+3 8(066) 185-39-18
fсвій вінок і вернулася назад.Але там його вже не було. Побачила вона недалеко під березою гарного парубка з віночком у руках. Він обняв дочку сонця і забалакав до неї дуже чарівними словами. Цілував її, обіцяв кохати все життя так, що їй буде з ним краще ніж у батька сонця.Юна дівчина погодилася жити на землі, де співає соловейко, цвіте черемуха, існує любов. Сонце кликало дочку додому, сердилося, говорило, що на землі їй буде дуже важко жити. Але дівчина зосталась з коханим. Ну от почалося для неї звичайне земне буденне життя. Чоловік більше робив, ніж говорив своїй гарній дружині ніжні слова, а бувало що зовсім забував про неї. Вона говорила йому, що вона мало бачить його, сумує за ним. Говорила, що він, мабуть, розлюбив її. А він відповідав, що земні люди люблять інакше, бо бачать щастя в любові, що єднається з радістю у праці.Тоді дівчина попросила, щоб він навчив її працювати, щоб стати земною. А він все мовчав. Потім красуня ще більше засумувала за батьком, за зірками-сестричками. Забула про свою гордість і закралася непомітно до батьківського царства. Але сонце не могло забрати до себе дочку, яка вже вросла в землю, воно тільки скропило її своїми слізьми.І тоді дівчина-красуня стала квіткою, що тужила весь час за батьківщиною, завжди повертаючи голівку до сонця. Назвали її соняшником.
Пошук
Народні символи України — сакрал українського народу
Предмет:
Тип роботи:
Навчальний посібник
К-сть сторінок:
41
Мова:
Українська
БАЛАДА ПРО СОНЯШНИК
В соняшника були руки і ноги, Було тіло, шорстке і зелене. Він бігав наввипередки з вітром, Він вилазив на грушу, і рвав у пазуху гнилиці, І купався коло млина, і лежав у піску, І стріляв горобців з рогатки. Він стрибав на одній нозі, Щоб вилити з вуха воду, І раптом побачив сонце, Красиве засмагле сонце,- В золотих переливах кучерів, У червоній сорочці навипуск, Що їхало на велосипеді, Обминаючи хмари на небі... І застиг він на роки й століття В золотому німому захопленні: - Дайте покататися, дядьку! А ні, то візьміть хоч на раму. Дядьку, хіба вам шкода?! Поезіє, сонце моє оранжеве! Щомиті якийсь хлопчисько Відкриває тебе для себе, Щоб стати навіки соняшником.
ІВАН ДРАЧ
Загадки про соняшник
На городі в нас росте
Сонце ясне, золоте,
Жовте око, жовті вії,
Та чомусь воно не гріє.
***
Вранці умивається
Срібною росою.
До сонця повертається
Своєю головою.
***
Золоте решето хатинок повне
***
Сімсот соколят
На одній подушці сплять.
***
Поверталося до сонця
Золоте донце.
***
У городі, на доріжці,
Під моїм віконцем,
Зацвіло сьогодні сонце
На тоненькій ніжці.
***
Квітка ця на сонце схожа,
На олію вона гожа,
Жовті пелюсточки має,
Їх до сонця повертає.
Вірш-загадка про соняшник
Парубійко я вродливий,
Дуже гарний, нешкідливий,
Квіт до сонця повертаю,
За те назву собі маю.
І олію з мене б’ють,
І макуху дістають,
І ввеселий свята час
Дам щось кожному із вас. (Соняшник)
Вірш про соняшник на українській мові «Соняшник»
(Тамара Артем’єва )
Важку голову схилив,
Золотим картузом вкрив.
Як дідок, собі куняє,
Бо вже літечко минає.
Налились його зернята,
Вже темніють оченята,
Незабаром прийде час –
Він запросить в гості нас.
Як дорослі, так і діти,
Будуть сонях теребити.
й, які смачні зернята,
Покуштуйте їх, малята.
Соняшник
(Л. Куліш-Зіньків)
Глянув у віконечко —
Теплий день який!
На горді соняшник —
Жовті пелюстки.
З неба сипле сонечко
Пелюстки — дива,
Головою соняшник
Радісно кива.
На городі
(Грицько Бойко)
Огірки- пузанки
Поховались під листки.
А жовтаві дині
Видно в огудинні.
А гарбуз, а гарбуз
Прямо в землю загруз.
Всі відпочивають.
Всі лежать-дрімають.
Тільки соняшник не спить:
на одній нозі стоїть.
Поверта він тяжко
Голову-ромашку,
І, розкривши жовтий рот,
Стереже він наш город.
«Соняхи»
(Петро Ребро)
На городі, в гарбузинні,
Соняхи, мов хлопчаки,
Ловлять сонячне проміння
В золоті свої шапки.
«Соняшник»
(О. Орач)
На осонні соняшник
підроста,
голову за сонечком
поверта.
Дивиться він сонечку
просто в очі —
щось до мами-сонечка
мовить хоче.
1. Дидактична гра «Національні обереги» .
Мета: закріпити знання дітей про національні обереги, їх кількість; формувати вміння правильно називати обереги, складати коротенькі розповіді про значення кожного оберега в житті українського народу; розвивати пам’ять, патріотичні почуття у дітей, формувати комунікативні навички.
Матеріал: набір предметних картинок.
Хід гри
Педагог ознайомлює дітей з картинками, потім пропонує дитині знайти картинку із зображенням того чи іншого оберега, скласти коротеньку розповідь про призначення оберега.
2. Дидактична гра «Чий вінок найкращий» .
Мета: розширити та уточнити знання дітей про національний символ-оберег – вінок; вдосконалити вміння обирати потрібну квітку для вінка, і необхідні різнобарвні стрічки; закріплювати уявлення дітей про вінок як дівочий оберег, а не просто прикрасу; розвивати знання про призначення квітів та різнобарвних стрічок; розвивати мовлення дітей, активний словник, пам’ять увагу; розширювати пізнавальний інтерес та світогляд; виховувати патріотизм, любов до Батьківщини, її традицій, символів.
Матеріал: набір різних квітів, набір різнобарвних стрічок.
Хід гри
Вихователь пояснює правила гри: потрібно вибрати квіти для віночка, прикріпити їх на його площинне зображення.Хто правильно виконає завдання, той затанцює танок:
Візьмемось за руки,
Та й підемо на луки.
Там сплетем віночок –
Підем у таночок.
Діти разом з вихователем виконують танок.
Вихователь пропонує дітям піти по кімнату та знайти собі стрічку, щоб нею прикрасити віночок. Діти беруть по стрічці, стають довкола віночка і по черзі прикладають свої стрічки. Кожна дитина повинна назвати колір своєї стрічки та прокоментувати колір.
3. Дидактична гра “Обереги мого краю”
Мета: поглиблювати знання дітей про обереги рідного краю; вчити розповідати про них; розуміти їхнє символічне значення; виховувати почуття приналежності до українського народу, до його духовної та матеріальної культури.
Матеріал: розрізані на частини зображення калини, верби, рушника, вінка, сорочки-вишиванки.
Хід гри
Дітям роздають різні картинки – з них треба скласти предмет. Потім кожен розповідає про свій оберіг.