Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (066) 185-39-18
Вконтакте Студентська консультація
 portalstudcon@gmail.com

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Національний банк України в системі регулювання банківської діяльності

Тип роботи: 
Курсова робота
К-сть сторінок: 
47
Мова: 
Українська
Оцінка: 
КУРСОВА РОБОТА НА ТЕМУ:
 
«НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ В СИСТЕМІ РЕГУЛЮВАННЯ БАНКІВСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ»
 
Курсова робота: 47 с., 10 рис., 4 табл., 37 джерел.
Об’єкт дослідження – НБУ.
Мета дослідження – розкриття механізму регулювання Національним банком України банківської діяльності країни.
Метод дослідження – аналіз системи банківського регулювання в Україні.
Функціонування дворівневої банківської системи ринкового типу організується та контролюється за посередництвом центрального банку. Без результативної його діяльності неможливий розвиток банківської системи, оскільки центральний банк великою мірою несе відповідальність за її функціонування, безпеку та стабільність, організовуючи та контролюючи її діяльність. Саме центральний банк захищає інтереси як вкладників, так і кредиторів, безпосередньо впливаючи на раціональне використання вільних грошових ресурсів та спрямування їх у необхідному напрямку, що створює підґрунтя економічного розвитку. Тому принципи створення та побудови центрального банку, умови його розвитку, покладені на нього функції повинні бути об'єктами постійного вивчення з метою оптимізації його роботи.
Практичне значення результатів дослідження полягає у виявленні основних напрямів діяльності НБУ та пошуку проблем їх подальшої реалізації, пов’язаних з сучасним станом банківської системи України.
За результатами проведеного дослідження було зроблено висновки про сучасний стан банківського регулювання в Україні, наявність багатьох проблем та необхідність пошуку шляхів їх вирішення.
НБУ, БАНКІВСЬКЕ РЕГУЛЮВАННЯ, БАНКІВСЬКИЙ НАГЛЯД, ГРОШОВО-КРЕДИТНА ПОЛІТИКА, МОНЕТАРНА ПОЛІТИКА, ВАЛЮТНЕ РЕГУЛЮВАННЯ, БАНКІВСЬКЕ ІНСПЕКТУВАННЯ.  
 
ЗМІСТ
 
Вступ 
1. Теоретичні засади регулювання Національним банком України банківської діяльності 
1.1. Роль Національного банку України в економіці 
1.2. Статус Національного банку України 
1.3. Функції Національного банку України 
2. Сучасна грошово-кредитна політика Національного банку України 
2.1. Структура та керівні органи Національного банку України 
2.2. Аналіз грошово-кредитної політики Національного банку України 
2.3. Заходи валютного регулювання НБУ 
3. Наглядова та регулятивна діяльність Національного банку України 
3.1. Регулювання діяльності банків України 
3.2. Реєстрація та ліцензування банків НБУ 
3.3. Нагляд Національного банку України, інспектування та припинення діяльності банків 
Висновки 
Список використаних джерел 
 
ВСТУП
 
Економічне зростання залежить від комплексу чинників як економічного, так і соціального характеру. Деякі з них здійснюють лише опосередкований вплив і не можуть гарантувати стале зростання економічної системи.
Ефект даних чинників здатен лише доповнити дію факторів, що характеризуються високим ступенем впливу на економічне зростання. Одним із факторів, що здійснюють вирішальний вплив на забезпечення економічного зростання, є ефективна монетарна політика держави, оскільки високий рівень розвитку і стабільність грошово-кредитного сектора національної економіки є міцним підґрунтям для її зростання.
Детальний аналіз впливу монетарної політики НБУ на стабілізацію макроекономічної ситуації в Україні дасть змогу запропонувати напрямки стимулювання інтенсивного піднесення вітчизняної економіки. При цьому важливо врахувати специфіку перехідного етапу розвитку економіки України, на якому використання Центральним банком ринкових інструментів впливу на економічну систему має певні особливості.
Динамічні зміни, що відбуваються в вітчизняній економіці, фінансово-кредитній та банківській системах, обумовлюють постійний пошук механізмів формування та реалізації ефективної грошово-кредитної політики в Україні, провідником якої є Національний банк України.
Регулюванню банківської діяльності, грошового обігу та кредиту присвячені праці багатьох вітчизняних вчених, зокрема, О. Василика, В. Вітлінського, А. Гальчинського, А. Даниленка, О. Дзюблюка, О. Заруби, Т. Ковальчука, Н. Костіної, І. Лютого, А. Мороза, П. Нікіфорова, А. Пересади, О. Пилипченка, М. Пуховкіної, М. Савлука, О. Шарова, В. Ющенка та багатьох інших. Проте, на нашу думку, сучасний стан банківської системи України вимагає докладнішого аналізу діяльності НБУ та його удосконалення.
Метою дослідження є розкриття механізму регулювання Національним банком України банківської діяльності країни.
Досягнення поставленої мети вимагає вирішення наступних завдань дослідження:
‒проаналізувати роль Національного банку України в економіці;
‒викласти статус Національного банку України;
‒навести функції Національного банку України;
‒дослідити структуру та керівні органи Національного банку України;
‒здійснити аналіз грошово-кредитної політики Національного банку України;
‒розглянути заходи валютного регулювання НБУ;
‒дослідити механізм регулювання діяльності банків України;
‒навести механізм реєстрації та ліцензування банків НБУ;
‒проаналізувати принципи нагляду Національного банку України, інспектування та припинення діяльності банків.
Предметом дослідження є механізм банківського нагляду НБУ.
Об’єкт дослідження – НБУ.
Практичне значення дослідження полягає в дослідження сучасного стану банківського регулювання, що здійснює НБУ.
Інформаційна база дослідження представлена матеріалами нормативно-правових актів, навчальних посібників та підручників, наукових статей, статистичних збірників та Інтернет-джерел.
 
1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ РЕГУЛЮВАННЯ НАЦІОНАЛЬНИМ БАНКОМ УКРАЇНИ БАНКІВСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
 
1.1. Роль Національного банку України в економіці
 
Обов’язкове існування Центрального банку в державі – органу, що здійснює грошово-кредитне регулювання та державний контроль за станом банківських установ, зумовлюється економічною необхідністю стабільного і безпечного функціонування всієї системи фінансових установ, уникнення кризових явищ, забезпечення впевненості у їхній діяльності з боку кредиторів і вкладників. Адже банки, на відміну від інших економічних суб’єктів ринку, містять загрозу дестабілізації власної діяльності і провокування загальноекономічної кризи, оскільки капітал банків – це лише невелика частка в їхніх сукупних ресурсах, тому що банки працюють переважно за рахунок залучення коштів великої кількості вкладників.
Вилучення коштів з банків одночасно великою кількістю вкладників може призвести банки до банкрутства, до порушень грошового обігу із значним ризиком переходу у кризу банківського сектору, а потім і в загальноекономічну кризу країни. Саме тому в державі постає нагальна необхідність утворення структури, що функціонуватиме для гарантії стабільності фінансової системи, її безпеки і здоров’я – банківського нагляду. І хоча безпосередньо такий банківський нагляд спрямований на підтримку надійності й ефективності окремих банків, проте його кінцевою метою залишається забезпечення стабільності й нормального функціонування всієї системи. Адже первинним та найважливішим призначенням банківського нагляду є збереження діяльності банків від фатальних ризиків та захист інтересів вкладників [14, с. 43].
Центральному банку відведено важливу роль у регулюванні економіки. Така роль визначається статусом центрального банку як монопольного органу щодо постачання суспільства грошовими коштами. Незважаючи на те, що в останні десятиріччя значущість емісійної активності центрального банку суттєво знизилась, виклики сьогодення, основою яких є нестабільність фінансових ринків і розвиток кризових явищ в світовій економіці, зумовлюють підвищення ролі емісійної функції центрального банку. Це пов’язано з тим, що у порівнянні з казначействами, діяльність яких обмежена рівнем дохідної частини бюджету і бюджетного дефіциту, центральні банки володіють більшим ступенем свободи, оскільки можуть випускати в обіг необхідну кількість грошей.
Це означає, що при виникненні кризових ситуацій вони у змозі надати дієву підтримку суб’єктам господарювання та уряду шляхом створення резервного фонду платіжних засобів для попередження їх банкрутств. У більшості країн надання такої підтримки суворо регламентоване законами про центральний банк і проводиться згідно з рішенням державних органів управління економікою. Наприклад, хоча більшість розвинених країн забороняє безпосереднє надання емісійних кредитів центрального банку уряду, а потреби уряду у додаткових коштах вирішуються через покриття дефіциту державного бюджету за рахунок внутрішніх чи зовнішніх державних запозичень, не виключено, що цінні папери уряду (при обігу на вторинному ринку) осідають в портфелі центрального банку і фактично призводять до «завуальованого» покриття дефіциту державного бюджету за рахунок емісійного каналу центральним банком [19, с. 20].
Проте емісійна функція є далеко не основною, що визначає роль і значення центрального банку в сучасній економіці. Важливими сферами діяльності більшості центральних банків промислово розвинутих країн є: регулювання цінності національної валюти; проведення грошово-кредитної політики всередині країни; забезпечення кредитними ресурсами комерційних кредитних організацій (кредитор останньої інстанції для комерційних банків) ; підтримка курсу національної валюти на міжнародному фінансовому ринку; виконання фінансових доручень уряду.
Цей широкий діапазон функціональних повноважень центральних банків підтверджує важливість їх регулятивної діяльності та впливу в системі сучасної фінансової архітектоніки. У країнах з розвинутою ринковою економікою центральний банк є єдиним емісійним органом, що «наповнює» грошима та регулює найважливішу складову ефективного функціонування господарства країни – банківську систему. Проте ринкова банківська система не в змозі працювати ефективно без розвинутого фінансового ринку, оскільки вплив грошово-кредитної політики центрального банку передається економіці через механізми грошового, валютного та фондового ринків. Тому від ефективності функціонування фінансового ринку залежить дієвість грошово-кредитної політики центрального банку, ступінь його незалежності у прийнятті та реалізації своїх рішень [23, с. 47].
Центральні банки відіграють ключову роль у фінансовій та економічній політиці різних країн світу. Такою ж мірою це стосується й України. Тому вибір моделі побудови, ролі та місця Національного банку також має відбуватися з урахуванням світового досвіду. Тут особливу роль відіграє раціональне співвідношення економічних реформ, стратегії і тактики розвитку економіки та наявність приватних інтересів, що при цьому враховуються. Саме від вибору ступеня самостійності НБУ та можливостей його впливу на розвиток економічних процесів значно залежить соціально-економічне становище держави, її економічний і політичний суверенітет [25, с. 26].
Національний банк України (далі – НБУ) має наступні візію, місію та цінності:
1) візія: Національний банк України – це сучасний, відкритий і незалежний центральний банк, який має довіру суспільства та інтегрований до європейської спільноти центробанків;
2) місія – забезпечення цінової та фінансової стабільності з метою сприяння сталому економічному розвитку України;
3) цінності:
- патріотизм;
- професійність;
- прозорість;
- порядність;
- партнерство [36].
 
1.2. Статус Національного банку України
 
Правовий статус Національного банку України на сьогодні є відображенням тих процесів, що відбуваються в економіці, рівня розвитку її політичних інститутів, демократичних традицій суспільства, його економічної культури тощо. Дійсно, Національний банк, як і центральні банки інших країн – це юридичні особи, які мають особливий статус. Характерною особливістю є те, що їх майно відособлено від майна держави. Хоча, на перший погляд, це майно хоч і формально, але перебуває у державній власності, разом з тим, розпоряджається ним Національний банк як власник. Цим Національний банк відрізняється від державних банків, майно яких повністю контролюється державою.
Статус і принципи діяльності НБУ визначені у Конституції [6] – основному законі держави. Статті, що стосуються функціонування Національного банку, вміщені у двох розділах, присвячених законодавчій та виконавчій владі. Це не випадково, оскільки мова йде про центральний банк держави, що очолює її національну фінансово-кредитну систему. За своїм правовим статусом НБУ є однією з найважливіших інституцій держави, не входячи при цьому до жодної з гілок влади [36].
На наш погляд, помилковим було внесення змін до статті 93 Конституції України наприкінці 2004 року, що стосувалися скасування права Національного банку України законодавчої ініціативи. Такі зміни дещо послабили незалежний статус НБУ і негативно позначаються на розвитку банківської системи держави – для ефективної діяльності якої необхідно не лише вдосконалювати чинне банківське законодавство, а й приймати значну кількість нових законів. Актуальним є прийняття дієвого законодавства в сфері процесу кредитування, щодо належної регламентації прав та обов’язків учасників кредитного процесу, належних законодавчих гарантій як для кредиторів, так і для позичальників. Маючи право законодавчої ініціативи, Національному банку України було б значно легше активізувати даний процес і наблизити банківське законодавство України до критеріїв провідних країн світу, надійніше захистити інтереси як банківських установ, так і суб’єктів господарювання і населення.
Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України [6], Законом України «Про Національний банк України» [5] та іншими законами України.
Національний банк є економічно самостійним органом, який здійснює видатки за рахунок власних доходів у межах затвердженого кошторису, а у визначених Законом України «Про Національний банк України» випадках – також за рахунок Державного бюджету України [5].
Національний банк є юридичною особою, має відокремлене майно, що є об'єктом права державної власності і перебуває у його повному господарському віданні.
Відповідно до Конституції України, основною функцією Національного банку є забезпечення стабільності грошової одиниці України [6]. При виконанні своєї основної функції Національний банк має виходити із пріоритетності досягнення та підтримки цінової стабільності в державі.
Національний банк у межах своїх повноважень сприяє стабільності банківської системи за умови, що це не перешкоджає досягненню та підтримки цінової стабільності в державі.
Національний банк також сприяє додержанню стійких темпів економічного зростання та підтримує економічну політику Кабінету Міністрів України за умови, що це не перешкоджає досягненню цінової стабільності та стабільності банківської системи.
Специфікою Національного банку та центральних банків інших країн є те, що вони поєднують в собі окремі риси комерційної банківської установи й державного відомства, а також наділені певними владними повноваженнями у сфері регулювання грошово-кредитної та банківської систем.
Отже, Закон України «Про банки і банківську діяльність» визначає банківську систему, виходячи з суб’єктного критерію – вона складається з Національного банку України та інших банків, що були створені відповідно до ч. 1 ст. 4 зазначеного Закону [2]. Такий підхід свідчить про відсутність визначеності системності при роботі з нормативно-правовими актами, які закріплюють статус фінансових посередників в Україні. А це, у свою чергу, потягло за собою відсутність таких родових і видових понять як кредитна система або небанківська кредитна чи фінансова установа.
Разом з тим, головною метою Національного банку України є забезпечення стабільності грошової одиниці, а для цього необхідно забезпечити певний ступінь його політичної та економічної незалежності. Перша проявляється в тому, що Національний банк встановлює цільові орієнтири грошової маси і його дії схвалюють як виконавчі так і законодавчі органи. Друга – означає самостійність банку у виборі інструментів грошово-кредитної політики [14, с. 17]. Крім того для забезпечення економічної незалежності національного банку важливе значення має характер здійснюваного ним контролю за кредитною системою.
 
1.3. Функції Національного банку України
 
Згідно з чинним законодавством, за Національним банком України закріплено виконання значної кількості функцій (зокрема, Закон України «Про Національний банк України» визначає 19 функцій [5]). Ключовими серед них є такі функції НБУ (рис. 1. 1) :
Рис. 1.1. Основні функції НБУ
Джерело: побудовано автором за даними [5; 14]
Основним завданням НБУ як центрального банку держави є забезпечення стабільності національної грошової одиниці – гривні. Національний банк веде Книгу реєстрації банків, валютних бірж та інших фінансово-кредитних установ, представляє інтереси України у відносинах з центральними банками інших країн, міжнародними банками та фінансово-кредитними організаціями.
Функція НБУ як емісійного центру полягає в тому, що йому належить монопольне право на емісію грошей в обіг, а також випуск національних грошових знаків (банкнот, монет). Для друкування банкнот та карбування монет створено власний Банкнотно-монетний двір. Тепер, із введенням у дію Малинської фабрики банкнотного паперу, Україна має замкнутий цикл виготовлення національних грошей.
Виконання функції валютного органу означає, що НБУ є головним державним органом, який визначає валютну політику.
У сфері валютного регулювання НБУ:
- складає разом із Кабінетом Міністрів платіжний баланс країни;
- контролює дотримання затвердженого Верховною Радою України ліміту зовнішнього державного боргу України;
- визначає ліміти заборгованості в іноземній валюті уповноважених банків нерезидентам;
- нагромаджує, зберігає і використовує резерви валютних цінностей для здійснення державної валютної політики;
- видає нормативні акти щодо ведення валютних операцій;
- видає ліцензії на здійснення валютних операцій та приймає рішення про їх скасування;
- визначає способи встановлення і використання курсів іноземних валют, виражених у валюті України, курсів валютних цінностей, виражених в іноземній валюті або розрахункових (клірингових) одиницях [5].
НБУ визначає структуру валютного ринку України й організовує торгівлю валютними цінностями на ньому відповідно до законодавства України про валютне регулювання. НБУ проводить дисконтну та девізну валютну політику та застосовує в необхідних випадках валютні обмеження. Дисконтна політика полягає у зміні облікової ставки НБУ для регулювання руху капіталу та балансування платіжних зобов'язань, а також коригування курсу грошової одиниці України до іноземних валют. Девізна валютна політика здійснюється на підставі регулювання курсу грошової одиниці України до іноземних валют шляхом купівлі-продажу іноземної валюти на фінансових ринках. Відповідно до наданих повноважень у сфері валютного регулювання НБУ встановлює умови та порядок конвертації (обміну) гривні на іноземну валюту [5].
На Національний банк України покладено функцію банківського нагляду і контролю за виконанням банками законодавства з банківської справи, нормативних актів Національного банку та економічних нормативів. Головною метою банківського нагляду і контролю є безпека та фінансова стабільність банківської системи, захист інтересів вкладників і кредиторів.
Виконуючи функцію банку банків, Національний банк України з метою підтримки стабільності банківської системи та розширення її кредитних можливостей надає банкам кредити, які використовують для задоволення тимчасових потреб банків і потреб, пов'язаних зі структурною перебудовою економіки України. Виступаючи кредитором останньої інстанції, НБУ надає банкам кредити під програми їх фінансового оздоровлення. Рефінансування банків з 1994 р. здійснюється через кредитні аукціони, що забезпечує створення рівноправних умов доступу банків до централізованих кредитних ресурсів. З 1996 р. запроваджено механізм ломбардного кредитування, а з 1997 р. почалось здійснення операцій РЕПО під заставу державних цінних паперів.
Як банк держави Національний банк України організовує і здійснює через органи Державного казначейства та уповноважені банки обслуговування державного бюджету України. При функціонуванні механізму обігу цінних паперів на НБУ покладено виконання операцій з державними цінними паперами [16, с. 21].
Відповідно до функції організатора міжбанківських розрахунків НБУ створив і запровадив із січня 1994 р. автоматизовану систему міжбанківських розрахунків із використанням прогресивних технологій у банківській справі, до якої нині залучена банківська система України. Для функціонування цієї системи в Автономній Республіці Крим та кожній області створено регіональні розрахункові палати, що об'єднуються у загальнодержавну мережу розрахункових палат України, на верхньому рівні якої знаходиться Центральна розрахункова палата у Києві. Нині всі банківські установи працюють у системі електронних міжбанківських платежів (СЕП) НБУ, що дозволяє їм як здійснювати, так і отримувати платежі в режимі реального часу [20, с. 54].
 
2. СУЧАСНА ГРОШОВО-КРЕДИТНА ПОЛІТИКА НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ
 
2.1. Структура та керівні органи Національного банку України
 
Конституція України та Закон «Про Національний банк України» [5] передбачають дворівневу систему органів управління центральним банком – Рада Національного банку і Правління Національного банку. Розділ ІІ названого Закону визначає склад, порядок формування, повноваження та організацію роботи цих керівних органів НБУ.
Організаційна структура НБУ побудована за принципом централізації з вертикальним підпорядкуванням (рис. 2.1.).
Вищим органом управління Національного банку України є Рада НБУ, яка складається з 14 членів. Головним завданням Ради виступає розробка та контроль здійснення Основних засад грошово-кредитної політики, що ґрунтуються на ключових критеріях і макроекономічних показниках загальнодержавної програми економічного розвитку та Основних параметрах економічного та соціального розвитку України на відповідний період, які включають прогнозні показники обсягу валового внутрішнього продукту, рівня інфляції, розміру дефіциту державного бюджету та джерел його покриття, платіжного та торговельного балансів країни.
Рада НБУ не має права втручатися в оперативну діяльність Правління НБУ [21, с. 46].
Іншими функціями Ради НБУ є:
- аналіз впливу грошово-кредитної політики на стан соціально-економічного розвитку країни;
- затвердження кошторису доходів та витрат НБУ;
- визначення аудиторської компанії для проведення зовнішньої аудиторської перевірки НБУ;
Рис. 2.1. Структура НБУ станом на 12. 04. 2016 р. [36]
- розгляд аудиторського висновку та затвердження бухгалтерського балансу НБУ;
- розподіл прибутку НБУ за звітний бюджетний рік;
- оцінка діяльності Правління НБУ тощо.
Основним керівним органом НБУ є Правління, яке, згідно з Основними засадами грошово-кредитної політики, через відповідні монетарні та інші засоби банківського регулювання забезпечує реалізацію грошово-кредитної політики, організовує виконання інших функцій відповідно до законодавства та здійснює управління діяльністю НБУ.
Очолює Правління Голова Національного банку України. Кількісний та персональний склад Правління затверджується Радою НБУ за поданням Голови банку. До складу Правління за посадою входять перший заступник та два заступники Голови НБУ, яких він призначає та звільняє за погодженням з Радою НБУ. Сам Голова НБУ призначається на посаду Верховною Радою України за поданням Президента України строком на б років.
Голова Національного банку України несе одноосібну відповідальність за діяльність банку перед Верховною Радою України та Президентом України [31, с. 33].
 
