Морально-психологічне забезпечення діяльності військ

Факти симуляції психічних захворювань наголошували-ся ще в стародавні часи, а в роки Першої і Другої світових воєн набули масового характеру. Зокрема, багатьма дослідниками наго-лошувався той факт, що симулянти швидко «обчислювали», які симптоми вважалися лікарем конкретного полку показниками психічного розладу, і навчалися переконливо демонструвати їх. Таким чином, виходило, що залежно від теоретичної орієнтації лікаря полку з його частини демобілізовували на психологічних підставах особи, що демонстрували однакові симптоми.

Не менш старим видом симуляції неможливості брати участь у бою є імітація виходу з ладу бойової техніки і зброї. Так, ще в глибокому Середньовіччі наголошувалися факти перерізання тяти-ви на арбалетах, пізніше виводилися з ладу особиста зброя, гарматні системи і бойова техніка. Досвід показують, що багато учасників бойових дій в Афганістані і Чечні особисто зустрічалися з цим явищем.

Свого часу ще Наполеон звернув увагу і жорстоко викорі-нював такий вид симулятивної поведінки, як псевдосанітарія. Сутність його полягає в тому, що симулянти використовують для залишення поля бою факт поранення товариша по службі. Як пра-вило, знаходиться декілька чоловік, охочих евакуювати постражда-лого товариша в тил. Свідки стверджують, що іноді деякі з них вважають за необхідне винести з поля бою і речі пораненого. Кі-лькість таких «санітарів» може досягати десяти і більше чоловік.

Нерідко в бойовій обстановці можна зустріти симулянтів, що використовують такий прийом ухилення від колективних дій в бою, як псевдоманевр. Як правило, коли після бою почина-ється уточнення, де був у процесі виконання бойового завдання такий симулянт, він малює картину його тактично грамотного розташування на вигідній позиції, ефективного бойового контак-ту з супротивником, по суті, врятування бойових товаришів від смерті. Насправді в бою він не брав участь, а відсиджувався в безпечному місці. Досвід Афганістану і Чечні свідчить про те, що нерідко такі симулянти повертаються з поля бою з повним комплектом боєприпасів, тобто не витративши жодного патрона.

Жорстоке відношення до населення, особливо нелояльного по відношенню до військ, є питанням украй складним для етич-ної оцінки. Якщо використовувати критерії мирного часу, то, бе-зумовно, неактуальну, не викликану конкретними діями мирного населення жорстокість слід віднести до девіантної поведінки. Проте змінена система цінностей і моральних критеріїв, що фор-мується в учасників війни, якби виводить агресію до нелояльно-го населення з переліку девіацій. Особливо це характерно для випадків, коли населення веде активну партизанську, диверсійну боротьбу, здійснює терористичні акти проти військ. Як правило, вдень бойовики є мирними жителями, а вночі — диверсантами, терористами, партизанами, підпільниками.

Жорстокі розправи над населенням, які так або інакше сприя-ли ворогові, мали місце у всі історичні епохи. Так, якщо вірити переказам, при взятті Трої греки-тріумфатори страчували всіх осіб чоловічої статі старше десяти років, а ті, що залишилися в живих, тобто жінки і діти, були продані в рабство. Аналізуючи причини жорстокості по відношенню до мирного населення на війні, фахів-ці відзначають, що однією з основних причин цього є ірреальність, невловимість образу противника-некомбатанта — снайпера, те-рориста. Вони стверджують, що страх під прицілом снайпера створює психічний зсув, перенесення образу ворога з неусвідом-люваного снайпера на реальні несприятливі чинники. Проти них мимоволі випліскується дратівливість, агресивність, злість.

Нерідко як об'єкт такої агресії виступає той, хто найбільш асоціюється з образом невидимого супротивника. При цьому ва-жливу роль відіграють ситуативні чинники. Наприклад, якщо пе-ред бойовим рейдом або «зачисткою» мав місце випадок упій-мання снайпера-жінки, від рук якої загинули декілька військово-службовців, то агресія, крім волі, орієнтується на жіноче населен-ня. Якщо ж у замаху на воїнів беруть участь підлітки, то агресія може адресуватися цій групі цивільного населення.

Безумовно, важливу роль у формуванні жорстокого відно-шення до населення має і загальне озлоблення людей на війні.

От як про це пише Е. М. Ремарк словами одного з своїх геро-їв. «Ми перетворилися на небезпечних звірів... тепер ми можемо руйнувати і вбивати, щоб врятуватися самим, щоб врятуватися і помститися за себе».

Мародерство є девіацією, що полягає в пограбуванні тру-пів.

В основі мародерства можуть лежати різні причини. Однією з них є прагнення заволодіти давно і гостро бажаною річчю. Ін-шою причиною є загальна тенденція особи девианта до наживи. Третя причина пов'язана з цікавістю володіння «річчю з війни». Четверта причина криється у прагненні девианта психологічно зафіксувати перемогу, перевагу над поверженим супротивником. П'ята причина обумовлена такими соціально-психологічними явищами, як традиція і мода накопичення особистих «трофеїв». Загальною умовою, яка сприяє розвитку цього відхилення, є відсу-тність дисципліни у військах, граничне падіння вдач, що перетво-рюють війну на грабіж.

Пияцтво — надмірне вживання спиртних напоїв, що не до-сягло рівня фізичної залежності організму від алкоголю. З психоло-гічної точки зору є явищем своєрідної компенсації, спробою психоло-гічно вимкнутися із ситуації смертельної небезпеки, подолати страх,