Морально-психологічне забезпечення діяльності військ

Командири й офіцери з виховної роботи у своїй повсякден-ній діяльності повинні враховувати психофізіологічні особливос-ті 18-20-річного віку солдатів, такі, як формування організму, що продовжується, емоційна ранимість, категоричність думок і по-люсна оцінка подій, імпульсивність дій, соціальна незрілість, від-сутність життєвого досвіду, зокрема досвіду виходу з важких си-туацій. При вивченні молодого поповнення слід з'ясовувати умо-ви виховання (неповна або конфліктна сім'я), наявність само-губств у членів сім'ї, родичів, суїцидальні вислови і спроби до служби в армії. В період адаптації юнаків слід поступово втягу-вати у збільшені психічні і фізичні навантаження, призвичаюван-ня до регламентованого характеру служби з жорсткими рамками підпорядкування. При виникненні конфліктних ситуацій потрібно враховувати трудність їх вирішення в закритих організованих колективах і обмеженість шляхів виходу з них, постійну публіч-ність умов перебування і в той же час складність із пошуком пар-тнерів для емпатії (співпереживання). Посилення соціальної за-хищеності, дотримання правових актів, поліпшення матеріально-побутового забезпечення додають військовослужбовцям психо-логічної стійкості, зменшують кількість суїцидальних дій. Осно-вними завданнями з профілактики самогубств у частинах, які ви-рішуються військовими вихователями, психологами й офіцерами, медичною службою, є: своєчасне розпізнавання і усунення станів, що несуть потенційну загрозу самогубства; раннє виявлення суї-цидальних тенденцій серед певних контингентів військовослуж-бовців (при їх медичних оглядах, а також за допомогою отриман-ня інформації з лікувальних установ, від рідних і близьких); ре-єстрація, облік, всебічний аналіз самогубств і замахів на них; рі-шення діагностичних питань і застосування необхідних лікуваль-но-профілактичних заходів; купірування пресуїцидальних станів, соціально-професійна реабілітація військовослужбовців, що зро-били спроби самогубства, і спрямування їх до фахівців для пог-либленого обстеження, профілактики повторних суїцидів; прове-дення широкої психогігієнічної роботи серед військовослужбов-ців, виявлення соціальних причин суїцидів; здійснення контактів із суїцидологічними службами міста, району, місцевості, де дис-локується частина.

Розглянемо заходи щодо виявлення суїцидентів і надання їм допомоги.

Призовні комісії військових комісаріатів повинні піклува-тися про недопущення в армію осіб, що раніше здійснювали суї-цидальні дії, для чого необхідно організувати обов'язкове обсте-ження всіх призовників медичним психологом. На рівні військо-вої ланки необхідне обстеження молодого поповнення з метою виявлення чинників суїцидального ризику, в першу чергу, у на-ступних категорій військовослужбовців:

• осіб з психопатологічно обтяженою спадковістю, в сім'ях яких здійснювалися суїцидальні спроби і самогубства;

• що виховувалися в неповних або конфліктних сім'ях;

• фізично і соматично ослаблених;

• що перенесли черепно-мозкові травми і що проявляють емоцій-ну нестійкість;

• що раніше зловживали алкоголем і що вживали наркотики;

• що виявляють такі особливості характеру і поведінки, як нето-вариськість, надмірна чутливість, схильність до різкої зміни на-строю, фіксація на власній неспроможності.

Вищезазначені категорії військовослужбовців потребують динамічного спостереження, особливо в період адаптації до вій-ськової служби. Крім цього, у військових частинах необхідне своєчасне скерування на консультацію до психіатра або стаціона-рне обстеження у психіатричному стаціонарі осіб, що висловлю-ють суїцидальні думки, а також військовослужбовців із несприя-тливим прогнозом за даними психологічного тестування.

Завдання мінімізації числа самогубств не може бути зведе-не тільки до виявлення і ведення обліку осіб з суїцидальними те-нденціями, що вже сформувалися. Слід зробити акцент на запобі-ганні самої можливості появи суїцидальних переживань, тобто на своєчасному розпізнаванні і купіруванні станів, що несуть потен-ційну загрозу суїциду, і більш того, на ліквідації умов, що їх по-роджують.

Такому підходу може сприяти:

• збір, всебічний облік і узагальнення інформації про всі самогуб-ства і замахи на самогубство, систематизація цих даних за різни-ми параметрами (категоріями особового складу, службовим по-ложенням, національністю, сімейномим вихованням, освітою, релігійністю і ін.);

• встановлення найбільш характерних тенденцій, обставин само-губств і замахів за місцем, часом і способом здійснення, впливи цих випадків на загальний рівень морально-психологічного клі-мату в колективі;

• визначення ступеня участі різних категорій посадовців у забез-печенні ефективної індивідуальної роботи з підлеглими, форму-ванні здорових взаємин у військових колективах, проведенні за-ходів щодо зняття стресових станів у військовослужбовців;

• узагальнення отриманих результатів, виявлення слабких ланок у системі роботи щодо запобігання самогубствам, вживання прак-тичних заходів з активізації цієї діяльності.