2.2. Аналіз грошово-кредитної політики Національного банку України
 
Положеннями Закону України «Про Національний банк України» пріоритетною цілю грошово-кредитної політики визначено досягнення та підтримку цінової стабільності в державі [5]. Для виконання цієї цілі Національний банк України використовує наявні монетарні інструменти, у тому числі облікову ставку. Розроблення пропозицій щодо формулювання принципів та реалізації грошово-кредитної політики здійснюється Комітетом з монетарної політики на основі аналізу поточних економічних умов та макропрогнозу.
Наразі, відповідно до умов програми співробітництва з Міжнародним валютним фондом, грошово-кредитна політика Національного банку здійснюється на основі режиму монетарного таргетування. Контроль за кількісними параметрами грошової пропозиції сприятиме зниженню інфляційного тиску та поступовому створенню передумов для переходу до режиму інфляційного таргетування.
Згідно Постанови Правління НБУ «Про основні засади грошово-кредитної політики на 2016-2020 рр.» від 18. 08. 2015 р. № 541 [11], основні принципи грошово-кредитної політики на 2016 – 2020 роки наступні:
1. Беззаперечна пріоритетність досягнення та підтримання цінової стабільності порівняно з іншими цілями та завданнями грошово-кредитної політики.
2. Режим плаваючого обмінного курсу. Обмінний курс значною мірою визначатиметься ринковими умовами без попереднього встановлення бажаного або прогнозного значення. Водночас у разі потреби Національний банк здійснюватиме інтервенції на валютному ринку з метою поповнення міжнародних резервів або для запобігання надмірним коливанням обмінного курсу.
3. Перспективний характер прийняття рішень, які ґрунтуються на макроекономічній основі. Рішення щодо параметрів грошово-кредитної політики ґрунтуються на комплексному макроекономічному аналізі та прогнозі.
4. Прозорість діяльності Національного банку. Детальні роз'яснення дій Національного банку та причин, які їх зумовили, надаватимуться учасникам ринку відразу після ухвалення рішення (шляхом оприлюднення прес-релізів і відеозвернень, проведення брифінгів тощо) й узагальнюватимуться в офіційних аналітичних документах Національного банку, які регулярно розміщуватимуться на сторінці Офіційного інтернет-представництва Національного банку.
5. Інституційна, фінансова та операційна незалежність Національного банку. Національний банк не використовуватиме інструменти грошово-кредитної політики для досягнення будь-яких цілей, які загрожуватимуть досягненню цінової стабільності [11].
Процентна ставка є одним з основних монетарних інструментів центрального банку, за допомогою якого здійснюється вплив на вартість грошей.
Процента ставка за основними операціями центрального банку з надання або вилучення грошей називається ключовою ставкою монетарної політики.
Ключова ставка, за якою Національний банк України проводить операції з банками, називається обліковою ставкою. Від цієї ставки прямо чи опосередковано залежать відсоткові ставки за всіма інструментами регулювання ліквідності.
Змінюючи облікову ставку, Національний банк впливає на відсоткові ставки міжбанківського кредитного ринку. З цією метою основні операції з регулювання ліквідності здійснюються за обліковою ставкою, а враховуючи облікову ставку встановлюються межі ставок овернайт за постійно діючими інструментами регулювання ліквідності. Міжбанківські відсоткові ставки мають утримуватися в зазначених межах [18, с. 19].
На рис. 2.2. наведено міжбанківські ставки овернайт і процентні ставки.
Національний банк України проводить монетарну політику шляхом регулювання ліквідності банків. Використовуючи інструменти монетарної політики, він надає або вилучає гроші з обігу, впливаючи таким чином на їх кількість або ціну (процентну ставку).
Наразі Національний банк використовує наступні інструменти регулювання ліквідності банків, які є традиційним для більшості центральних банків:
- інструменти постійного доступу;
- регулярні тендери з підтримання ліквідності.
Рис. 2.2. Міжбанківські ставки овернайт і процентні ставки НБУ станом на 22. 04. 2016 р., % [36]
Нижче наведено показники, що характеризують стан грошово-кредитного ринку України. З таблиці бачимо, що упродовж 2015-2016 рр. монетарна база зменшувалась. Грошова маса також мала подібну динаміку. Коррахунки НБУ у 2016 р. зменшились на 0, 1% (в березні), проте порівняно з аналогічним періодом попереднього року їх величина зросла на 47, 8%.
Фіскальна політика протягом 2015 року характеризувалася як помірно жорстка, незважаючи на її традиційне пом’якшення наприкінці року. Темпи зростання доходів зведеного бюджету в 2015 році суттєво перевищили темпи зростання видатків попри прискорення останніх наприкінці року. Водночас якщо в першій половині року збільшення доходів бюджету значною мірою обумовлювалося інфляційно-девальваційними ефектами, то в другій половині – покращенням адміністрування податків та стабілізацією економічної ситуації. Як наслідок, зведений бюджет у 2015 році мав помірний дефіцит – 30, 9 млрд. грн. (72 млрд. грн. у 2014 році), а первинне сальдо сягнуло значного додатного значення [36].
Таблиця 2.1.
Основні показники, що характеризують стан грошово-кредитного ринку України у 2015-2016 рр., млн. грн.
Показники2015 рік2016 рік
січеньлютийберезеньквітеньтравеньчервеньлипеньсерпеньвересеньжовтеньлистопадгруденьсіченьлютийберезень
Монетарна база326 732331 608331 991330 359329 620330 379332 327328 776321 207318 359321 228336 000335 081328 541327 224
Грошова маса936 2161 136 1331 024 942980 233963 834975 119968 356948 322936 373959 640970 186994 062995 0151 015 5081 007 107
Коррахунки33 86827 46826 66123 20625 63122 37327 78830 81730 89222 37526 93727 69843 16439 44139 415
Депозити, що включаються в грошовий агрегат М3 (крім НБУ) 659 660850 213738 491692 845679 072687 712683 093670 948664 215683 661696 238710 726722 519745 505736 764
Кредити, надані депозитними корпораціями (крім НБУ) 1 019 5381 332 0941 180 6231 102 9321 042 9871 038 9771 046 2441 034 927986 7511 015 2121 038 715981 6271 004 9991 045 1221 017 520
Міжнародні валютні резерви НБУ (за поточним курсом), млн. дол. 6 4205 6259 9709 6319 91810 26410 37512 61712 77412 96213 14813 30013 44213 48912 722
Інтервенції НБУ, млн. дол. -518-507209-8169209899152254-13491-74-159-2
Облікова ставка (на кінець періоду), % річних14, 019, 530, 030, 030, 030, 030, 027, 022, 022, 022, 022, 022, 022, 022, 0
Джерело: складено автором за даними [36]
Банківська система продовжила характеризуватися структурним профіцитом ліквідності, розмір якого суттєво зріс у IV кварталі насамперед через операції уряду. Відновилося зростання монетарної бази [36].
 
