Напрямки формування зовнішньоекономічної діяльності промислових підприємств в ринкових умовах

Стратегічний аналіз промислового комплекса може базуватися на відомих схемах: схема Бостонської консалтингової групи (БКГ) ; схема Артура Д. Літла (АДЛ) ; схема Мак-Кинсея (МК) ; нова схема БКГ, які відображають 4 основних видів діяльності: концентрована, спеціалізована, фрагментарна, безперспективна. При цьому до них входять такі параметри зовнішньоекономічної діяльності промислових підприємств: обсяг ринку, рівень економічного росту, норма прибутку, інтенсивність конкуренції, максимальне співробітництво у вибраних напрямках та його диференціація, кваліфікація кадрів.

В сучасних умовах розвитку господарської діяльності приділяється увага складним та диверсифіцированим технологічним та організаційним моделям промислового виробництва. В роботі пропонується удосконалена однопродуктова динамічна модель ефективності зовнішніх інвестицій в реалізації вітчизняних інвестиційних проектів.

Наведені на рис. 2. виділені фактори, що характеризують виробництво: праця (L), засоби праці (основні виробничі фонди)  (К) та предмети праці (Ws). Останні включають, з одного боку, елементи природи або природничі ресурси (W) та предмети праці (Ws), повернені до виробництва як частина сукупного суспільного продукту. Результатом виробничої діяльності є валовий продукт (Х), розподіляємий в блоці Рх на виробничі потреби (W) та кінцевий продукт (Y). В свою чергу, продукт (Y) поділяється в блоці розподілення (Ру) на валові капітальні внески (І) та невиробниче використання (С). Валові капітальні внескі (І) поділяються на амортизаційні відрахування (А) та чисті капітальні внескі, які йдуть на розширення виробничих фондів (Блок Рі).

Відображена на рис. 2 однопродуктова макроекономічна модель допомагає виявити взаємозв’язки таких агрегованих макроекономічних показників, як валовий продукт, кінцевий продукт, трудові ресурси, виробничі фонди, капітальні внески, споживання тощо. Так, на макрорівні блок розподілення Рх демонструє взаємозв’язки між валовим продуктом Х, виробничим споживанням W, та кінцевим продуктом Y: X = W + Y. Блок Ру поділяється на дві складові: валові капітальні внески І та невиробниче споживання С: Y = I + C. Капітальні внески складають матеріальну основу нарощування та переозброєння виробничого апарату промислового комплексу і є засобом рішення завдань підвищення добробуту.

 В умовах кризи національної економіки взаємодія елементів наведеної схеми підлягає деяким змінам. Так, наприклад, значно зменшуються потоки чистих капітальних внесків і потік тієї частини валового продукту, виділеної нами, яка спрямовується на виробничі потреби. Зниження обсягу грошових засобів у цих потоках є причиною падіння обсягів промислового виробництва і, як наслідок – валового кінцевого продукту. Циклічний взаємозв’язок елементів схеми викликає неодноразове повторення та посилення процесу стагнації. Для того, щоб зупинити цей процес, необхідно зорієнтувати належним чином елементи схеми, якими є виділені об’єднані потоки. Потік чистих капітальних внесків характеризує активність зовнішніх інвесторів. Інвестиційний капітал внутрішніх інвесторів в промисловому комплексі України в теперішній час надзвичайно низький та недостатній для вирішення цього завдання. При цьому рівняння руху основних виробничих фондів К має вигляд: dK/dt = 1/q (I-K), де q – параметр моделі;  – коефіцієнт амортизації.

Враховуючи вищенаведене, можна з урахуванням зовнішніх інвестицій записати динамічну модель рівнянням виду: dK/dt = 1/q ((1 – а) Х – μK – С), де а – коефіцієнт пропорційності випуску промислової продукції Х, який враховує обсяг іноземних інвестицій.

Інвестиційним процесам у нашій країні потрібні зовнішні поштовхи. Ними можуть бути іноземні інвестиції, раціональне використання яких дозволить відновити оптимальний стан об’єднаних поточних засобів, що дозволяє зорієнтувати промисловий комплекс до зростання виробництва та примусить схему “працювати” в протилежному напрямку.

Проведений за моделлю аналіз показав що, найбільшу ефективність використання інвестиційних ресурсів мають в першу чергу суб’єкти промислового сектору економіки, що впроваджують енергозберігаючі та високі технології.

В роботі пропонується здійснити заходи щодо захисту вітчизняного виробника шляхом створення пільгових умов господарювання для промислових підприємств – потенційних експортерів, що буде сприяти активізації зовнішньоекономічної діяльності ті підвищення ефективності промислового виробництва.

 

 

В дисертаційній роботі розв’язане наукове завдання розвитку теоретичних засад зовнішньоекономічної діяльності підприємств промислового комплексу.

Проведені в межах дисертаційної роботи дослідження автора дозволяють зробити наступні висновки:

Автором визначені напрямки використання світового досвіду організації зовнішньоекономічної діяльності промислового комплексу. Виходячи із світової практики вітчизняним працівникам доцільно використовувати міжнародні методи входження у світовий ринок такі як: підключення до технологічної низки, утворення спільних підприємств та інше.

Практика діяльності спільних промислових підприємств багатьох країн свідчить, що перевагами таких підприємств в порівнянні з національними, є швидкі темпи будівництва, освоєння та модернізації потужностей, стабільний розвиток та удосконалення виробництва; активне використання нових технологій та нових методів організації, управління виробництвом для одержання високоякісної та конкурентоспроможної продукції; висока продуктивність праці та рівень оплати; порівняльно короткий строк окупності інвестицій.

Автором обумовлено, що значним кроком по покращенню міжнародного співробітництва є створення вільних економічних зон, де сконцентровані промислові підприємства, більш ефективне використання системи виробничого сервісу та можливостей лізингових компаній.

Автором обґрунтовано, що основа методологічного підходу до формування механізму становлення та розвитку зовнішньоекономічної діяльності підприємств промислового комплексу полягає у