Конкретними завданнями щодо профілактиці самогубств у частині є:

• своєчасне розпізнавання і ліквідація станів, що несуть потен-ційну загрозу самогубства;

• раннє виявлення суїцидальних тенденцій серед військовослуж-бовців (при їх медичних оглядах, а також за допомогою отриман-ня інформації з лікувальних установ, від рідних і близьких);

• вирішення діагностичних питань і проведення необхідних ліку-вально-профілактичних заходів;

• лікування пресуїцидальних станів, соціально-трудова реабіліта-ція військовослужбовців, що скоїли спроби самогубства, і напра-влення їх до фахівців для поглибленого обстеження і лікування, профілактики повторних суїцидів.

Слід мати на увазі, що профілактика самогубств — це копі-тка робота багатьох посадовців, структур, фахівців, яка постійно повинна бути в центрі уваги командирів, відповідальних за збе-реження і зміцнення здоров'я військовослужбовців.

 

Таким чином, можна зробити висновок про те, що ефектив-на профілактика відхильної поведінки у військовослужбовців можлива лише при об'єднанні зусиль різних фахівців: психологів, лікарів, командирів частин і підрозділів.

 

1. Сутність психогігієни  в умовах військової служби.
2. Психопрофілактика  в умовах військової служби.
3. Комплексний характер створення і підтримки оптимального психологічного клімату у середині військового колективу.
4. Сутність принципу індивідуального підходу щодо профілакти-ки девіантно-делінквентної поведінки.

 

 

1. Алещенко В.І. „Методичні рекомендації командирам військо-вих частин (підрозділів) щодо організації профілактики пору-шень статутних правил взаємовідносин між військовослужбо-вцями”. – Київ, 2003р.
2. Процепко О.Г. Морально-психологічне забезпечення бойової підготовки з’єднань, військових частин та підрозділів Зброй-них Сил України: Методичний посібник. – К.: Національна академія оборони України, 2000. - 30 с.
3. Змановская Е.В. Девіантологія (Психологія відхильної поведі-нки).– М.:2004.
4. Копаниця А.В. Рекомендації щодо системи заходів та контро-лю органами військового управління, командирами об’єднань, з’єднань, військових частин та підрозділів за станом військо-вої дисципліни.
5. Психология и педагогика. Военная психология / Под ред. А.Г. Маклакова. – СПб.: Питер, 2004. – 464с.: ил – (Серия «Учеб-ник для вузов»).
6. „Практическая военная психология”, под ред. А.Г. Караян.
7. Бабенко М., Ротань М.П. Морально-психологічне забезпе-чення військової дисципліни та профілактика правопорушень. –  К.: ВГІ НАОУ, 2000.
8. Бойко О.В., Голик М.М., Романишин А.М. Інноваційні форми та методи навчання військовослужбовців. Навчально-методичний посібник – Львів: ЛВІ, 2006. – 67 с.
9. Варій М.Й., Букреєв В.О. Соціально-психологічний аспект взаємовідносин у військовому підрозділі. –  Львів: ВІ ДУ “ЛП”, 1997.
10. Варій М.Й., Букреєв В.О., Зачепа А.М. Основи морально-психологічного забезпечення дисципліни у військовому під-розділі. Наук.-метод.посібник. – Львів: ВВП ДУ “ЛП”, 1996.
11. Варій М.Й. Основи морально-психологічного забезпечення військ. Наук.-метод. посібник. – Львів: ЛВІ НУ “ЛП”, 1999.
12. Виховна робота в Збройних Силах України. Вип. 1. Виховна робота в бойових обставинах. –  Львів: ДУ ”ЛП”, 1996.
13. Виховна робота в Збройних Силах України. Вип. 2. Навч.-метод. посібник – Львів: ВІ ДУ “ЛП”, 1999.
14. Концепція гуманітарного і соціального розвитку у Збройних Силах України. Затверджена Указом Президента України від 12 січня 2004 року № 28/2004 // Народна армія. – 2004. –         4 лютого.
15. Коумпленд Н. Психология и солдат. – М.: Воениздат России, 1999.

Тема 1 Концептуальні засади гуманітарного та соціального забезпечення виховної роботи у ЗС України

Тема 2 Планування виховної роботи та заходів соціального та гуманітарного забезпечення в частині

Тема 3 Організація військово-соціальної роботи у Збройних Силах України 

Тема 4 Організація та зміст інформаційно–пропагандист-ського забезпечення в ЗС України

Тема 5 Методи проведення занять в системі інфор-маційно-пропагандистського забезпечення

Тема 6 Організація психологічної роботи

Тема 7 Методи психологічного вивчення

Тема 8 Психологічний відбір військовослужбовців

Тема 9 Система морально-психологічного забезпечення адап-тації молодого поповнення до умов військової служби

Тема 10 Система морально-психологічного забезпечення вій-ськової дисципліни в частині та підрозділі

Тема 11 Методика індивідуально-виховної роботи  в підрозділі

Тема 12 Соціально-психологічна структура військового коле-ктиву

Тема 13 Психологія взаємовідносин серед військово-службовців

Тема 14 Сутність та особливості конфліктів у військових  ко-лективах 

Тема 15 Конструктивне вирішення конфліктів в умовах вій-ськової діяльності

Тема 16 Профілактика нестатутних взаємин у військовому колективі

Тема 17 Відхильна поведінка у військовослужбовців

Тема 18 Суїцидальна поведінка військовослужбовців

Тема 19 Профілактика суїцидальної поведінки

Тема 20 Девіантна поведінка на війні

Тема 21 Профілактика відхильної поведінки у військово-службовців