Моделювання процесів використання виробничого обладнання на промислових підприємствах

Процедурний рівень ІС реалізує процеси перетворення даних на основі банку даних і повідомлень, що надходять з базового рівня системи. Він включає банк алгоритмів.

 

Таблиця 1

Розрахунок завантаження обладнання на плановий місяць 

 

 

Управління (оптимізаційні задачі, розрахунок завантаження обладнання, алгоритми розрахунку амортизаційних витрат, сум зносу, графіку планово-запобіжного ремонту, кошторисів на капітальний ремонт і інші), бібліотеку запитань користувачів, бібліотеку програм, централізований банк даних.

Функціональний рівень ІС відображає реалізацію результатів перетворення даних і передачу інформації (використовуючи мережі АРМ) в функціональні підрозділи об'єкту, що управляється.

Проведені дослідження обсягу інформації, частота рішення задач планування і обліку, технічного і математичного забезпечення показують, що зокрема для реалізації задач планування поточних і капітальних ремонтів доцільно формування таких файлів: наявності обладнання, довідник технічних характеристик обладнання SPRAV), файл складу обладнання (SOSTAV), норм видатку матеріалів (NORMA), послідовності ремонтів (REMONT1), характеристик ремонтів (REMONT2), довідник найменувань основних видів обладнання (OS).

Одним з найбільш складних алгоритмів, що реалізують задачі планування ремонтних робіт є алгоритм формування графіків планових поточних та капітальних ремонтів обладнання, що відображає послідовність проведення ремонтних робіт. Алгоритм повинен передбачати погоджену роботу ремонтних бригад і ремонтно-механічного цеху з термінами і кількістю планованого до проведення ремонтних робіт обладнання. Для служби головного механіка, що виступає в інформаційній системі однією з керуючих підсистем, головною задачею є забезпечення безперебійної експлуатації обладнання з заданими точностними характеристиками і експлуатаційними показниками при своєчасному виконанні планових завдань.

Результатом реалізації алгоритму є сформований масив GRAFIK, записи якого відображають послідовність проведення планових ремонтів кожної одиниці обладнання по цехах. Файл GRAFIK має таку структуру:

 

[GRAFIK]=<s, i, di, ti,  i>,

 

де s – код цеху; i – інвентарний номер обладнання; di – вид ремонту i-го обладнання; di – дата почала ремонту i-го вид обладнання; ti – трудомісткість ремонтних робіт по i-му вид обладнання; i – тривалість простою i-го виду обладнання в ремонті.

Розглянуті в роботі алгоритми реалізують рішення основної задачі планування використання обладнання. Отримана планова інформація дасть можливість подальшого управління виробничим обладнанням по відхиленнях. Як приклад пропонується алгоритм корегування графіку ремонту, що дозволяє по відхиленнях, тобто при позаплановій остановці обладнання в зв'язку з аварійним виходом їх із ладу, вести корегування плану проведення ремонтних робіт і, як слідство, зміни виробничої програми випуску виробів.

Достатню увагу в роботі приділено питанням аналізу. При аналізі використання виробничого обладнання необхідно визначити:

ступінь використання наявного парку обладнання і його комплектності;

ступінь використання машинного часу (екстенсивне використання обладнання) і технічних можливостей обладнання (інтенсивне використання);

ступінь ізносу парку обладнання і вікового складу по виробничим підрозділам (цехами і дільницями) ;

ступінь оновлення парку обладнання;

резерви поліпшення використання парку обладнання;

вплив ефективності використання виробничого обладнання на кінцеві результати виробництва.

Важливою видається класифікація основних чинників, які впливають на рівень використання виробничого обладнання.

Першу групу чинників обумовлюють показники, що характеризують наявність, склад, технологічну і вікову структуру виробничого обладнання, а також його виробничі можливості. Друга група чинників характеризує ступінь використання виробничого обладнання в реальному виробничому процесі і відображає відхилення фактичних показників експлуатації від планових або нормативних за період, що аналізується.

В роботі відмічається, що особливо актуальною в нинішній час є третя група чинників, яка характеризує процес оновлення парку виробничого обладнання. Під впливом науково-технічного прогресу, можливим перепрофілюванням підприємства, освоєнням і випуском нових виробів вдосконалюється технічний рівень основних фондів, що обумовлює зростання обсягу виробництва продукції і підвищення її якості.

Істотним резервом ефективного використання техніки на виробництві є додержання заданого режиму роботи обладнання по змінах, повне завантаження роботами і недопущення простоїв. В зв'язку з цим особливої уваги вимагає аналіз ритмічності виробництва. Наявні на підприємстві резерви, зв'язані з підвищенням рівня планування і організації виробничого процесу слідує обчислювати за допомогою коефіцієнту ритмічності (КE6), що розраховується по формулі:

 

де Qa1 – сума позитивних відхилень від планового випуску; Qa2 – сума негативних відхилень від планового випуску; Qa1g- сумарне відхилення від планового випуску; Tg – кількість робітничих днів в періоді.

Доцільно поставлена аналітична робота, особливо в умовах автоматизації управлінських процесів і функціонування інформаційних систем, дозволяє підприємству оперативно впливати на хід виробництва, своєчасно приймати управлінські рішення.

 

 

Комплекс проведених досліджень дозволив досягнути поставленої в роботі мети: показано необхідність і можливість використання економіко-математичних методів і інформаційних технологій в підвищенні ефективності використання виробничого обладнання на підприємствах промислового комплексу.

Основні наукові і практичні висновки:

1.При дослідженні проблем економіко-математичного моделювання і проектування інформаційних систем управління підприємством важливим є розгляд процесів використання обладнання як об'єкту управління, складність якого обумовлюється впливом структури і складу діючого на підприємстві виробничого обладнання в цілому на процес виробництва.

2.Рішення проблеми вишукування резервів поліпшення використання обладнання