Межі здійснення та обмеження права власності на тварин за законодавством України

 

КРУШЕЛЬНИЦЬКА Г. Л.,

кандидат юридичних наук, голова громадської організації (Науково-дослідний інститут порівняльного законодавства і права)

Статтю присвячено дослідженню питання визначення меж здійснення й обмеження права власності на тварин. Розглядаються заборони, приписи й зобов’язання як способи встановлення меж та обмежень права власності на тварин. З’ясовуються та класифікуються окремі види обмежень права власності на тварин, встановлені в нормативно-правових актах України та цивільних правочинах.

Ключові слова: право власності на тварин, тварини, межі здійснення, обмеження права, жорстоке поводження з тваринами.

Статья посвящена исследованию вопроса определения пределов и ограничений права собственности на животных. Рассматриваются запреты, предписания и обязательства как способы установления пределов и ограничений права собственности на животных. Выясняются и классифицируются отдельные виды ограничений права собственности на животных, предусмотренных нормативно-правовыми актами Украины и гражданскими сделками.

Ключевые слова: право собственности на животных, животные, пределы осуществления, ограничения права, жестокое обращение с животными.

The article investigates the scope and restrictions on animal ownership. It considers prohibitions, orders and commitments as a means of establishing scope and restrictions on the animal ownership. It analyzes and classified particular kinds of restrictions on the animal ownership laid down in legal acts of Ukraine and civic transactions.

Key words: animal ownership, animals, restrictions on exercise, restriction of rights, ill-treatment of animals.

 

 

Із розвитком євроінтеграційних процесів в Україні та у світлі зближення вітчизняного законодавства з європейським актуальним є дослідження місця тварин у цивільних правовідносинах, оскільки ступінь врегульованості правового режиму тварин свідчить про рівень цивілізованості демократичного суспільства. Так, в Україні тварин відносять до об’єкта права власності. Проте з огляду на положення ст. 180 Цивільного кодексу України, згідно з якими тварини визнані особливим об’єктом цивільних прав, а також на те, що вони є живими організмами, яким притаманна здатність відчувати біль, проявляти емоції тощо, з метою захисту природних прав тварин та укріплення моральності й гуманності суспільства, законодавцем значно звужується можливість здійснення суб’єктивного права власності щодо тварин. Таким чином, виникає необхідність дослідження проблеми визначення меж здійснення й обмеження права власності на тварин, оскільки це питання не знайшло належного відображення в наукових розробках.

Стан дослідження. Питання меж здійснення й обмежень права власності, а також їх класифікація грунтовно були досліджені в наукових роботах О. В. Розгон [10], М. О. Стефан- чука [12], О. І. Шаповалової [13], Н. В. Безсмертної [2], І. В. Спасибо-Фатєєвої [11], В. П. Ка- мишанського [4], Є. О. Мічуріна [8]. Проте зазначені автори розглядали проблематику меж здійснення й обмеження суб’єктивних цивільних прав у цілому, не конкретизуючи об’єкта права власності. Що стосується розробки вказаної проблеми щодо визначених об’єктів права власності, то в наукових працях дослідження меж здійснення й обмежень права власності на землю можна зустріти у В. В. Носіка [9], на житло – у Є. О. Мічуріна [8], на природні ресурси – у Р. В. Афанасієва [1], на промисловий зразок – у Л. Л. Давид [3]. Водночас у вітчизняній цивілістиці питання меж здійснення й обмеження права власності на тварин як особливий об’єкт цивільних прав залишається поза увагою науковців і потребує окремого вивчення.

Постановка завдання. Саме тому метою статті є теоретичне дослідження правової природи меж здійснення й обмежень права власності на тварин. Завданнями статті є аналіз підходів цивілістів до розуміння меж здійснення й обмежень суб’єктивних цивільних прав, у тому числі права власності на тварин; конкретизація класифікації меж здійснення й обмеження права власності щодо тварин як особливого об’єкта цивільних прав; виявлення окремих способів обмежень права власності на тварин.

Результати дослідження. Як зазначає Р. А. Майданник, історія розвитку права власності свідчить, що воно ніколи не існувало у вигляді необмеженої влади над річчю; необхідність забезпечення прав і законних інтересів інших осіб, у тому числі держави, завжди примушувала право ставити свободу власника в певні визначені межі [5, с. 150]. Таким чином, свобода суб’єкта цивільних правовідносин під час здійснення ним права власності не є безмежною. Визначення міри свободи особи в цивільних відносинах неабияк залежить від встановлених у законі чи визначених ним меж та обмежень цивільних прав [8, с. 212]. Проте перед тим, як безпосередньо перейти до дослідження питання меж здійснення й обмежень права власності на тварин, з’ясування потребують поняття «здійснення права», «межі права», «обмеження суб’єктивних цивільних прав». Зокрема Н. І. Мірошникова влучно визначає категорію «здійснення права» як використання суб’єктами права передбачених законом можливостей, які складають зміст цього суб’єктивного права для задоволення власних потреб [7, с. 24].

Під «межами права» М. О. Стефанчук розуміє всі ті можливості, які особа здатна для себе набути у зв’язку з юридичним закріпленням її прав [12, с. 11]. На нашу думку, більш вдалим є визначення О. І. Шаповалової, яка межами права конкретної особи вважає передбачені законом або договором межі, за якими починаються права іншої особи, спричинюється шкода або порушуються імперативні норми об’єктивного права або моральні засади суспільства [13, с. 199].

Межами здійснення права М. О. Стефанчук називає передбачені актами цивільного законодавства чи правочином способи, якими