Міграційні процеси України

Політичні мігранти, навпаки, змушені залишити місце свого проживання через невідповідність їхніх політичних поглядів ідеології влади. Така міграція має примусовий характер. Вона є безповоротною, по крайній мірі, до тих пір, поки в країні – виходу не відбудеться зміна існуючого ладу. [21, ст. 73]

 

 

На процес міграції впливають різноманітні чинники: психологічні, моральні, соціальні тощо. Спочатку відбувається загострення причин, що спонукають людину до міграції, під дією зовнішніх або внутрішніх чинників. Далі послідовно розгортаються етапи міграції: формування мотиву, пошук оптимального рішення, дії, зміни, реакція і вплив мешканців нового місця переселення на дії мігранта.

Загострення причин, що спонукають людину до міграції:

Формування мотиву:

незадоволеність умовами свого життя;

виникнення ідеї змін;

уявлення абстрактного образу нового місця проживання і кращої долі;

виникнення ідеї переміщення.

Пошук оптимального рішення:

формування наміру мігрувати;

визначення напрямку міграції.

Дії:

підготовка до міграції;

здійснення міграції;

адаптація до нового місця переселення.

Зміни:

зміна умов життя індивіда;

зміна стану індивіда;

виникнення нових чинників впливу [13, ст. 82]

Реакція і вплив мешканців нового місця переселення на дії мігранта: питома вага осіб, які хоча б раз у житті змінювали місце проживання в чисельності сільського населення цих областей більша або майже дорівнює відповідним показникам міського населення, а інтенсивність міграційного обороту в після переписному періоді у селах значно вища, ніж у містах.

Постійні внутрішні міграції в Україні переважно відбуваються між населеними пунктами. Так, згідно соціальним опитуванням 2010 року, близько 40% припадає на переселення з малих міст у великі, 30% – на переїзд із села в місто, 15% – з міста в сільську місцевість і тільки 10% – між селами. Близько 70% усіх внутрішніх мігрантів переселяються в межах своїх областей.

Україна є однією з найбільших країн-донорів робочої сили в Європі. Зовнішня трудова міграція стала об'єктивною реальністю сьогодення. Про це свідчить великий потік робочої сили закордон. За даними проекту Держкомстату України «Обстеження трудової міграції в Україні», з початку 2005 р. до 1 червня 2008 р. за кордоном працювали 1, 5 млн. мешканців України, з яких майже 1, 3 млн. перебували за межами України з метою трудової діяльності з початку 2007 р. до 1 червня 2008 р. Загалом трудові мігранти становлять 5, 1% населення України працездатного віку, у т. ч. мігруючі за останні 1, 5 року – 4, 4%. Відповідно до докладу Світового банку «Міграція і грошові перекази» в 2011 році, основні країни в які еммігрували громадяни України, це – Росія, Польща, США, Казахстан, Ізраїль, Німеччина, Молдова, Італія, Білорусія, Іспанія. Так за 2014 рік українці стали виїжджати за кордон не тільки в пошуках високооплачуваної, нехай і не дуже престижної, роботи, але й мирного неба над головою. Так, крім 7, 5-8 мільйонів українців, які працюють за кордоном (дані Міжнародної організації з міграції), в сусідні країни в поточному році виїхали близько 540 тисяч переселенців з Донбасу (дані ООН).

Скорочення попиту на робочу силу в Україні (що є одним із наслідків глобальної фінансово-економічної кризи) штовхає наших громадян на пошуки роботи за її межами. Також серед чинників масової еміграції українського населення можна виділити наступні:

велика різниця умов життя і рівня заробітної плати в Україні та країнах Заходу;

відсутність перспектив професійного зростання для багатьох талановитих українців;

економічна нестабільність у країні;

відсутність безпеки громадян, невпевненість у майбутньому, погіршення показників рівня та якості життя.

Як бачимо, формування міграційних потоків відбулося іще в кризових умовах перехідного періоду за наступних факторів: низька заробітна плата, зростання безробіття та вимушена неповна зайнятість, поширення бідності, високий рівень майнового розшарування населення. [7, ст. 20]

З початком економічного зростання 2004 р. поліпшилася і ситуація на ринку праці: помітно знизилися рівні безробіття та вимушеної неповної зайнятості, різко зменшилася заборгованість із виплати заробітної плати, підвищився рівень забезпечення населення товарами довготривалого користування. Однак більшість показників соціально-економічного розвитку все ще далекі від європейських стандартів, значним залишається розрив у рівнях оплати праці в Україні й зарубіжних країнах (особливо в перерахунку на іноземну валюту за офіційним курсом), що спонукає українських громадян шукати роботу за кордоном та здійснювати грошові перекази в Україну. Так, за 2010 рік мігранти переказали в Україну близько 5, 3 млрд. дол. В цілому, тенденція проявляється в тому, що в Україну надходить грошей в 25 разів більше ніж витікає з країни. Трудова міграція має як негативні, так і позитивні риси. Серед позитивних рис зазвичай називають зменшення напруги на місцевому ринку праці та підвищення добробуту домогосподарств мігрантів.

Зовнішня трудова міграція здійснює сприятливий вплив на розвиток ринку праці в Україні. За умови неможливості зайнятості за кордоном рівень безробіття