Мовленеві характеристики в системі докуметних комунікацій

 

1.1. Уточнити поняття «комунікація», «документна комунікація», «соціальна комунікація» 

1.2. Стан розробки проблематики мовленевих характеристик комунікацій 

1.3. Методи вивчення мовленевих характеристик в системі докуметних комунікацій 

2.1. Загальна характеристики документних комунікацій 

2.2. Специфіка документної комунікації в документній лінгвістиці 

2.3. Знакова сутність документної комунікації 

3.1. Проблеми, пов’язані з особливостями мовленевих характеристик в системі докуметних комунікацій 

3.2. Практичні рекомендації щодо окреслених проблем 

Додатки 

 

 

Актуальність дослідження. Сьогодні інформація стає рушійною силою розвитку суспільства. Розвинуті країни світу будують свій економічний достаток значною мірою використовуючи інформаційні ресурси. Для сучасної цивілізації, інформація стає сировиною, головною особливістю якої є її невичерпність. У XXI столітті документні комунікації не втрачають своєї актуальності. Документ створюється для збереження і передачі соціальної інформації в просторі і часі. Саме документ організує, систематизує інформацію, дає її у фіксованому вигляді. В будь-якому документі вона подається у певному порядку, узагальненні, взаємозв’язку різних даних.

Слово “інформація” має багато значень, з яких найбільш загальне і широке – “відбиття різноманіття”. Таке значення дозволяє розглядати як інформаційні процеси, які відбуваються в технічних механізмах, живій і неживій природі, в суспільстві.

З давніх-давен людина намагається зберегти інформацію, записуючи її у вигляді знаків (букв, малюнки, ієрогліфи та ін.) на різних носіях (дерев’яних та глиняні дощечки, сувої папірусу, скельні малюнки). Зараз ці носії мають інший вид, але вони не змінили свого призначення – збереження та передача інформації в часі. Вивченням знаків, займається така наука симіотика.

Стан розробки проблеми. Про значення смислової комунікації почали говорити й практики книжкової справи. Поль Отле (1868 – 1944), бельгійський вчений, якого вважають “батьком документознавства”, разом з Анрі Лафонтеном розробляють теорію документації. 1895 року було створено Міжнародний бібліографічний інститут, який 1931 року було перейменовано в Міжнародний інститут документації. Також такі вчені, як А. В. Соколова, М. С. Карташова, Ю. М. Столярова, В. Р. Фірсова, М. Я. Дворкіної, Н. В. Жадько. Класифікації знаків запропонували А. В. Соколов і С. Г. Кулешов. Семіотичні аспекти документування подаються в монографії В. Бездрабко. Семіотичні цілі та вимоги дослідження явищ виокремлені нами як принципи семіотики. Деякі конкретні синтаксичні, семантичні та прагматичні відносини представлені також у монографії В. Бездрабко, результати структурного аналізу і синтезу, наприклад, у статті Л. Г. Тупчієнко-Кадирової. Поняття тексту розглянуто в навчальному посібнику М. С. Ларькова.

Проблемною ситуацією, є відсутність єдиних підходів до впорядкування мовленевих характеристик системи документної комунікації.

Об’єктом дослідження курсової роботи є документна комунікація.

Предметом дослідження предметом вивчення є комунікаційні процеси, опосередковані документованою інформацією та мовленевиними характеристиками.

Метою цієї курсової роботи полягає у розробці перспективної системи мовленевих характеристик документних комунікацій.

Завданнями курсової роботи є:

• уточнити поняття «комунікація», «документна комунікація», «соціальна комунікація»;
• проаналізувати стан розробки проблематики мовленевих характеристик комунікацій;
• визначити методи дослідження в системі документних комунікацій;
• визначити загальну характеристику документних комунікацій;
• проаналізувати специфіку документної комунікації в документній лінгвістиці;
• охарактеризувати знакова сутність документної комунікації;
• проаналізувати проблеми, які пов’язані з особливостями мовленевих характеристик в системі документних комунікацій;
• визначити практичні рекомендації щодо вирішення питань.

Гіпотезою курсової роботи є припущення чи виникає потреба вивчення у розроблені та удосконалені інститутів документної комунікації (архіви, бібліотеки).

 

 

 

Працюючи над нашою курсовою роботою виникає необхідність уточнення найголовніших понять, які виникають в процесі дослідження даної теми.

Отже, першим поняттям в нашій роботі є «комунікація».

Комунікація (від. лат. “communicatio” – повідомлення, передача і “communicara” – роблю загальним, зв’язую, повідомляю) – необхідний елемент взаємодії людей, груп, народів, держав під час передавання інформації[4, 46].

Існує велика кількість визначень комунікації. Так, у словнику “Сучасна західна соціологія” подано такі тлумачення терміна “комунікація”:

1) засіб зв’язку будь-яких об’єктів матеріального й духовного світу;

2) спілкування, передача інформації від людини до людини;

3) спілкування й обмін інформацією у суспільстві.

Отже, на сьогодні існує три підходи до розуміння цієї категорії:

- засіб зв’язку любих об’єктів матеріального світу; у рамках цього підходу виділяють транспортну, енергетичну та інші види комунікації;

- спілкування (передача інформації від людини до людини) ;

- передача інформації в суспільстві й обмін інформацією.

Суть другого й третього підходів полягає в передаванні знань, почуттів, вольових імпульсів, які мають смислову природу.

Комунікація – це соціально обумовлений процес передавання й сприйняття інформації в умовах міжособистісного й масового спілкування за різними каналами за допомогою різних комунікаційних засобів[6, 23].

Комунікація – необхідна передумова функціонування й розвитку всіх соціальних систем, оскільки дає можливість накопичувати й передавати соціальний досвід,