Міграційні процеси України

3) особи, які здійснили іноземну інвестицію в економіку України іноземною конвертованою валютою на суму не менше 100 (ста) тисяч доларів США, зареєстровану у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;

4) особи, які є повнорідними братом чи сестрою, дідом чи бабою, онуком чи онукою громадян України;

5) особи, які раніше перебували в громадянстві України;

6) батьки, чоловік (дружина) іммігранта та його неповнолітні діти;

7) особи, які безперервно проживали на території України протягом трьох років з дня встановлення їм статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми.

Пропозиції стосовно формування квоти імміграції повинні ґрунтуватися на результатах аналізу імміграційного процесу у попередньому календарному році та враховувати необхідність максимального обмеження квоти імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства з країн походження значної кількості нелегальних мігрантів, за переліком встановленому МЗС України.

Квота імміграції встановлюється рішенням Кабінету Міністрів України за категоріями іммігрантів не пізніше ніж 1 березня поточного року. Проект рішення Кабінету Міністрів України про встановлення квоти імміграції на відповідний календарний рік розробляється і подається МВС до 31 січня поточного року. [19, ст. 86]

У 2001 році на території України проживало 101, 7 тис. іммігрантів, у 2002 – 106, 4 тис., у 2003 – 108, 5 тис., у 2004 – 119, 2 тис., у 2005 – 128, 1 тис., у 2006 – 149, 4 тис., у 2007 – 165 тис., у 2008 – 178 тис., у 2009 – 186 тис., у 2010 – 198 тис., у 2011 – 210 тис., у 2012 – 233 тис., у 2013 – 250 тис, станом на кінець 2014 року в державі постійно проживає близько 253 тис. осіб з більше ніж зі 150 країн світу, що становить 0, 54% від всього населення України – 45, 4 млн. [10, ст. 40]

На думку дослідника О. Брайчевська у іммігрантській групі в Україні переважали чоловіки- 60%, жінки становили – 40%. Найбільша питома вага жінок серед вихідців із Афганістану (49%) та В'єтнаму (40%). Приблизно однакова кількість чоловіків і жінок серед мігрантів з Китаю, Ірану. Водночас, повністю чоловічим виявився склад тих, які прибули з Пакистану, Бангладеш, Туреччини. Такий статевий склад іммігрантів відображає як національно-культурні традиції, за якими утримання сім'ї та пошук заробітку (в тому числі й за кордоном) належать до обов'язків чоловіків, так і характер міграції з певних країн: вимушений, коли рятуються цілими сім'ями, та економічний, коли на заробітки їде передовсім молодий чоловік. [17, ст. 48]

Значна частина іммігрантів прибуває в Україну з метою працевлаштування. Обсяги трудової імміграції незначні, проте рік від року зростають. За даними Державного центру зайнятості, у 2000 р. в Україні офіційно, тобто із дозволами на працевлаштування, працювали 3, 1 тис. іноземців, а на кінець 2007 р. – 12 тис.

Протягом 2014 року відбулось зростання загального тиску нелегальної міграції. Кількість нелегальних мігрантів, яким відмовлено у в'їзді в Україну зросла на 33% (не пропущено 9 тис. 125 осіб). Кількість затриманих за незаконне перетинання державного кордону збільшилася на 13% (затримано 953 особи). Процеси нелегальної міграції у 2014 році характеризувались активізацією каналів переправлення громадян Афганістану (за незаконне перетинання кордону затримано у 2013 р. – 160 осіб, 2014 р. – 227 осіб), Сирії (затримано у 2013 р. – 40 осіб, 2014 р. – 140 осіб), В'єтнаму (затримано у 2013 р. – 18 осіб, 2014 р. – 42 особи) та Молдови (затримано у 2013 р. – 137 осіб, 2014 р. – 179 осіб). У той же час у зв'язку з кризою багато громадян України, особливо західної її частини, залишають межі країни в пошуках роботи за кордоном, вирушаючи іноді й нелегально до Польщі, Італії, Греції, Туреччини та інші держави. [24, ст. 208]

 

 

За даними аналізу міграційних подій, що його щорічно здійснює Державний комітет статистики України, загальний обсяг зареєстрованих переміщень в країні, які охоплюють усіх мігрантів незалежно від напрямків їх пересування, країн, регіонів та типів поселення, складав в 2007-2009 рр. відповідно 1499, 7, 1406, 6 та 1272, 2 тис. осіб. Розподіл мігрантів за потоками свідчить про те, що в Україні домінують внутрішньорегіональні переміщення людей, сягаючи відповідно 58, 1%, 57, 9% та 57, 7% їхнього загального обсягу. [16, ст. 100]

Упродовж 2000-х років в Україні відбувалась диверсифікація потоків міждержавної міграції. Якщо загальний обсяг зареєстрованих переміщень населення між Україною та іншими державами, що включають усіх мігрантів незалежно від напрямків їх пересування і країн, зменшився в цілому в два рази, то в міграційному обміні з країнами далекого зарубіжжя за цей самий період часу він скоротився в 2, 2 рази, а з країнами СНД – в 1, 9 рази. Внесок країн СНД у валову міграцію збільшився в 2002-2008 рр. з 71, 9% до 74, 3%, а країн далекого зарубіжжя зменшився з 28, 1% до 25, 7%. Таким чином, географія міждержавних потоків в Україні поступово набуває рис просторової структури міграційних пересувань в країні, яка існувала ще на початку 1990-х років.

Зміна розмірів і структури міграційних