Насилля як наукова соціально-педагогічна проблема

Спеціалісти вважають, що навчання не жорстокого поводження є ефективним, якщо людина постійно спостерігає за гуманною поведінкою інших.

Багато визначних педагогів доводили, що оточуючі мають вплив на розвиток особистості дітей. К. Д. Ушинський писав: «Дитя виховується, розвивається розумово і морально тільки під впливом людської особистості, і ніякими формами, ніякою дисципліною, ніякими статутами і розкладами часу занять неможливо штучно замінити вплив людської особистості» [81, с. 40].

У процесі вивчення проблеми жорстокості зарубіжні вчені зверталися до принципово нових систем подолання цього соціального зла, що сприяло створенню методики з назвою «несумісні відповіді». Вона припускає, що людський організм нездатний одночасно переживати два якісно протилежних емоційних стани: викликаючи реакції чи емоційні стани, несумісні з гнівом і агресією, можна запобігти жорстоким намірам. Такими реакціями фахівці визнали емпатію (співпереживання) і гумор.

У своїх дослідженнях Міллер і Ейнзенберг доводили: чим вищий рівень емпатії у ґвалтівника до жертви, тим нижчим є рівень його агресії. Тобто страждання і біль жертви здатні вплинути на почуття агресора і стримати його ворожість. Однак відомі випадки, коли плач від болю і благання про помилування виявляються факторами, що підсилюють ворожість насильника [46, с. 40].

Педагоги нашої держави повинні розробляти програму профілактики жорстокого ставлення до дітей з урахуванням історичних, соціокультурних, економічних та ін. умов країни, а також законодавчої бази держави, передусім Конвенції ООН про права дитини.

Будь-яке насильство − це завжди психічна травма, яка деформує особистість, перешкоджає нормальному розвиткові дитини, руйнує її психічне здоров'я. Замість того, що б зміцнити сімейні узи, батьки, які допускають жорстокість щодо своєї дитини, руйнують в ній очікування любові, довіри й турботи, такі необхідні для соціального розвитку і формування здорової особистості. Батьки мають усвідомити, що найважливіша умова успішного виховання − становлення правильних стосунків з дітьми. Для того, щоб досягти взаєморозуміння з ними, треба усвідомити, що основа спілкування в сім'ї − доброзичливість, довірливі відносини.

Велике значення у профілактиці жорстокості має робота не тільки з батьками, але й з дітьми. Необхідно формувати в них повагу до оточуючих, потребу в гуманному ставленні до інших людей, що сприяє переосмисленню їхньої поведінки. Діти повинні засвоїти такі норми і правила взаємодії в суспільстві, що дозволяють за будь-яких обставин знаходити конструктивні форми поводження.

 

 

Домашнє насилля є однією із складних соціальних проблем нашого часу. Напружений ритм життя, відсутність повноцінного відпочинку, порушення внутрішньо сімейних стосунків призводять до збільшення випадків наруги над дітьми. Втомлені та роздратовані батьки виміщають свій біль на власних дітям, а ті тихо страждають, оскільки не знають, куди звертатися по допомогу, та й часто бояться звертатися по неї.

Домашнє насилля − це приховане насилля, яке виходить назовні переважно тільки тоді, коли його результати:

призводять до трагічних випадків;

стають причиною девіантної поведінки дітей [38, с. 40].

Водночас, якщо вчасно виявити проблему, то в переважній біль шості випадків кваліфікована просвітня та терапевтична робота спроможна значно покращити ситуацію. Тому в роботі соціальних педагогів важливе місце повинне належати ранній діагностиці можливого жорстокого ставлення з боку батьків. Та у такій роботі виникає засаднича проблема − домашнє насильство, зазвичай, старанно приховується його жертвами. Тому навіть найповніші і найкращі опитувальнику можуть дати нульовий варіант − дитина просто не дасть правдивої відповіді. Особливо важко виявити домашні проблеми найменших школярів. Тяжкі переживання маскується зниженням розумових спроможностей, спонтанною агресивністю стосовно однокласників і навіть вчителя, відчуженістю від класу. Вчителі в таких випадках можуть звертатись до батьків з проханням «вплинути на дитину», тим самим тільки посилюючи рівень родинного насильства. Щоб запобігти посиленню негативних проявів у ставленні батьків до дитини треба, щоб вчителі були попередженні про можливість травмуючого впливу батьків. Тому соціальний педагог в ході обстеження учнів повинен бути надзвичайно уважним до певних елементів найбільш уживаних і легких до застосування проективних тестів, таких як «Будинок, дерево, людина», «Казки Луїзи Дюсс», «Малюнок сім'ї у вигляді тварин», «Сходинки», «Тест тривожності (Р. Темл, М. Доркі, В. Амен) «.

Для виявлення ознак, які можуть свідчити про наявність надмірного тиску на дитину з боку батьків, перші три тести перевірялись на дітях, що знаходяться під вартою у Херсонському слідчому ізоляторі. У дослідженні брали участь діти від 14 до 18 років, історії яких переповнені фактами грубого фізичного насильства з боку батьків. Цих дітей регулярно били, залишали голодними, виганяли в мороз на вулицю, примушували старцювати, та й просто забували на вокзалі.

Тестування проходило у формі бесіди соціального педагога з дитиною, якій не повідомлялась дійсна мета роботи, а говорилось, що вивчаються її творчі здібності − уміння малювати, фантазувати, складати історії. Спочатку проводились тести на малювання − «Проективний малюнок сім'ї», «Проективний малюнок сім'ї у вигляді живих істот». Закінчувалась робота «Казками Луїзи Дюсс». На всю роботу витрачалось 25 − 30 хвилин.

Найменш інформативною виявилась, як це не дивно, методика Казки Луїзи Дюсс». Закінчуючи оповіді, діти зазвичай створювали стандартні продовження казок, у яких не було елементів, що могли вказати на сімейне насилля. Єдиним винятком стала казка Пташенятко». Зміст її наступний: