та індивідуальних темпів розвитку дитини; 
•розвивати пізнавальні здібності дитини, вміння аналізувати різні явища і події, 
•зіставляти їх, узагальнювати, робити елементарні висновки, умовиводи, висувати припущення, обґрунтовувати власну думку; 
Результативність образотворчої діяльності кожного учня залежить від того, з яким настроєм він працює, чи охоче виконує завдання. І коли дитина задоволена зробленим, коли малювання приносить їй радість, - це вже успіх педагога.
 
2.4 Методика організації колективно-творчої роботи на уроках образотворчого мистецтва у початкових класах
 
Використання технології колективного навчання на уроках образотворчого мистецтва має наступні цілі:
1. Розвиток комунікативних здібностей учнів і потреби естетичного спілкування
2. Активізація пізнавального процесу і розширення можливостей реалізації знань
3. Активізація образотворчої творчості на уроках
4. Спрощення процесу систематизації і закріплення знань, умінь і навичок 
У методиці викладання образотворчого мистецтва відомі три класифікації колективних форм образотворчої діяльності :
1. Фронтальна (індивідуально-колективна), при якій колективна робота є з'єднанням індивідуальних малюнків учнів, зроблених з урахуванням поставленого учителем завдання або зі знанням задуму загальної композиції
2. Комплексна форма припускає виконання колективної роботи на одній площині, коли кожен учень робить свою частину завдання, маючи уявлення про загальний результат.
3. Колективно-виробнича форма, при якій діяльність дітей будується за принципом конвеєра, коли кожен робить тільки одну певну операцію в процесі виготовлення виробу.
У основі цієї класифікації лежать три основні форми спільної діяльності, виділеної психологами, :
1. Спільно-індивідуальна форма характеризується тим, що на початковому етапі учасники працюють індивідуально і лише на завершальному етапі діяльність кожного стає частиною загальної композиції
2. Спільно-послідовна форма припускає роботу за принципом конвеєра, коли результат дії одного учасника знаходитися в тісній залежності від результатів попереднього і наступного .
3. Спільно-взаємодіюча форма представляє можливості вести спільну роботу одночасно усім учасникам, погоджуючи їх дії на кожному з етапів колективної діяльності.
Робота за технологією колективного навчання здійснюється через:
а) роботу в парах;
б) роботу в малих групах (3-5 чоловік);
в) колективну роботу (великі групи, половина або увесь клас)
Основні етапу уроку за технологією колективного навчання :
1. Ознайомлення з учбовими цілями
2. Кожен учень вивчає свій фрагмент учбового матеріалу (фрагменти завдань складаються з урахуванням рівнів засвоєння матеріалу різними учнями)
3. Кожен учень працює в парі, де пари формуються також з урахуванням рівнів учнів і відбувається зміна партнерів
4. Систематизація і узагальнення учителем пройденого матеріалу, корекція знань і умінь учнів
5. Рефлексія (проводиться в будь-якій форм
 
ВИСНОВКИ
 
Підсумовуючи сказане вище, можна зробити деякі висновки. Отже, термін «нестандартний урок» дещо втратив своє первинне значення. Проте набув нового, бо конструювання «специфічних форм проведення уроків», безумовно, є свідченням спроби вчителя вийти за межі шаблону в побудові методичної структури заняття. Вийти за межі будь-чого можливо лише за умов осмислення принципів його побудови. Таким чином, використання, а тим більше створення нестандартних форм уроків вчителями є виявом учительської творчості
Нестандартні уроки дозволяють урізноманітнювати форми й методи роботи, позбавлятися шаблонів, створюють умови для виховання творчих здібностей школяра, розширюють функції вчителя, дають змогу враховувати специфіку певного матеріалу та індивідуальні особливості кожної дитини.
Використання нестандартних форм уроків сприяє формуванню пізнавальних інтересів школярів, діти безпосередньо беруть участь у процесі навчання. Пізнавальна діяльність учнів переважно має колективний характер, що створює передумови для взаємодії суб'єктів навчання, дає можливість для обміну інтелектуальними цінностями, порівняння й узгодження різних точок зору про об'єкти, які вивчаються на уроці.
Ефективність нестандартних уроків забезпечується за умов володіння вчителем методикою їх проведення та умілого використання таких уроків у певній системі в поєднанні з традиційними формами роботи.
 Проведення нестандартних уроків робить процес навчання інтенсивним, бо створює атмосферу змагання, виховує вміння співпрацювати. Такі уроки сприяють розвитку творчості, формуванню власних поглядів на проблеми, які слід вирішити. Під час цих занять молодші школярі вчаться зіставляти, узагальнювати, систематизувати, розвивають мовлення.
 Введення дидактичних ігор та ігрових ситуацій дозволяє учням у більш доступній формі пізнавати красу навколишнього світу, розширювати і поглиблювати свої пізнавальні інтереси, оволодівати основами образотворчої грамоти, сприяє створенню атмосфери невимушеного творчого пошуку, емоційного комфорту.
 У поданому курсовому проекті теоретично обґрунтована сутність нестандартних методів навчання, вивчено процес впровадження і застосування нестандартних методів і форм роботи на уроках з образотворчого мистецтва в системі початкової освіти. Під час наукового дослідження доведено актуальність застосування нестандартних форм та методів роботи у початковій школі, досліджено методичні та технологічні аспекти нестандартних уроків з образотворчого мистецтва. З метою удосконалення навчального процесу та підвищення результативності навчання мною було розроблено і впроваджено у педагогічну практику початкової ланки методичну розробку нестандартного уроку розвивального спрямування, а також перевірено її ефективність.
Отже, форма організації навчання є важливою дидактичною проблемою, яка безпосередньо впливає на результативний компонент навчального процесу. Вона тісно пов'язана з методами і засобами навчання, бо кінцевий результат визначається комплексом дидактичних умов, серед яких важливе місце посідають організаційні форми навчання. Проблема організаційних форм навчання є досить актуальною сьогодні. Вона ще остаточно не розв'язана. Основними напрямами вдосконалення організаційних форм навчання у дидактиці вважається модернізація змісту навчання, опрацювання та впровадження елементів індивідуалізації, технізації тощо.
 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
 
1.Нестандартні уроки в початковій школі/ Редакція загально педагогічних газет, 2005. 
2.Гусак Т. Нестандартні уроки: формування відповідного ставлення школярів до учіння / Рідна школа. - 1999. - № 9.
3.Машан Л. М. Типи, жанри і структура уроків/ Методика навчання мистецтва в початковій школі. – К. Ранок,2006. 
4. Курінша В. І. Дидактичні ігри на уроках образотворчого мистецтва/ Початкове навчання і виховання – 2006. – №19-21
5.Юшкіна О. Ігри та вправи до уроків образотворчого мистецтва/ Початкова школа. – 2007. - №11.
6.Дидактичні ігри на уроках образотворчого мистецтва – БВПШ – 1999. -№21-22. 
7.Нестандартний урок / Лухтай Л. К. Початкова школа. - 1992р. -МЗ.
8.Митник 0. Народження нестандартного уроку / Митник 0., Шпак В. Початкова школа. - 1997.№ 12. - С. 11-23
9.Чекіна О. Ю. Нестандартні уроки у початковій школі. Теорія і практика/ Харків: Скорпіон, 2005
10. Сульжик Г. О. Інтерактивні методи навчання на уроках образотворчого мистецтва/ Навчально-методичний посібник. – Березне, 2013 – 72 с
11. Павленко Л. П. Сучасний урок в початковій школі / Харків: Основа, 2005
12. Сухомлинський В. О. Вибрані твори / Радянська школа,1976.
13. Кореганова  О. І. Комп'ютер у дошкільному закладі / Комп'ютер у школі та сім'ї. - 2000. - № 3. - С. 40. 
14.Нестандартні форми уроків/ Початкове навчання і виховання – 2006. – №5(педагогічна академія Пані Софії)
15. Сходинки творчого зростання. 1-4 класи: Посібник для вчителя/ упорядник  Гордіюк Н. М./Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2006.
16. Загадки з абетки/«Абетка – Нова» - Кам'янець-Подільський
17. Красоткіна Н. Г. Виховні заходи. 1-4 класи / Мандрівець, 2006.
18.Періодичні видання: «Початкова школа», «Початкова освіта», «Розкажіть онуку», «Барвінок».
19. Програми для середньої загальноосвітньої школи. 1 – 4 класи. К.: «Початкова школа». – 2006.
20.Антипова О. У пошуках нестандартного уроку/ Антипова О., Рум'янцева Д., Паламарчук  В. Рад. Школа. – 1991. – № 1.
21. Уроки різні та незвичайні / Печерська Е. Рідна школа. – 1995. - № 4. 
22. Методичний інтернет ресурс для вчителів молодших класів http://metodportal.com/ 
23. Портал для вчителів та батьків  http://www.teacher.in.ua/
24. Портал з методичним матеріалом http://osvita.ua/
25.Державний стандарт початкової загальної освіти. – ж. «Початкова освіта» №18, 2011
26. Мушак І. Варіативність організаційних форм навчання молодших школярів //Початкова школа. -2001.
27.Сухомлинський В. О. Сто порад учителеві / В. О. Сухомлинський. – К.: Радянська школа.,1988. 
 
ДОДАТКИ
 
План-конспект уроку на тему: «Яскраві мешканці акваріуму»
Мета: Розширити знання про різноманітність форм і забарвлення рослин та живих істот – мешканців озер, річок, морів, океанів; розвивати уяву, фантазію, образне мислення; розвиток навичок зображення риб, водоростей; розвивати вміння дітей мислити, фантазувати, самостійно добирати кольори ; виховувати допитливість, бажання бути активними та вірно виконувати завдання, формування навичок культури роботи з різними художніми матеріалами.
Обладнання: таблиця, ілюстрації із зображенням риб, акваріум із рибками, обладнання для ігор ( рибки з кольорового паперу, іграшкові вудки).
Матеріали: акварель, гуаш, олівці, папір, фломастери, кольорові олівці.
Хід уроку
І. Організаційна частина.
Повідомлення теми і завдань уроку
ІІ. Актуалізація опорних знань. 
 Вчитель: Сьогодні, дітки, до нас завітав поштальйон з казкової країни. Він приніс нам цікавий лист від Русалоньки. Вона просить нас намалювати її друзів, але спочатку ми повинні більше дізнатись про них. І перше це - загадки. Ану відгадайте?
 
Крила має, та не літає.
Очі має, та не моргає,
Голова є, а шиї немає,
рот є , а не говорить,
без ніг, а далеко ходить.
У воді вона живе.
Не має дзьоба, а  клює.
( Риба)
 
Молодці. А хто скаже: У яких водоймах водиться риба? Хто з вас бував із татом на рибалці? Яку рибу вдалося вам особисто впіймати?
 
1. Дидактична гра « Впіймай рибку».
Вміло відгадуєте загадки. Дітки, а хто хоче рибку спіймати? Вчитель дістає іграшкові вудки, чіпляє на гачок рибку, вирізану із кольорового паперу. Учні також намагаються «впіймати». На кожній із рибок записана загадка, учні відгадують їх по черзі.
Загадки
 
Він не ходить, а задкує,
рибка з нього, знай, кепкує.
Має клешні той дивак,
здогадалися? Це … (рак).
 
В морі рибка золота кораблі переверта. (Кит)
 
Хочеш рибку цю піймати –
Треба черв'ячка їй дати.
Хоч і хижий, та не щука,
І на вигляд геть не злюка. (окунь)
 
Стась закинув вудку в річку,
піймав рибку невеличку.
Та пустив її з руки,
бо кусались плавники. (Йорж)
 
Ляже й спить на глибині
З шаром мулу на спині,
Тільки вуса повертає,
Що навколо – все він знає! (сом)
Упіймав Івасик рибку,
Але витягнути — мука!
Бо сердита і велика
На гачок зловилась …(щука)
 
Плащ зелений одягає
І по березі стрибає.
Там де річка, став чи рів - 
Справно ловить комарів. (Жаба) 
 
Ти зі мною не знайомий?
Я живу на дні морському
Голова і вісім ніг
Звати мене … (Восьминіг).
 
Що за чудо? От – так чудо.
Зверху блюдо, знизу блюдо
Ходить чудо по дорозі,
Голова стирчить та нозі.
(Черепаха). 
 
 
  ІІІ.  Робота  над  темою  уроку.
1.Вступна  бесіда.
Діти, можливо декому з вас доводилося бувати на морі, милуватись його хвилями. Яким ви запам'ятали море? А чи знаєте ви, що підводний світ приховує в собі безліч таємниць і загадок?
2. Гра «Пофантазуй»
Давайте дітки поринемо у морський  світ. Заплющте очі, уявіть, що ви – рибки. Ви повільно пливете по дну моря чи океану і милуєтесь неповторною красою підводного царства. У глибинах морів і океанів неймовірно багато риб, крабів, восьминогів, морських зірок, вони великі й маленькі, сміливі й боязкі, яскраві та непомітні. Такі схожі й водночас різні. Тема нашого уроку захована у ще одній загадці від Русалоньки. Відгадайте її. 
 Швидко плавають, завзято
 Мешканці цієї хати.
 Це не річка і не море – 
 Стіни в неї геть прозорі. (Акваріум)
Правильно, це - акваріум. А чи знаєте ви, що акваріум – помешкання для рибок? Акваріум нагадує нам підводне царство, але у зменшеному вигляді. У ньому можна побачити безліч різноманітних рибок: червоних і жовтих, зелених і синіх, великих і малих. І назви у них різні – мечоносець, барбус, золота рибка, гурамі, півники, скалярії та інші. Чи доводилось вам спостерігати за поведінкою риб в акваріумі? Яких акваріумних риб ви знаєте? ( Діти по черзі діляться своїми розповідями про акваріумних риб та спостереженнями за ними, також можна спостерігати акваріум на уроці в класі або розповісти про свій власний домашній акваріум). 
IV. Перегляд наочного матеріалу з коментарями вчителя
 
V. Практична діяльність учнів. Послідовне  виконання  малюнку  вчителем.  (Вчитель  та учні  виконують  композицію )
 
VI. Фізкультхвилинка.
Від зеленого причалу
Відштовхнувся теплохід.
Задній хід – передній хід
Ось завівсь мотор як слід.
Раптом хвиля підхопила
Вліво – вправо нахилила.
І поплив вперед по морю
Наш маленький теплохід
 
VII. Підсумок уроку.
•Чи сподобався урок? Що прийшлось до душі найбільше?
•Що найбільше вам запам'яталось на цьому уроці?
•Кому сподобався  створений ним підводний світ – поаплодуйте. А тепер роздивіться роботу сусіда за партою – поаплодуйте, якщо робота вам  подобається.
•Я також вам усім аплодую, тому, що ви творчо працювали, були уважними і змогли передати на папері красу природи, прикрасу всіх океанів, а згодом і наших осель – рибок.
 
Оцінка  дитячих робіт. Міні-експозиція у класі.
Фото Капча