Національний банк України в системі регулювання банківської діяльності

Предмет:

Тип роботи:

Курсова робота

К-сть сторінок:

Мова:

Українська

Оцінка:

93 Конституції України наприкінці 2004 року, що стосувалися скасування права Національного банку України законодавчої ініціативи. Такі зміни дещо послабили незалежний статус НБУ і негативно позначаються на розвитку банківської системи держави – для ефективної діяльності якої необхідно не лише вдосконалювати чинне банківське законодавство, а й приймати значну кількість нових законів. Актуальним є прийняття дієвого законодавства в сфері процесу кредитування, щодо належної регламентації прав та обов’язків учасників кредитного процесу, належних законодавчих гарантій як для кредиторів, так і для позичальників. Маючи право законодавчої ініціативи, Національному банку України було б значно легше активізувати даний процес і наблизити банківське законодавство України до критеріїв провідних країн світу, надійніше захистити інтереси як банківських установ, так і суб’єктів господарювання і населення.

Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України [6], Законом України «Про Національний банк України» [5] та іншими законами України.

Національний банк є економічно самостійним органом, який здійснює видатки за рахунок власних доходів у межах затвердженого кошторису, а у визначених Законом України «Про Національний банк України» випадках – також за рахунок Державного бюджету України [5].

Національний банк є юридичною особою, має відокремлене майно, що є об'єктом права державної власності і перебуває у його повному господарському віданні.

Відповідно до Конституції України, основною функцією Національного банку є забезпечення стабільності грошової одиниці України [6]. При виконанні своєї основної функції Національний банк має виходити із пріоритетності досягнення та підтримки цінової стабільності в державі.

Національний банк у межах своїх повноважень сприяє стабільності банківської системи за умови, що це не перешкоджає досягненню та підтримки цінової стабільності в державі.

Національний банк також сприяє додержанню стійких темпів економічного зростання та підтримує економічну політику Кабінету Міністрів України за умови, що це не перешкоджає досягненню цінової стабільності та стабільності банківської системи.

Специфікою Національного банку та центральних банків інших країн є те, що вони поєднують в собі окремі риси комерційної банківської установи й державного відомства, а також наділені певними владними повноваженнями у сфері регулювання грошово-кредитної та банківської систем.

Отже, Закон України «Про банки і банківську діяльність» визначає банківську систему, виходячи з суб’єктного критерію – вона складається з Національного банку України та інших банків, що були створені відповідно до ч. 1 ст. 4 зазначеного Закону [2]. Такий підхід свідчить про відсутність визначеності системності при роботі з нормативно-правовими актами, які закріплюють статус фінансових посередників в Україні. А це, у свою чергу, потягло за собою відсутність таких родових і видових понять як кредитна система або небанківська кредитна чи фінансова установа.

Разом з тим, головною метою Національного банку України є забезпечення стабільності грошової одиниці, а для цього необхідно забезпечити певний ступінь його політичної та економічної незалежності. Перша проявляється в тому, що Національний банк встановлює цільові орієнтири грошової маси і його дії схвалюють як виконавчі так і законодавчі органи. Друга – означає самостійність банку у виборі інструментів грошово-кредитної політики [14, с. 17]. Крім того для забезпечення економічної незалежності національного банку важливе значення має характер здійснюваного ним контролю за кредитною системою.

1.3. Функції Національного банку України

Згідно з чинним законодавством, за Національним банком України закріплено виконання значної кількості функцій (зокрема, Закон України «Про Національний банк України» визначає 19 функцій [5]). Ключовими серед них є такі функції НБУ (рис. 1. 1) :

Рис. 1.1. Основні функції НБУ

Джерело: побудовано автором за даними [5; 14]

Основним завданням НБУ як центрального банку держави є забезпечення стабільності національної грошової одиниці – гривні. Національний банк веде Книгу реєстрації банків, валютних бірж та інших фінансово-кредитних установ, представляє інтереси України у відносинах з центральними банками інших країн, міжнародними банками та фінансово-кредитними організаціями.

Функція НБУ як емісійного центру полягає в тому, що йому належить монопольне право на емісію грошей в обіг, а також випуск національних грошових знаків (банкнот, монет). Для друкування банкнот та карбування монет створено власний Банкнотно-монетний двір. Тепер, із введенням у дію Малинської фабрики банкнотного паперу, Україна має замкнутий цикл виготовлення національних грошей.

Виконання функції валютного органу означає, що НБУ є головним державним органом, який визначає валютну політику.

У сфері валютного регулювання НБУ:

- складає разом із Кабінетом Міністрів платіжний баланс країни;

- контролює дотримання затвердженого Верховною Радою України ліміту зовнішнього державного боргу України;

- визначає ліміти заборгованості в іноземній валюті уповноважених банків нерезидентам;

- нагромаджує, зберігає і використовує резерви валютних цінностей для здійснення державної валютної політики;

- видає нормативні акти щодо ведення валютних операцій;

- видає ліцензії на здійснення валютних операцій та приймає рішення про їх скасування;

- визначає способи встановлення і використання курсів іноземних валют, виражених у валюті України, курсів валютних цінностей, виражених в іноземній валюті або розрахункових (клірингових) одиницях [5].

НБУ визначає структуру валютного ринку України й організовує торгівлю валютними цінностями на ньому відповідно до законодавства України про валютне регулювання. НБУ проводить дисконтну та девізну валютну політику та застосовує в необхідних випадках