2.3. Заходи валютного регулювання НБУ
 
Система валютного регулювання має свої особливості функціонування та логіку організаційної побудови (рис. 2. 2).
Рис. 2.2. Система валютного регулювання [33, с. 14]
Систему валютного регулювання запропоновано розуміти як сукупність валютних відносин та органів валютного регулювання на міждержавному та національному рівнях, урегульованих валютно-правовими нормами.
Класифікація інструментів валютного регулювання подана на рис. 2. 3.
Рис. 2.3. Класифікація інструментів валютного регулювання [35, с. 125]
Правові засади валютного регулювання в Україні закладені Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 р. №15-93, згідно з яким Національний банк України було визначено головним валютним органом країни та покладено на нього виконання функцій щодо формування принципів та стратегії валютного регулювання, розробки системи курсоутворення та здійснення контролю за виконанням правил валютних операцій [1].
Національний банк України є головним органом валютного регулювання, а саме: він визначає порядок обігу в Україні іноземної валюти і цінних паперів в іноземній валюті; видає нормативно-правові акти, які обов'язкові для резидентів і нерезидентів; проводить усі види валютних операцій; установлює правила здійснення резидентами операцій в іноземній валюті і нерезидентами – у валюті України.
Валютне регулювання передбачає видання нормативно-правових актів щодо здійснення валютних операцій; дотримання межі зовнішнього державного боргу, встановленого законодавством: лімітів заборгованості в іноземній валюті уповноважених банків нерезидентам; ліцензування банків щодо здійснення валютних операцій; визначення курсів Іноземних валют, виражених у валюті України, курсів валютних цінностей, виражених в іноземній валюті [15, с. 70].
В Україні валютний курс встановлюється Національним банком України і означає співвідношення двох валют на валютному ринку. Завдяки валютному курсу провадиться зіставлення цін на товари і послуги в різних країнах.
Зазначимо, що 7 лютого 2014 року Національний банк перейшов до встановлення офіційного курсу гривні до долара США на рівні його середньозважених ринкових котирувань. У зв’язку з цим, Правлінням Національного банку було прийнято постанову № 1803 від 31. 03. 2014, відповідно до якої офіційний курс гривні до долара США визначається як середньозважений курс продавців і покупців, що склався поточного дня на міжбанківському валютному ринку України.
До валютних обмежень можна віднести:
1. НБУ запровадив «певні обмеження на переведення в готівку і перекази грошових коштів фізичних і юридичних осіб в будь-якій валюті в межах суми, яка дорівнює залишкам коштів на їх поточних рахунках на початок операційного дня».
Це означає, що кошти, які надійшли на рахунок протягом дня, недоступні їх власнику, як мінімум, до наступного ранку: їх не можна перевести в готівку або перерахувати на інший рахунок.
Це, в свою чергу, спричинюватиме затримку левової частки платежів – на один день. Винятком стали:
- платежі в бюджет і соціальні фонди;
- виплата заробітних плат, пенсій, стипендій та відрядних.
2. Нацбанк також ввів тимчасові обмеження на купівлю іноземної валюти на міжбанківському ринку за рядом операцій, а саме:
- з метою дострокового погашення кредитів в іноземній валюті за угодами з нерезидентами;
- з метою покриття частини страхових резервів страховиками;
- з метою здійснення інвестицій резидентів країни за кордон.
3. НБУ запровадив обмеження щодо термінів купівлі банками іноземної валюти за дорученнями юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців. Операція проводитиметься на шостий день після резервування потрібної суми в гривні. Зрозуміло, що затримка з купівлею валюти збільшує курсові ризики клієнтів.
Якщо гривня обвалюватиметься, то на багатомільйонних контрактах протягом шести днів бізнес втрачатиме сотні тисяч гривень.
В цілому, НБУ та його територіальні представництва надалі ретельніше перевірятимуть підстави, на яких уповноважені бізнесом банки купують інвалюту на міжбанківському ринку.
Обмеження в сумі поки не застосовувалися до юридичних осіб. Почали з фізичних осіб, яким встановили ліміт на купівлю валюти з метою переказу її за кордон – в еквіваленті 50 тисяч гривень на місяць (5500 доларів за курсом 9, 1 грн. /дол.) [28, с. 109].
Таким чином, Нацбанк фактично перекрив вільний обіг валюти в країні. На фінансовому ринку України вже спостерігався дефіцит готівкових доларів. Але, на думку ряду експертів, жорсткі заходи НБУ дійсно мали допомогти припинити валютні спекуляції на міжбанку, а також сприяти стабілізації курсу гривні після переходу до плаваючого курсу.
Перехід до гнучкого курсоутворення виступав однією з ключових передумов ухвалення Радою Директорів МВФ нової дворічної програми «Стенд-бай», виконання якої стало одним із ключових чинників, що дозволив Україні отримати доступ до зовнішньої підтримки з боку міжнародних фінансових організацій.
Для запобігання формуванню додаткового валютного тиску Національний банк України в 2014 році фактично вивів з міжбанківського валютного ринку України найбільшого покупця іноземної валюти − НАК «Нафтогаз України», забезпечивши компанії доступ до іноземної валюти завдяки проведенню адресних інтервенцій [17, с. 18].
У IV кварталі 2015 року на валютному ринку посилилася турбулентність. Причинами цього були як зовнішні чинники (послаблення обмінних курсів валют країн ОТП, подальше зниження цін на ключові товари українського експорту тощо), так і внутрішні (зростання невизначеності через повільний бюджетний процес та затримку із надходженням офіційного фінансування). Як наслідок, відбулося помірне зниження обмінного курсу гривні до долара США. За таких умов Національний банк дотримувався режиму гнучкого курсоутворення, однак згладжував надмірні коливання курсу.
У той самий час для нівелювання інфляційних ризиків монетарна політика залишалася стриманою (із жовтня облікова ставка залишалася незмінною).
Деескалація військового конфлікту на сході країни, перехід до завершальної стадії очищення банківської системи та поліпшення економічних очікувань сприяло подальшому припливу депозитів у національній валюті в банківську систему в ІV кварталі 2015 року.
Після майже піврічної стабільності на міжбанківському валютному ринку із середини жовтня спостерігалося посилення турбулентності. Водночас Національний банк дотримувався режиму гнучкого курсоутворення, а його дії були спрямовані на згладжування надмірних коливань на валютному ринку. У результаті Національний банк як купував (у жовтні та грудні), так і продавав валюту (переважно у листопаді) залежно від кон’юнктури ринку. Сальдо інтервенцій Національного банку на міжбанківському ринку в IV кварталі було додатним та становило 212 млн. дол. США в еквіваленті.
За підсумками IV кварталу офіційний обмінний курс гривні знизився на 11. 5% до 24, 0 грн. за долар США станом на кінець року (з початку року на 52, 2%). Однак унаслідок посилення девальваційного тиску на валюти країн ОТП послаблення НЕОК гривні у IV кварталі було більш помірним. Водночас завдяки зниженню інфляції в Україні, розміри якої були співмірними з інфляцією в країнах ОТП, РЕОК гривні також дещо знецінився.
На готівковому сегменті валютного ринку протягом IV кварталу 2015 року тривало зниження середньоденних обсягів купівлі готівкової валюти населенням (до 2, 6 млн. дол. США в грудні з 3, 3 млн. дол. США в жовтні), що може пояснюватися скороченням реальних доходів населення та дією адміністративних заходів. Водночас посилення турбулентності на міжбанківському ринку призвело до незначного зниження обсягів продажу валюти (до 7, 8 млн. дол. США з 8, 3 млн. дол. США відповідно) [36].
Обсяги продажу валюти на міжбанківському ринку (рис. 2. 4) різко скоротилися. Проте частина угод перемістилася на позабанківський «чорний» ринок, курс на якому в січні-лютому 2015 року відрізнявся від офіційного на 25-30%. Повномасштабного існування множинності валютних курсів (як було в інших країнах) завдяки досить швидкій стабілізації вдалося уникнути.
Рис. 2. 4 Міжбанківський валютний ринок
Джерело: побудовано автором за даними [36]
Більший відтік валютних депозитів, який триває й зараз, засвідчив, що ціна обмеження на зняття валютних депозитів для фінансової системи стала вкрай високою. При цьому валютні обмеження значно звузили готівковий валютний ринок (табл. 2.2.).
Таблиця 2.2.
Готівковий валютний ринок України у 2013-2015 рр., млн. дол. США
Показники01. 01. 201301. 01. 201401. 01. 201501. 02. 201501. 03. 201501. 04. 201501. 05. 201501. 06. 201501. 07. 201501. 08. 201501. 09. 201501. 10. 201501. 11. 201501. 12. 2015
 
Обсяг продажу2524519209802310968403330447249486963
Обсяг купівлі1505816330561390194169238207224208201214173133
Джерело: складено автором за даними [36]
Як бачимо, у 2014-2015 рр. спостерігалося значне зменшення обсягів купівлі-продажу іноземної валюти на ринку (рис. 2. 5).
Рис. 2. 5 Динаміка готівкового валютного ринку України у 2013-2015 рр.
Джерело: побудовано автором за даними [36]
При цьому, величина міжнародних валютних резервів Національного банку (за поточним курсом) у 2013-2015 рр. змінювалась наступним чином (рис. 2. 6, 2. 7).
Рис. 2. 6 Динаміка міжнародних валютних резервів Національного банку (за поточним курсом) у 2013-2015 рр., млн. дол. США
Джерело: побудовано автором за даними [36]
Рис. 2. 7 Динаміка міжнародних валютних резервів Національного банку (за поточним курсом) протягом 2015 р., млн. дол. США
Джерело: побудовано автором за даними [36]
Оскільки населення ніколи не мало змоги офіційно інвестувати за кордон (лише за індивідуальною валютною ліцензією), тому за цим каналом суттєвий відтік був можливим (і відбувався) лише у «тіньовій», нерегульованій сфері. Частину операцій з купівлі-продажу готівкової іноземної валюти населення також перевело на тіньовий ринок.
Наслідками плаваючого валютного курсу в Україні у 2014-2015 рр. можна вважати наступне:
1. Погіршення фінансового стану резидентів – позичальників валютних кредитів – втрати на курсовій різниці.
2. Зростання простроченої заборгованості за банківськими кредитами.
3. Необхідність формування банками додаткових резервів у зв’язку з погіршенням якості кредитного портфеля банків.
4. Збільшення кількості збиткових банків та зростання збитковості банківського сектора в цілому – діяльність банківського сектору була збитковою починаючи з результатів за лютий 2014 р. і впродовж всього поточного періоду 2015 р.
5. Збільшення кількість банків, що визнані неплатоспроможними.
6. Погіршення фінансового стану підприємств – клієнтів банків, що визнані неплатоспроможними.
7. Скорочення обсягів кредитування підприємств реального сектору – з одного боку – суттєве погіршення фінансового стану підприємств призвело до зменшення попиту на кредити, а з іншого боку – різко скоротилася пропозиція кредитів з боку банків – як через небажання брати додаткові ризики, так і в зв’язку з можливістю вкладання коштів у високодохідні безризикові активи – депозитні сертифікати НБУ та ОВДП.
8. Різке зростання фінансового навантаження на Фонд гарантування вкладів фізичних осіб та додаткових витрат державного бюджету для підтримки Фонду, пов’язане з великою за кількістю банкрутств банків, тобто перекладання проблем банків на платників податків.
9. Зростання розміру державного та гарантованого державою боргу України, рівень якого вже у 2014 році значно перевищив критичне значення показників боргової залежності держави – найбільш вагомим фактором, який вплинув на майже двократне (в 1, 88 рази або на 515, 8 млрд. грн.) зростання у 2014 році державного та гарантованого державою боргу України, виявилася девальвація національної валюти, що зумовлено структурою державного боргу, яка склалася у попередні роки, і яка свідчила про валютну вразливість сектору державних фінансів.
10. Недоотримання податкових надходжень від підприємств, які понесли збитки від неповернення коштів, що знаходилися на їхніх рахунках в банках, щодо яких прийнято рішення про введення тимчасової адміністрації або ліквідації [19, с. 28].
 
