Модуль 2. Самостійна робота і поточний контроль. Змістовий модуль 2. Вексельні і валютні операції банків та результати їх комерційної діяльності

4. Гарантована оплата постачальнику з попереднім депонуванням коштів на окремих банківських рахунках в установах банку за місцем знаходження платника і з наступним їх списанням з цього рахунку після зарахування грошей на рахунок одержувача в установі банку, де йому відкритий поточний рахунок.

 

 

Ведення банками рахунків клієнтів є необхідною передумовою та важливою складовою їх розрахунково-касового обслуговування. Весь процес ведення рахунків умовно можна розділити на три стадії: відкриття, обслуговування, закриття рахунків.

   Відкриття рахунків. Для зберігання грошових коштів та здійснення всіх видів операцій банки відкривають своїм клієнтам кілька видів рахунків: поточні, депозитні (вкладні), бюджетні. Перші два види рахунків можуть відкриватися в національній та іноземній валюті, а останній — тільки в національній.

   Банки відкривають рахунки у національній валюті для таких груп клієнтів:

- юридичні особи та фізичні особи — суб’єкти підприємницької діяльності (далі — підприємства) — резиденти, зареєстровані в установленому порядку;

- філії, представництва, відділення, інші відокремлені підрозділи підприємств-резидентів, зареєстровані в установленому порядку (далі — підрозділи підприємств);

- представництва юридичних осіб-нерезидентів, іноземні інвестори;

- фізичні особи (резиденти та нерезиденти).

   У веденні рахунків цих чотирьох груп клієнтів є як спільні риси, так і певні відмінності, передбачені чинними нормативними актами Національного банку України. Установи банків та їхні клієнти при веденні рахунків повинні чітко дотримуватися вимог указаних нормативних актів.

   Поточні рахунки в національній валюті банки відкривають підприємствам усіх видів та форм власності, їх відокремленим підрозділам, представництвам фірм-нерезидентів, фізичним особам для приймання і зберігання їхніх власних грошових коштів та для здійснення всіх розрахунково-касових операцій з ними. Ці рахунки найчастіше використовуються у банківській практиці, за ними здійснюється переважна частина міжгосподарських платежів, що проходять через банківську систему.

Підприємство, одержавши згоду вибраного банку на розрахунково-касове обслуговування, подає йому такі документи для відкриття рахунку:

   1) заяву за встановленою формою, підписану керівником та головним бухгалтером підприємства;

   2) засвідчену нотаріально копію свідоцтва про державну реєстрацію;

   3) засвідчену нотаріально копію зареєстрованого статуту;

   4) копію документа, що підтверджує взяття підприємства на облік податковим органом;

   5) картку зі зразками підписів осіб, яким надано право розпоряджатися рахунком та підписувати розрахунково-касові документи (див. рис. 3.2);

   6) нотаріально засвідчену копію документа про реєстрацію підприємства в органах Пенсійного фонду України.

* бюджетні рахунки – відкриваються підприємствами, яким виділяються кошти з бюджету для цільового їх використання;

* позичкові рахунки – призначені для обліку кредитів, відкриваються підприємством у будь-якій установі банку, яка має право надавати кредити;

* депозитні рахунки – відкриваються підприємствам на підставі депозитного договору на визначений строк. Проведення готівкових операцій та видача готівки з депозитного рахунку забороняється;

* рахунки в іноземній валюті:

- поточний – для проведення розрахункових операцій;

- позичкові;

- розподільчий, відкривається для попереднього зарахування коштів в іноземній валюті.

Кошти з розподільчого рахунку, які підлягають продажу на міжбанківській біржі зараховують в гривневому еквіваленті на поточний рахунок в національній валюті.

 

 

Безготівкові розрахунки здійснюються за такими формами розрахунків: 

• платіжними дорученнями;

• платіжними вимогами-дорученнями;

• чеками;

• акредитивами;

• векселями;

• в порядку планових платежів;

• заліку взаємних вимог.

1. Розрахунки платіжними дорученнями. Платіжне доручення являє собою доручення підприємства обслуговуючому його банку про перерахування певної суми зі свого рахунку на рахунок іншого підприємства.

Платіжні доручення застосовуються як при місцевих, так й іногородніх розрахунках.

2. Розрахунки вимогами-дорученнями. Ці розрахунки використовуються як у місцевих, так й іногородніх розрахунках за поставлені товарно-матеріальні цінності, виконані роботи та надані послуги.

Платіжна вимога-доручення являє собою вимогу постачальника до покупця оплатити на підставі направлених йому поза банком розрахункових і відвантажувальних документів вартість поставленої за договором продукції, виконаних робіт і наданих послуг.

3. Розрахунки чеками. Розрахунковий чек - це письмове доручення банку провести перерахування коштів з рахунку чекодателя (платника) на рахунок чекодержателя (отримувача коштів).

Чеки поділяються на два види:

• чеки для розрахунків між юридичними особами;

• чеки для розрахунків між фізичними та юридичними особами.

1.Розрахунки з використанням акредитивів. Акредитиви використовуються тільки в іногородніх розрахунках за матеріальні цінності і послуги. Особливість цієї форми розрахунків полягає в тому, що рух грошових коштів випереджає рух матеріальних цінностей.

Акредитивна форма розрахунків застосовується тоді, коли ця форма розрахунків передбачена договором. Відкриття (виставлення) акредитива проводиться за рахунок власних коштів покупця або кредиту банку. Дозволяється також виставлення акредитива частково за рахунок власних коштів і кредиту банку.

2.Розрахунки векселями. Розрахункова діяльність комерційного банку полягає також у виконанні доручень клієнтів по оплаті векселів. При цьому банки здійснюють такі операції:

 інкасування векселів (послуга, що надається векселедержателю).

 доміциляція векселів (послуга, що надається векселедавцю).