Надзвичайні ситуації природнього характеру

Селі є стихійним (особливо небезпечним) гідрологічним явищем, що загрожує населеним пунктам, спортивним і санаторно-курортним комплексам, залізним і автомобільним дорогам, зрошувальним системам і іншим важливим народногосподарським об'єктам.

Селеві процеси в Карпатах та Криму розвиваються на 70% гірських водозаборів (переважно у низкогір’ї). За даними Держкомгеології в Автономній Республіці Крим селевими басейнами зайнято 3% площі, у Закарпатській області – 40%, у Чернівецькій – 15%, у Івано-Франківській – 33%, у Львівській області – 8%.

Значно впливає на посилення селевих процесів техногенна діяльність. Останні десятиріччя селі реєструються кожні 2 – 3 роки, хоча ще 50 років тому селепрояви відмічалися один раз на 8 – 10 років. Цьому сприяє інтенсивна вирубка лісів, розробка корисних копалин, руйнування та прорив гребель, нерегульований випас худоби на полонинах.

Селевим потоком (селем – від арабського sail- бурхливий потік) називають стрімкі руслові потоки, що складаються із суміші води й уламків гірських порід, які раптово виникають у басейнах невеликих гірських рік. Вони характеризуються різким підйомом рівня води, не прямолінійністю руху, короткочасністю дії (у середньому від одної до трьох годин), значним ерозійно-акумулятивним руйнівним ефектом.

Безпосередніми причинами зародження селів служать зливи, інтенсивне танення снігу і льоду, прориви водойм, рідше землетрус, виверження вулканів. Незважаючи на різноманітність причин, механізми зародження селів мають багато загального і можуть бути зведені до трьох головних типів: ерозійного, проривного й обвально-зсувного.

При ерозійному механізмі зародження спочатку йде насичення водяного потоку уламковим матеріалом за рахунок змиву і розмиву поверхні селевого басейну і потім – формування селевої хвилі в руслі. Тому насиченість селевого потоку тут часто близька до мінімального, а рух потоку контролюється руслом.

Основні характеристики селів.

Об'єм або потужність селя може складати десятки і сотні тисяч, а іноді і мільйони кубічних метрів селевої маси.

Максимальна витрата селевого потоку (твердої і рідкої фази) без заторів під час руху приблизно в 1, 2 – 1, 4 рази більше витрати води, а при заторах – у 3-5 разу більше. Розмір максимальної витрати селевого потоку може складати від декількох десятків до 2000 м3/с.

Швидкість руху селів коливається в межах від 2 до 10 м/с, іноді і більш. Істотним є те, що сель на відміну від водяного потоку часто рухається не безупинно, а окремими валами, то майже зупиняючись, то знову прискорюючи рух. Це відбувається в основному внаслідок затримки селевої маси і звуження русла, на крутих поворотах, у місцях різкого зменшення ухилу. Якщо звичайно швидкість плину селевого потоку складає: 2, 5 – 4, 0 м/с, то при проривах заторів вона іноді досягає 10 м/с, при цьому витрати води збільшуються в 3-5 разів. Максимальна швидкість перевищує середню в 1, 5-2 рази.

Селеві потоки короткочасні. Тривалість селів коливається від десятків хвилин до декількох годин, частіше усього тривалість складає 1-3 години, іноді до 8 і рідко більш 8 годин.

При русі сель являє собою суцільний потік із грунту, каменів і води. Крутий передній фронт селевої хвилі висотою від 5 до 15 м утворює “голову” селю. Максимальна висота валуводогрунтового потоку може досягати 25 м.

Структурний склад селевого потоку визначається долею твердого матеріалу в об'ємі потоку, що у залежності від геологічних умов змінюється від 10 до 70%.

В'язкість зв'язних селів нагадує густий бетонний розчин, у якому змішані великі уламки скельних порід.

По складу твердого матеріалу, що переноситься, селеві потоки прийнято розрізняти в такий спосіб:

грязьові потоки, що представляють собою суміш води і мілкозема при невеликій концентрації каменів (об'ємна вага потоку 1, 5 – 2, 0 т/м3) ;

грязево-кам’яні потоки, що представляють собою суміш води, мілкозема, гальки, гравію, невеликих каменів, попадаються і великі камені, але їх небагато, вони то випадають із потоку, то знову починають рухатися разом із ним (об'ємна вага потоку 2, 1 – 2, 5 т/м3) ;

водно-кам'яні потоки, що представляють собою суміш води з переважно великими каменями, у тому числі з валунами і зі скельними уламками (об'ємна вага потоку 1, 1 – 1, 5 т/ м3).

Селеві потоки підрозділяються також по характеру їхнього руху в руслі на зв'язані і незв'язні потоки.

зв'язані потоки складаються із суміші води, глинистих і піщаних часток. Розчин має властивості пластичної речовини. Потік як би являє собою єдине ціле. На відміну від водяного потоку він не слідує вигинам русла, а руйнує і випрямляє їх або перевалює через перешкоду.

незв'язні (поточні) потоки рухаються з великою швидкістю. Відзначається постійне зіткнення каменів, їхнє обкатування і стирання. Потік в основному слідує вигинам русла, піддаючи його руйнуванню в різних місцях.

Крім того, селі класифікуються і по об'єму перенесеної твердої маси або, інакше кажучи, по потужності. Частіше усього по потужності селеві потоки діляться на три групи:

потужні (сильної потужності), із виносом до підніжжя гір більш 100 тис м3 матеріалів; бувають один раз у 5-10 років;

середньої потужності, із виносом від 10 до 100 тис м3 матеріалів; бувають один раз у 2-3 роки;

слабкої потужності (малопотужні), із виносом менше 100 тис