3. НАГЛЯДОВА ТА РЕГУЛЯТИВНА ДІЯЛЬНІСТЬ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ
 
3.1. Регулювання діяльності банків України
 
Повноваженнями у сфері здійснення банківського регулювання наділений Національний банк України. Держава в особі Національного банку України здійснює регулювання комерційних і державних банків на макрорівні шляхом впровадження в дію відповідних нормативно-правових актів. Для пруденційного регулювання діяльності банків розроблена система банківського нагляду, визначена положенням «Про структуру системи банківського нагляду Національного банку України та його повноваження щодо адекватного реагування на порушення в діяльності комерційних банків» [12], затвердженим постановою Правління Національного банку України від 17 листопада 1997 року № 380 [14]. Згідно з даною постановою система банківського нагляду має ієрархічну структуру і функціонує як єдиний механізм у складі центрального апарату та регіональних управлінь НБУ.
Структуру системи банківського регулювання та нагляду на рівні Національного банку України відображено на рис. 3. 1.
Для ефективного та надійного здійснення регулювання банківської системи на рівні центрального апарату існують департаменти, відділи та служби.
На регіональному рівні, як і на центральному, система банківського нагляду представлена Комісією з питань нагляду і регулювання діяльності банків при територіальному управлінні та відповідними підрозділами.
Отже, головною метою банківського регулювання є забезпечення стабільності банківської системи, оскільки банківська діяльність – це вид економічних відносин, який залежить від розвитку економічних процесів у країні і в той же час може впливати на них [22, с. 24].
Рис. 3. 1 Організаційна структура банківського регулювання та нагляду центрального апарату Національного банку України [24, с. 89]
Нижче наведено результати банківського нагляду в Україні (табл. 3. 1).
Зменшення загального обсягу коштів фізичних осіб в березні 2016 р. пов'язано з курсовими коливаннями. При цьому обсяг гривневих депозитів за березень збільшився на 2, 9 млрд. грн., в іноземній валюті – на 27 млн. дол. США в еквіваленті.
Розроблена НБУ система рейтингової оцінки банків CAMELS ставить за мету визначення банків, в яких незадовільний фінансовий стан, операції або менеджмент мають недоліки, що вимагають посиленого контролю з боку служби банківського нагляду Національного банку України і вжиття відповідних заходів [36].
Таблиця 3. 1
Основні показники діяльності банків України у 2008-2016 рр., млн. грн.
№ Назва показника01. 01. 0801. 01. 0901. 01. 1001. 01. 1101. 01. 1201. 01. 1301. 01. 1401. 01. 1501. 01. 16#01. 04. 16#
 
1. Кількість діючих банків175184182176176176*180*163*117*111
2. Частка іноземного капіталу у статутному капіталі банків, % 35. 036. 735. 840. 641. 939. 534. 032. 543. 348. 8
АКТИВИ619 004973 3321 001 6261 090 2481 211 5401 267 8921 408 6881 520 8171 571 4111 624 323
І. Активи банків599 396926 086880 302942 0881 054 2801 127 1921 278 0951 316 8521 254 3851 299 063
1. Готівкові кошти та банківські метали18 31320 66821 72526 74927 00830 34636 39028 33734 35329 599
2. Кошти в НБУ19 12018 76823 33726 19031 31033 74047 22227 55427 39240 786
3. Кореспондентські рахунки, що відкриті в інших банках26 29340 40651 32367 59678 39599 47278 10699 752129 512152 661
4. Кредити надані485 368792 244747 348755 030825 320815 327911 4021 006 358965 093983 944
5. Частка простроченої заборгованості за кредитами у загальній сумі кредитів, % 1. 32. 39. 411. 29. 68. 97. 713. 522. 123. 6
6. Вкладення в цінні папери28 69340 61039 33583 55987 71996 340138 287168 928198 841197 667
7. Резерви за активними операціями банків20 18848 409122 433148 839157 907141 319131 252204 931321 303330 839
ПАСИВИ599 396926 086880 302942 0881 054 2801 127 1921 278 0951 316 8521 254 3851 299 063
1. Капітал69 578119 263115 175137 725155 487169 320192 599148 023103 713134 511
2. Зобов'язання банків529 818806 823765 127804 363898 793957 8721 085 4961 168 8291 150 6721 164 552
* з них 1 банк має ліцензію санаційного банку
# без неплатоспроможних банків
Джерело: складено автором за даними [36]
Для здійснення своїх функцій Національний банк України має право безоплатно одержувати від банків, банківських об’єднань та юридичних осіб, які отримали ліцензію Національного банку України, а також від осіб, стосовно яких Національний банк України здійснює наглядову діяльність відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність» [2], інформацію про їх діяльність та пояснення стосовно отриманої інформації і проведених операцій.
 
3.2. Реєстрація та ліцензування банків НБУ
 
Реєстрація банків здійснюється Національним банком шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру банків, після чого банк набуває статусу юридичної особи. Банки створюються у формі акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю або кооперативного банку.
Банки можуть функціонувати як універсальні або як спеціалізовані. За спеціалізацією банки можуть бути ощадними, інвестиційними, іпотечними, розрахунковими (кліринговими).
Банк набуває статусу спеціалізованого банку (крім ощадного) у разі, якщо понад 50% його активів в активами одного типу:
- для інвестиційного банку – емісія та розміщення цінних паперів, що здійснюються за рахунок грошових коштів приватних інвесторів;
- для іпотечного банку – активи, розміщені під заставу землі чи нерухомого майна;
- для розрахункового (клірингового) банку – активи, що розміщуються на клірингових рахунках.
Банк набуває статусу спеціалізованого ощадного банку в разі, якщо понад 50% його пасивів є вкладами фізичних осіб [27, с. 59].
Державний банк засновується за рішенням Кабінету Міністрів України після отримання позитивного висновку Національного банку про намір заснування державного банку, який надається на підставі отриманої інформації про:
- розмір статутного капіталу державного банку на час його реєстрації, строки та джерела формування, що підтверджуються в тому числі Законом України «Про Державний бюджет України» відповідною статтею витрат;
- перелік банківських та інших операцій;
- бізнес-план, що визначає види діяльності, які державний банк планує здійснювати в поточному році, з обґрунтуванням їх економічного ефекту;
- стратегію банку на наступні три роки. Учасниками банку можуть бути юридичні і фізичні особи, резиденти та нерезиденти, а також держава в особі Кабінету Міністрів України або уповноважених ним органів. Власники істотної участі в банку повинні мати бездоганну ділову репутацію та задовільний фінансовий стан. Учасниками банку не можуть бути юридичні особи, в яких банк має істотну участь (об'єднання громадян, релігійні та благодійні організації) [26, с. 23].
Учасниками банку не можуть бути юридичні особи, щодо яких неможливо встановити їх власників і джерела коштів, за рахунок яких такі юридичні особи здійснюють внески до статутного капіталу або купують акції банків.
Національний банк встановлює вимоги щодо мінімального розміру статутного капіталу банку тільки на час створення і реєстрації банків для забезпечення стабільної діяльності банку та виконання ним банківських операцій.
Формування та збільшення статутного капіталу банку можуть здійснюватися виключно шляхом грошових внесків учасників. Грошові внески для формування та збільшення статутного капіталу банку резиденти України здійснюють у гривнях, а нерезиденти – юридичні особи, фізичні особи – в іноземній вільно конвертованій валюті або в гривня
Правління Національного банку України 14 січня 2015 року прийняло постанову № 10 «Про затвердження Змін до Положення про порядок реєстрації та ліцензування банків, відкриття відокремлених підрозділів» [8].
Зміни, зокрема передбачають:
‒запровадження спрощеної процедури погодження змін, що вносяться до статуту банку, набуття та/або збільшення істотної участі в банку;
‒визначення документів, які мають подаватися до Національного банку України, щодо джерел походження коштів, що використовуватимуться для набуття та/або збільшення істотної участі у банку;
‒підвищення вимог до професійної придатності та ділової репутації керівників банку;
‒удосконалення порядку подання банками відомостей про структуру власності [8].
 
