Народні символи України — сакрал українського народу | Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

Предмет:

Тип роботи:

Навчальний посібник

К-сть сторінок:

Мова:

Українська

Оцінка:

ані чутки, ані звістки. Йшли роки, підросла сестричка. Бачила, які сумні тато й мама, все допитувалась – чому? Довго не розповідали, а потім якось бабуся все оповіла. І вирішила дівчина іти в чужий край, шукати братів. Ніякі вмовляння не допомогли. Довго блукала дівчина світом: ніхто не чув про чорнобривців. А потім якийсь дідо сказав їй: "Це, мабуть твої брати були! Вони всі троє однаковісінькі, та такі ж гарнесенькі. Хан їх і голодом морив, і бив, наказуючи працювати. А вони одне у відповідь: – Відвезіть нас додому. Ми будемо працювати, і все зроблене забирайте. Але тільки вдома ми можемо робити такі речі, як ви бачите. Бо стільки тих виробів привезли з ними. Хан наказав їх бити, поки не згодяться працювати. Забили їх до смерті”… – Дідуню! А де вони поховані? – А їх ніхто не ховав. Хан наказав викинути в степ. Там зараз тільки кісточки тліють. – Покажіть, де це! благаю Вас! Позбирала в торбинку кісточки братів, бо вже мало що й лишилося. Схудла, змарніла, але дійшла додому. З великою радістю зустріли батьки і все село дівчину. Поплакали над долею хлопців-чорнобривців, та й розійшлися додому. А батьки поховали в садку останки своїх синів. За якийсь час побігла дівчина в садок, як щоранку це робила і зачудувалася: на могилці братів розцвіли дивні квіти. Покликала батьків, і ті водночас мовили: "Чорнобривці!” Полюбили ті квіти на Україні, рідко біля якої хати їх немає. Отак повернулися нетлінною красою додому хлопці-чорнобривці.

Загадки про чорнобривці

В капелюшок пишний вбрався

І морозу не злякався.

Невеличкий цей сміливець

Золотавий… (чорнобривець)

***

Чудова квіточка така,

Чорними брівками морга

Вірші про чорнобривці для дітей

Чорнобривці

Гарні квіти біля хати

Навесні садила мати.

Чорнобривці чорноброві

Квітнуть в тиші вечоровій.

Чорнобривці чарівні

Так і просяться в пісні.

***

Чорнобривець я пишний, духмяний,

Що до перших морозів не в’яну.

Це про мене матуся співає,

Як дитину в колисці гойдає.

Ви візьміть мене, квіти, в віночок.

Затанцюєте гарно таночок.

Буде затишно з вами в віночку.

Всім нам радісно буде в таночку.

***

Чорнобривці

(Оксана Вишневська)

— Квітів дитинства букет,

Спогадів ніжних тепло,

Знайомої пісні куплет

Нагадує як все було.

Цвіт чорнобривців в саду,

Мама Щаслива й сумна,

З ними до школи іду,

Ось моя юність мина.

Навіть доросла тепер

Цвіт їх чарівний люблю,

Вік анітрохи не стер

За тим, що минуло, жалю

***

Чорнобровий чорнобривець чепурився:

Дощовою краплею умився,

Втерся теплим вітром — рушником

Та й накрився парасолькою — листком.

І стоїть це диво золоте,

Щоб ласкаво зустрічать гостей.

Лілея

Лілея — як квітка, присвячена Діві Марії, означала чистоту й невинність

Легенди про лілії

Це було в давнину, коли в широкі степи України залітали орди татарські. Страшний то був час: горіли села, голосили матері, просили захисту діти, а безжалісно рубали шаблями. Лилась кров, лились сльози. Старих людей рубали, молодих дівчат і хлопців забирали в полон і гнали в невідому країну.

В одному селі ( а скільки таких сіл на широкій Україні ) росли і розквітали красиві вродою і станом чорноокі, працьовиті красуні. Ніжні, непорочні, як білий цвіт лілії.

Одного разу на село налетіли татари. Дівчата, щоб не йти в неволю, втопились в бистрій і глибокій річці. І в тому місці, де темна вода сховала від ворогів красунь, на світанку з’явились білі пуп’янки невідомих квітів. Коли зійшло сонце, проміння освітило згорище на місці села, і, наче злякавшись побаченого, пробігло по неспокійній поверхні річки, невідомі квіти розцвіли яскравим, сліпучим цвітом. Здавалось, що ніжні руки дівчат тягнуться до сонця, вітають світла. А ввечері, з запахом сонця,– ховалися від чорної ночі. З того часу ці чудові ніжні квіти, яких прозвали ліліями просипаються з сонцем і засипають з його заходом.

*** ******

По древньогрецькій легенді, фіванська цариця Апклина тайно родила від Зевса хлопчика Геракла, алебоячись кари жінки Зевса, Гери, сховала новонародженого в кущах. Однак Гера ненароком виявила хлопчика і вирішила нагодувати його грудю. Але маленький Геракл почувши в Гері ворога і грубо відштовхнув богиню. Молоко бризнуло на небо, від чого утворився “ Лелечий шлях”, а ті декілька крапель, що впали на землю, проросли і перетворились на лілію.

Сибірська легенда розказує про те, що лілія саранка виросла зі серця козачого отамана Єрмака, який загинув при завоюванні Сибірі в 1585 р. із тих пір квітка надає мужність і стійкість воїнам.

*** ******

Дуже гарна легенда про лілію, що дійшла до нас від норманів.

Один лицар, зневірившись в жіночому коханні і втративши надію знайти собі дружину, цілими днями проводив час