Міжбюджетні відносини в Україні

Темпи розвитку економіки, введення в дію Податкового кодексу України, нової редакції Бюджетного кодексу забезпечили позитивну динаміку бюджетних показників. Рівень виконання річного показника надходжень до державного бюджету, затвердженого Верховною Радою України зі змінами, становив в 2014р. -103, 5%, в 2013р. – 100, 8%, в 2012р. – 85, 5% (хоча, якщо порівняти з плановими показниками без вказаних змін, ситуація інша: в 2014р. -111, 7%, в 2013р. – 96, 5%, в 2012р. – 87, 4%).

У той же час динаміка відповідних індикаторів свідчить про нестабільність частки місцевих бюджетів у загальному фінансуванні суспільних послуг: з 48, 1% у 1998 р. до 33, 7% у 2008р., та до 53, 6% в 2014 р., тобто амплітуда коливань складає від 14 до 20 процентних пунктів.

Аналіз взаємовідносин державного та місцевих бюджетів України свідчить, що діюча система розподілу міжбюджетних трансфертів є недосконалою, рівень використання зазначених фінансових ресурсів не забезпечує якісне виконання місцевих бюджетів в цілому, фінансова забезпеченість місцевих бюджетів в Україні на сьогодні є дуже низькою.

Більшість вітчизняних учених стверджують, що для України на сучасному етапі розвитку характерна мішана система державного регулювання міжбюджетних відносин, яка поєднує в собі елементи як централізованої, так і децентралізованої моделей. Однак усе одно з боку уряду перевага надається централізованому характерові, тоді як практично всі українські вчені на підставі своїх досліджень та виявлених тенденцій обґрунтовують доцільність упровадження децентралізованої моделі у сфері регулювання міжбюджетних відносин.

Виходячи з цього, найбільш раціональним є поєднання елементів централізованої і децентралізованої моделей, тобто застосування мішаної системи державного регулювання міжбюджетних відносин, про яку вже йшлося раніше. Причому така модель повинна мати не статичний, а динамічний характер, що означає її спроможність гнучко і в мінімальний проміжок часу ефективно реагувати на зміни, що відбуваються в соціально-економічному розвитку на державному і місцевому рівнях. А тому вона має припускати коливання і переважання або централізованих, або децентралізованих елементів залежно від сфери, напрямів і пріоритетів регулювання.