3.3. Нагляд Національного банку України, інспектування та припинення діяльності банків
 
Банківський нагляд є моніторингом процесів, що мають місце в банківській сфері на різних стадіях функціонування банків: створення нових банків та їхніх установ, діяльності банків, їх реорганізації та ліквідації. Це своєчасне реагування на порушення та негативні тенденції у діяльності комерційних банків з метою їх нормалізації, укріплення фінансового стану, підтримки стабільності та надійності як кожного банку зокрема, так і банківської системи в цілому [29, с. 146].
Застосовування регулятивно-наглядовими органами до банків певних коригувальних дій, а також заходи примусового впливу з метою регулювання їхньої діяльності. Ці заходи можуть розглядатися одночасно як елемент банківського нагляду і як елемент банківського регулювання.
Види перевірок, порядок їх планування, періодичність і порядок проведення, права та обов'язки інспекторів регламентує «Положення про планування та порядок проведення інспекційних перевірок», затверджене постановою Правління Національного банку України від 17 липня 2001 р. № 276 (зі змінами та доповненнями) [10].
Нагляд за виконанням банками встановлених вимог – це процес, за якого наглядовий орган, який виступає як контролер, перевіряє відповідність діяльності банківських установ правилам і нормам регулювання та нагляду. Останні ж можуть мати як кількісний, так і якісний характер, а це означає, що нагляд за виконанням установлених вимог має елементи як нагляду за виконанням кількісних вимог, так і нагляду за дотриманням вимог якісного характеру. Регулювання і нагляд, що базуються на кількісних вимогах, спрямовані на виконання банками вимог, значення яких можна виміряти кількісно [30, с. 11].
Нижче подано перелік банків, які перебувають у стадії реорганізації, банків, що визнані неплатоспроможними та до яких Фондом гарантування вкладів фізичних осіб введено тимчасову адміністрацію, банків у стадії ліквідації.
Таблиця 3.2
Перелік банків, які перебувають у стадії реорганізації, банків, що визнані неплатоспроможними та до яких Фондом гарантування вкладів фізичних осіб введено тимчасову адміністрацію, банків у стадії ліквідації, 2016 рік
Назва банкуДата прийняття рішення НБУ про визнання банку неплатоспроможнимДата рішення виконавчої дирекції ФГВФО про запровадження тимчасової адміністраціїДата рішення НБУ про ліквідацію
 
ПАТ «АВАНТ-БАНК»29. 01. 201629. 01. 201625. 02. 2016
ПАТ КБ «ТК КРЕДИТ»09. 02. 201609. 02. 201607. 04. 2016
ПАТ «КБ «ПРЕМІУМ»10. 02. 2016
ПАТ «РОДОВІД БАНК»25. 02. 201625. 02. 2016
ПАТ «КБ «СОЮЗ»15. 03. 2016
ПАТ «БАНК ПЕТРОКОММЕРЦ-УКРАЇНА»17. 03. 201617. 03. 201621. 04. 2016
ПАТ КБ «Хрещатик»05. 04. 201605. 04. 2016
Джерело: складено автором за даними [36]
Порядок припинення діяльності комерційних банків визначений Законами України «Про банки і банківську діяльність» [2], «Про господарські товариства» [4], «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» [3] та іншими нормативними актами. Ліквідація комерційного банку може відбуватися як добровільно, так і примусово. Добровільна ліквідація здійснюється тільки за рішенням загальних зборів засновників, примусова – у разі порушення банками банківського законодавства, здійснення ризикових операцій, що спричинило значну втрату активів або доходів, а також у разі настання ознак неплатоспроможності банку. В цих випадках НБУ має право відкликати ліцензію та ініціювати процедуру ліквідації банку.
Особливості процедури ліквідації банків передбачені в гл. 16 Закону України «Про банки і банківську діяльність» [2]. Банк може бути ліквідований з ініціативи власників банку та Національного банку України (у тому числі за заявою кредиторів).
Ліквідація банку з ініціативи власників здійснюється в порядку, передбаченому законодавством України про господарські товариства, з урахування особливостей, передбачених Законом України «Про банки та банківську діяльність» та за згодою Національного банку України.
Ліквідація банку з ініціативи НБУ здійснюється відповідно до банківського законодавства. Право звернення до господарського суду із заявою про визнання банку неплатоспроможним та його ліквідацію мають:
а) кредитори банку;
б) Національний банк України.
Кредитори банку направляють рекомендованим листом до НБУ заяву Про ліквідацію. банку в разі настання ознак неплатоспроможності банку з доданням документально підтверджених доказів наявності невиконаних грошових зобов’язань банку перед ними. Якщо впродовж одного місяця з дня направлення, заяви зазначені особи не отримали відповідь НБУ, вони мають право звернутися до суду із заявою про визнання банку неплатоспроможним. При підготовці справи до розгляду суддя повинен мати обґрунтований висновок НБУ щодо доцільності ліквідації банку або рішення НБУ про відкликання банківської ліцензії та призначення ліквідатора. НБУ зобов’язаний надати один із зазначених документів протягом місяця з дня отримання запиту суду.
Якщо банк-боржник не спроможний виконати свої зобов'язання відповідно до рішення суду про примусове стягнення протягом 6 місяців і за цей час не досягнуто домовленостей щодо реструктуризації визначеного боргу, НБУ зобов’язаний відкликати ліцензію та ініціювати процедуру ліквідації банку. Справа про визнання банку неплатоспроможним за заявою кредиторів банку може бути порушена лише після відкликання банківської ліцензії. Після відкликання банківської ліцензії санація банку не допускається.
Орган, що ініціював рішення про ліквідацію, призначає ліквідатора, який приступає до виконання обов’язків негайно після відкликання ліцензії [24, с. 103].
 
