Напрямки формування зовнішньоекономічної діяльності промислових підприємств в ринкових умовах

Виділяють три основних методи, які використовуються при налагодженні коопераційних зв’язків: здійснення спільних програм, спеціалізація в договірному порядку, утворення спільних підприємств.

Однією з форм світогосподарських зв’язків є створення вільних економічних зон. Досвід їх створення свідчить про те, що їх успішна реалізація пов’язана з інформаційно-рекламною діяльністю та відносинами з суспільством та діловим світом. Ключовим аспектом для успішного розвитку таких зон є кваліфікація персоналу, що керує зоною та його зацікавленість. Другий ключовий аспект – організаційна структура управління зоною. Зацікавленість багатьма країнами у створенні вільних економічних зон обумовлена тим, що зростає рівень зайнятості, обсяги експорту, швидкість засвоєння нових технологій та промислової модернізації. Заставою успіху вільних економічних зон є висока адаптивність та гнучкість в процесі адміністрування, створення зон зовнішньої торгівлі, зон промислових підприємств, які можна використати в економічно-депресивних регіонах з високим рівнем безробіття. До позитивного в створенні вільних економічних зон належить також утворення науково-технологічних парків (технопарки, технополіси, тощо).

Еволюційною особливістю розвитку науково-технологічних парків є те, що вони поєднують географічні, економічні та соціальні фактори. Найбільш сприятливими факторами для їх утворення є органічна єдність в розміщенні підприємств з високими технологіями в галузях промисловості, наукові заклади, ВУЗи, які готовлять для технополісів наукові та інженерні кадри, житлову розбудову з відповідною сучасною виробничою та соціальною інфраструктурою.

Ці методи мають бути взяті на озброєння вітчизняними виробниками при виході на міжнародний ринок.

На основі аналізу стану проблеми, що розглядається, можна зробити наступні висновки.

Найважливішою рисою сучасності є підвищення рівня взаємозалежності, інтеграції країн. Прискорення різних напрямків взаємозалежності проходить під впливом розвитку техніки (транспортної, інформаційної, машинобудівної) та технологій. Стан зовнішньоекономічної діяльності промислових підприємств залежить від політичного, фінансового, соціального рівня розвитку країни в цілому.

Розділ 2. “Передумови формування механізму зовнішньоекономічної діяльності промислового комплексу України в умовах трансформації економіки”.

У другому розділі виконано аналіз промислового виробництва України та стан зовнішньоекономічної діяльності. Згідно проведеного аналізу, частка паливно-енергетичного та сировинного комплексу, які виробляють проміжну продукцію, зросла з 26, 5% у 1990 році до 58, 5% в 2000 році. В той час як виробництво продукції кінцевого попиту значно знизилось. Частка продукції машинобудування та металооброблення скоротилася більше ніж вдвічі. Загострилися структурні проблеми у виробництві споживчих товарів. Їх частина у загальному обсязі промислової продукції за цей час знизилася з 31, 3% до 19, 3%. Промислове виробництво в цілому за цей період зменшилося майже наполовину. Недостатня соціальна орієнтація виробництва в умовах лібералізації економіки привела до експансії імпортних товарів і в багатьох випадках – до втрати вітчизняного ринку. Незадовільним є техніко-технологічний стан виробництва. Значні розміри фізичного та морального старіння промислово-виробничих фондів. Більшість промислових підприємств взагалі припинила інноваційну діяльність, в зв’язку з чим зростає старіння промислово-виробничих фондів, відсутні достатні умови для виробництва конкурентоспроможної продукції. У 2000 році за рахунок державного бюджету проведено всього 6% інвестицій у основний капітал.

Дестабілізує функціювання вітчизняного внутрішнього ринку промислової продукції існування цінових диспропорцій. Аналіз ціноутворення свідчить про випереджаюче зростання споживчих цін на товари та послуги в порівнянні з цінами виробників промислової продукції. Деформування системи цін виробників полягає в існуванні диспаритетів цін між енерго-сировинними та перероблюючими галузями. На протязі 2000 року у паливній промисловості ціни зросли на 35, 5%, що потягло за собою стрибок цін у інших галузях промисловості на 10 – 25%. На формування цін впливають багаточисельні посередники, діяльність яких приводить до утворення значної різниці між цінами виробників та цінами споживачів промислової продукції. Низьке завантаження виробничих потужностей (менш 50%) з одного боку створює потенційний резерв збільшення обсягів виробництва без значних додаткових витрат на капітальні вклади, а з іншого – приводить до збитків багатьох промислових підприємств. Непосильний для більшості промислових підприємств податковий тягар зумовив погіршення їх фінансового стану. Великі борги, неплатіжеспроможність, збитковість, вимивання оборотних засобів, зниження ефективності фінансово-господарської діяльності – такі риси української промисловості на сучасному етапі, що випливає із даних наведеної таблиці. Характеризуючи платіжну кризу у промисловості, слід відмітити, що завдяки взаємозалікам, бартерним операціям, наявності множини комерційних посередників на початку 2000 року 36% дебіторської заборгованості у промисловості складала заборгованість за електроенергію, а борги підприємств-електроенергетики досягли 27% кредиторської заборгованості промислового комплексу. Відміна взаємозаліків між споживачами електроенергії, постачальниками та генеруючими компаніями сприяла збільшенню надходжень банківських коштів у 1, 5 – 2 рази, виводу капіталів з тіньової сфери.

Головною проблемою однієї із найбільш важливих галузей господарської системи України, а саме вітчизняного машинобудування, стало скорочення замовлень, позбавлення ринків збуту готової продукції, фізичне та моральне старіння матеріально-технічної бази цієї галузі промисловості. Вихід із такого стану у реструктурізації і впровадженні нової техніки та технології, а для цього потрібні інвестиції. На даний час зберігається тенденція незначного збільшення капітальних вкладень до промислового комплексу.

Стан виробництва у промисловому комплексі впливає на формування зовнішньоекономічних зв’язків і створює складні умови для входження України у світове господарство.

Проведений аналіз дозволяє сформулювати основні умови включення українського промислового комплексу в процес регіональної та міжнародної інтеграції. Для цього економіка України мусить бути в одній системі координат з світовим розвинутим суспільством. Це може бути досягнуто становленням в Україні адекватних правових, економічних, соціальних та інфраструктурних відносин. Сприятливими факторами для розвитку цих