Можливості гри в активізації навчально-професійної діяльності

Беручи до уваги всі основні складові, нами розроблено та апробовано наступні ділові ігри, які активно впроваджуються при вивченні такої дисципліни як „Соціальна конфліктологія”, а саме: „Конфлікти в організації”, „Внутрішньо особистісний конфлікт”, „Реформування організації”, „Конфлікти на промисловому підприємстві”, „Розв’язування проблемних ситуацій в соціально-педагогічному середовищі”, „Подружній конфлікт”. В цілому, такі ділові гри сприяють розвитку у студентів відповідальності за обрані рішення і прогностичні передбачення та підвищують комунікативну компетентність.

Діяльність учасників гри оцінюється по трьох рівнях: діловому, комунікативному, етичному. Діловий рівень відображає ступінь підготовки, засвоєння матеріалу і професійні знання слухачів. Комунікативний рівень враховує культуру мовлення, лаконічність, логіку у відповідях, тобто комунікативні якості мови. Етичний рівень включає манеру поведінки, уміння пояснювати або доводити терпляче і тактовно, відповідати коректно, успішно використовувати невербальні засоби дії на аудиторію.

Навчальні ігри відносяться до категорії найскладніших форм групової роботи. Практика показує, що недостатньо підготовлені ігри швидше шкодять, ніж приносять користь. Широке використовування навчальних ігор дає можливість для обміну думками, виявлення розбіжності в інтерпретації тих чи інших теоретичних ідей, та передбачає удосконалення комунікативної компетенції на психолінгвістичному рівні.

Оптимальність процесу професійного становлення майбутніх фахівців у значній степені забезпечується за рахунок використання у навчальному процесі ігор. У даному питанні розглянуто сутність навчальних ігор та їх роль у процесі формування у студентів комунікативної компетентності. Висвітлено основні функції навчальних ігор. Розглянуто та проаналізовано складові компоненти навчальних ігор, а саме імітаційну та ігрову моделі. Охарактеризовано основні принципи, яких доцільно дотримувати моделюючи ігри в навчальній діяльності.

 

 

Європейський досвід розвитку країн переконливо свідчить: чим вищий освітній рівень населення, тим потужніша держава, тим заможніший її народ.

Ринкова економіка ставить сьогодні підвищені вимоги до випускників університетів, академій, інститутів. Сьогодні намітився перехід від авторитарної педагогіки до гуманістичного розвитку особистості, від накопичення знань до вміння оперувати знаннями, від “одноразової” освіти до безперервної, від поточної організації навчання до індивідуальної. Тому навчальні методики вищої школи повинні бути змінені.

Економічна відсталість країни пов'язана перш за все з низьким рівнем спеціалістів – випускників вищої школи. Дослідники відзначають невідповідність професійного і морального рівня молодих спеціалістів, вузькість їх духовних інтересів, а нерідко повну відсутність моральних критеріїв своїх вчинків. Закономірно, у зв'язку з цим, що реформування системи освіти в Україні здійснюється на шляхах її гуманізації та гуманітаризації.

Гуманізація в науковій літературі визначається як орієнтація на людиноцентриський підхід. Це – визнання людини як найвищої соціальної цінності, забезпечення повага до її особистості і гідності.

Необхідність гуманізації освіти в цілому, і зокрема вищої, в сучасних умовах посилюється у зв'язку з тим, що злам старої системи із властивою її ідеологією та системою утопічних духовних орієнтирів спричинив виникнення у свідомості переважної більшості людей певного «вакууму», заповнення якого не можна залишати без уваги і контролю з боку суспільства, оскільки такий «вакуум» може бути заповнений не зовсім бажаною для суспільства «начинкою».

Особливу увагу і значення, на нашу думку, слід приділити дослідженню принципу єдності навчання і виховання, враховуючи його особливе значення і як такому, що недостатньо досліджується в науковій літературі. [12]

Викладачі вищої школи як вихователі (незалежно від того, які дисципліни вони викладають) у своїй роботі мають дотримуватись комплексного підходу до виховного процесу, враховувати особливості не лише розумового, а й трудового, морального, естетичного, фізичного розвитку майбутнього спеціаліста. Тому перед викладачами постає питання: як на практиці поставити студентів у такі умови, за яких освіта і виховання забезпечували б їхній розвиток? Ігрові форми навчання – ось один вихід із даного становища.

Використання ігрових форм навчання прикладного та виробничого змісту при навчанні економічним дисциплінам сприяє формуванню професіональної спрямованості студентів, починаючи з перших курсів навчання в вузі; відіграє роль стимулятора пізнавальної активності, а також (що важливо) еквівалента недостатньої практики.

Є підстави вважати, що вирішальним фактором, від якого залежить, чи проявить людина здібності до даної діяльності чи ні, є методика навчання. Підвищення ефективності навчання студентів прямо залежить від умілого підбору і використання різноманітних, найбільш адекватній тематиці і ситуації, методів навчання, а також від активізації всього навчального процесу.

Дослідження показують, що стимулювати у студентів стійкий і довготривалий інтерес до навчання досить складно. Для цього в рівній мірі потрібно вирішити як педагогічну, так і психологічну проблеми. Ефективне вирішення проблем вищої школи, по суті, неможливе без використання сучасних досягнень психології в педагогічній діяльності. Однак досить часто недооцінка психологічних особливостей впливає на результат всього навчального процесу.

Відмітимо, що майбутні спеціалісти, які не володіють психологічними знаннями, не завжди вміють зорієнтуватися в ділових стосунках в умовах ринкової економіки. Відомо, що спеціаліст, якого готує вуз, повинен бути освіченим, культурним, професійним. В процесі навчання у вузі відбувається формування особистості, розвиток творчого мислення. На початку навчання першокурсник адаптується до умов навчання у вузі. Постає питання: як навчити студента керувати своїм навчанням, як йому сформувати системний стиль мислення? Необхідно враховувати індивідуальні здібності