ВИСНОВКИ
 
Дослідження теоретичних засад регулювання Національним банком України банківської діяльності дало нам змогу зробити наступні висновки:
1. Центральні банки відіграють ключову роль у фінансовій та економічній політиці різних країн світу. Такою ж мірою це стосується й України. Тому вибір моделі побудови, ролі та місця Національного банку також має відбуватися з урахуванням світового досвіду. Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління.
2. Правовий статус Національного банку України на сьогодні є відображенням тих процесів, що відбуваються в економіці, рівня розвитку її політичних інститутів, демократичних традицій суспільства, його економічної культури тощо. Національний банк у межах своїх повноважень сприяє стабільності банківської системи за умови, що це не перешкоджає досягненню та підтримки цінової стабільності в державі.
3. Згідно з чинним законодавством, за Національним банком України закріплено виконання значної кількості функцій (зокрема, Закон України «Про Національний банк України» визначає 19 функцій. Основним завданням НБУ як центрального банку держави є забезпечення стабільності національної грошової одиниці – гривні.
Дослідження сучасної грошово-кредитної політику Національного банку України показало наступне:
1. Організаційна структура НБУ побудована за принципом централізації з вертикальним підпорядкуванням. Вищим органом управління Національного банку України є Рада НБУ, яка складається з 14 членів. Основним керівним органом НБУ є Правління, яке, згідно з Основними засадами грошово-кредитної політики, через відповідні монетарні та інші засоби банківського регулювання забезпечує реалізацію грошово-кредитної політики, організовує виконання інших функцій відповідно до законодавства та здійснює управління діяльністю НБУ.
2. Положеннями Закону України «Про Національний банк України» пріоритетною цілю грошово-кредитної політики визначено досягнення та підтримку цінової стабільності в державі. Грошово-кредитна політика Національного банку здійснюється на основі режиму монетарного таргетування. Контроль за кількісними параметрами грошової пропозиції сприятиме зниженню інфляційного тиску та поступовому створенню передумов для переходу до режиму інфляційного таргетування.
3. Правові засади валютного регулювання в Україні закладені Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 р. №15-93, згідно з яким Національний банк України було визначено головним валютним органом країни та покладено на нього виконання функцій щодо формування принципів та стратегії валютного регулювання, розробки системи курсоутворення та здійснення контролю за виконанням правил валютних операцій.
Аналіз наглядової та регулятивної діяльності Національного банку України показав наступне:
1. Держава в особі Національного банку України здійснює регулювання комерційних і державних банків на макрорівні шляхом впровадження в дію відповідних нормативно-правових актів. Розроблена НБУ система рейтингової оцінки банків CAMELS ставить за мету визначення банків, в яких незадовільний фінансовий стан, операції або менеджмент мають недоліки, що вимагають посиленого контролю з боку служби банківського нагляду Національного банку України і вжиття відповідних заходів.
2. Національний банк встановлює вимоги щодо мінімального розміру статутного капіталу банку тільки на час створення і реєстрації банків для забезпечення стабільної діяльності банку та виконання ним банківських операцій.
3. Застосовування регулятивно-наглядовими органами до банків певних коригувальних дій, а також заходи примусового впливу з метою регулювання їхньої діяльності. Ці заходи можуть розглядатися одночасно як елемент банківського нагляду і як елемент банківського регулювання.
 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
 
1.Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19. 02. 1993 № 15-93.
2.Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 07. 12. 2000 № 2121-III.
3.Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14. 05. 1992 № 2343-XII.
4.Закон України «Про господарські товариства» від 19. 09. 1991 № 1576-XII.
5.Закон України «Про Національний банк України» від 20. 05. 1999 № 679-XIV.
6.Конституція України від 28. 06. 1996 № 254к/96-ВР.
7.Постанова НБУ «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» від 03. 03. 2016 р. № 140.
8.Постанова Правління НБУ «Про затвердження Змін до Положення про порядок реєстрації та ліцензування банків, відкриття відокремлених підрозділів» від 05. 03. 2015 № 164.
9.Постанова Правління НБ» «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів НБУ» від 11. 03. 2016 р. № 150.
10.Постанова Правління НБУ «Про затвердження Положення про планування та порядок проведення інспекційних перевірок» від 17. 07. 2001 № 276.
11.Постанова Правління НБУ «Про основні засади грошово-кредитної політики на 2016-2020 рр. « від 18. 08. 2015 р. № 541.
12.Постанова Правління НБУ «Про структуру системи банківського нагляду Національного банку України та його повноваження щодо адекватного реагування на порушення в діяльності комерційних банків» від 17. 11. 1997 № 380.
13.Постанова Правління НБУ «Про внесення змін до Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів» від 31. 03. 2014 р. № 180.
14.Адамик Б. П. Національний банк і грошово-кредитна політика [Текст]: навчальний посібник / Б. П. Адамик. – Тернопіль: Карт-бланш, 2002. – 278 с.
15.Боришкевич О. В. Режими валютного курсу: пошук оптимальності/ О. В. Боришкевич // Банківська справа. – 2014. – № 3-4 (123). – C. 66- 73.
16.Дзюблюк О. Грошово-кредитна політика в період кризових явищ на світових фінансових ринках // Вісник НБУ. – 2016. – № 3. – С. 20-32.
17.Дмитренко І. О. Монетарна політика НБУ у 1991-2015 рр. / І. О. Дмитренко // Регіональна економіка. – 2016. – № 3. – С. 12-19.
18.Дробот І. В. Монетарна політика НБУ / І. В. Дробот, А. О. Оленевич // Науковий вісник РДГУ. – 2016. – № 2. – С. 15-21.
19.Євчук О. І. Грошово-кредитна політика в Україні / О. І. Євчук, Н. Б. Савіна // Збірник наукових праць НУВГН. – 2016. – № 3 (49). – С. 18-29.
20.Коваленко Д. І. Гроші та кредит: теорія і практика: навч. посібник. / Д. І. Коваленко. – К. : Центр учбової літератури, 2011. – 352 с.
21.Ласкіна Н. І. Грошово-кредитна політика НБУ / Н. І. Ласкіна // Економічні науки. – 2012. – № 12. – С. 44-52.
22.Луців Б. Грошово-кредитна політика держави та інвестиційна діяльність банків // Економіка України. – 2001. – № 10. – С. 20-25.
23.Михайловська І. М. Гроші та кредит: навчальний посібник / І. М. Михайловська, К. Л. Ларіонова. – Львів: Новий світ-2000, 2006. – 432 с.
24.Монетарна політика Національного банку України: сучасний стан та перспективи змін / За ред. В. С. Стельмаха. – Центр наукових досліджень Національного банку України, УБС НБУ, 2009. – 404 с.
25.Нікіфоров П. Монетарна політика в системі економічної політики держави: теоретичні підходи та прикладні аспекти // Економіка України. – 2015. – № 12. – С. 25-31.
26.Осецький В. Грошово-кредитна політика – детермінанта інвестиційних змін // Банківська справа. – 2013. – № 1. – С. 22-26.
27.Островська Н. С. Грошово-кредитна політика в умовах ринкових трансформацій в Україні. – Ірпінь, 2005. – 171 с.
28.Островська Н. С. Грошово-кредитна політика в Україні у контексті світового досвіду // Фінанси України. – 2015. – № 5. – С. 107-110.
29.Пасічник. І. В. Роль інструментів грошово-кредитної політики / Пасічник І. В.. Галушко Ю. П., // Вісник Університету банківської справи Національного банка України. – 2016. – №1. – С. 143-146.
30.Петрик О. Цілі та основні режими сучасної монетарної політики // Вісник НБУ. – 2016. – № 2. – С. 6-13.
31.Продан Т. Грошово-кредитна політика НБУ та її вплив на інфляцію та стабільність споживчих цін в Україні / Т. Продан // Вісник КНУ ім. Т. Шевченка. – 2015. – № 112. – С. 33-36.
32.Самсонова К. В. Напрями сучасної грошово-кредитної політики в умовах виходу з фінансової кризи / К. В. Самсонова, Н. В. Гаврилова // Економічна думка. – 2015. – № 2. – С. 2-7.
33.Суторміна А. М. Валютне регулювання у забезпеченні економічного розвитку України: дисертація на здобуття наук. ступеня канд. економ. наук: спец. 08. 00. 08 – гроші, фінанси і кредит / Суторміна Альона Миколаївна; КНЕУ ім. В. Гетьмана. – К.: КНЕУ ім. В. Гетьмана, 2015. – 225 с.
34.Храпкіна В. В. Основні інструменти грошово-кредитної політики України / Храпкіна В. В., Крутушкіна В. В., // Актуальні проблеми економіки. – 2014. – № 9. – С. 30-38.
35.Шелудько С. А. Сутність, склад і класифікація інструментів валютного регулювання / С. А. Шелудько // Актуальні проблеми міжнародного економічного співробітництва: оцінки та стратегії: збірник тез наукових робіт учасників Міжнародної науково-практичної конференції (м. Одеса, 17-18 липня 2015 р.) / ГО «Центр економічних досліджень та розвитку». – Одеса: ЦЕДР, 2015. – С. 123-126.
36.Національний Банк України // Офіційний сайт [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //www. bank. gov. ua/control/uk/publish/article? art_id=36081.
37.Юр О. М. Механізм реалізації монетарної політики Національного банку України / О. М. Юр [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //www. rusnauka. com/15_APSN_2010/Economics/67403. doc. htm.
Фото Капча